4.8 Висновки

1) Висновки повинні містити оцінку основних результатів, отриманих при виконанні ДР. Висновки повинні відповідати задачам ДР, сформульованим у підпункті «Постановка задачі» і показувати, що задачі виконані у повному обсязі або поясняти, чому та чи інша задача не виконана.

2) Висновки можуть містити рекомендації по подальшому розвитку роботи, впровадженню результатів, а також дана оцінка техніко-економічної ефективності результату роботи і її впровадження, тощо.

3) Приклад виконання висновків пояснювальної записки наведений у додатку Л.

4.9 Список джерел інформації

1) Список джерел інформації – це список цитованих, розглядуваних, згадуваних та використуваних джерел інформації.

Джерелами інформації є: книги, статті, нормативно-технічні документи, звіти про науково-дослідну роботу, дисертації, техніко-економічні нормативи та норми, прейскуранти, реферати і рецензії, опубліковані у вигляді окремих документів.

2) До списку джерел інформації включають джерела, які були використані при розробці пояснювальної записки, і на які є посилання у тексті. Посилання на джерела інформації виконують відповідно до п. 5.4.

3) В списку джерел інформації бібліографічні описи джерел інформації розташовують у тому порядку, в якому джерела вперше згадуються в тексті. Порядкові номери описів у списку джерел інформації є номерами посилань на них.

4) Бібліографічний опис джерел інформації, що включають у список, складають у тім виді, у якому вони приведені в джерелі інформації (на титульному аркуші, звороті титульного аркуша та інших елементах документа, що містять вихідні та аналогічні їм відомості) з урахуванням вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.

5) Мова бібліографічного опису повинна відповідати мові вихідних відомостей (титульного аркуша, звороту титульного аркуша та ін.) джерела інформації.

6) Якщо необхідно вказати джерела, на які нема посилань у тексті документу, їх приводять в окремому додатку.

7) Скорочення слів, що використовуються у бібліографічному описі, повинні відповідати:

- на російській мові – ГОСТ 7.12-93;

- на українській – ДСТУ 3582-;

- на іноземних європейських мовах – ГОСТ 7.11-78.

8) Нумерація джерел інформації у списку має бути наскрізною. Кількість джерел повинна бути у межах 50-70. Точки після номерів джерел в списку джерел інформації не ставляться.

9) Згідно з ДСТУ ГОСТ 7.1-2006 порядок наведення бібліографічних відомостей (з врахуванням вживання великої та малої літер) такий.

Основна назва [Загальне позначення матеріалу] = Паралельна назва : відомості, які відносяться до назви / відомості про Авторство чи Відповідальність ; про інших Осіб. – Відомості про повторність видання / Відповідальність за видання. – Зона специфічних відомостей. – Місце видання : Вид-во, рік. – Фізична (кількісна) характеристика. – (Серія і підсерія ; №, т.). – Примітки (додаткова інформація від бібліографа, напр.: системні вимоги до електрон. ресурсів). – ISBN.

Об’єктом аналітичного бібліографічного опису є складова частина документа, для її ідентифікації та пошуку необхідні відомості про документ, в якому вона розміщена. До складових частин документа відносяться: самостійні твори; частина твору, що має самостійну назву; частина твору, що не має назви, але виділена для бібліографічної ідентифікації.

Аналітичний бібліографічний опис складається із зон та елементів, зазначених у такій послідовності:

Відомості про складову частину документа // Відомості про ідентифікуючий документ. – Відомості про місцезнаходження складової частини в документі. – Примітки.

10) Приклади бібліографічного опису джерел інформації та виконання списку джерел інформації наведені у додатках М і Н.