Хірургічні захворювання ендокринних органів

1. Визначення: Хірургічні захворювання ендокринних органів - це розділ хірургії, що стосується питань етіології, патогенезу, діагностики та методів хірургічного лікування найбільш частих захворювань ендокринної системи.

Ендокринна система - це система, яка складається із спеціалізованих структур, розташованих в центральній нервовій системі, різних органах і тканинах, а також залоз внутрішньої секреції, які виробляють специфічні біологічно активні речовини - гормони.

До ендокринної системи належать: секреторні ядра гіпоталамуса, гіпофіз, епіфіз, щитовидна залоза, зобна залоза (тимус), паращитовидні залози, надниркові залози, чоловічі та жіночі статеві залози, ендокринні відділи підшлункової залози і шлунково-кишкового тракту.

2. Актуальність проблеми:

А) Гормони забезпечують гуморальну координацію та інтеграцію процесів життєдіяльності ор­ганізму.

Б) Патологічні стани ендокринної системи, як правило, проявляються порушенням функції кількох залоз внутрішньої секреції, що завжди має негативний вплив на життєво важливі системи організму (серцево-су­динну, шлунково-киш­ко­вий тракт та ін.).

В) В останні десятиріччя, внаслідок негативних змін екологічного сере­довища (особливо пі­сля аварії на Чорно­бильській АЕС), значно збільшилась частота ен­докринних захво­рю­вань, що потребують хірургічного лікування.

3. Локалізація ендокрин­них органів (рис. 9.1):

9.1. Хірургічні захворювання щитовидної залози

1. Анатомо-фізіологічні дані і методи дослідження щитовидної залози:

А) Залоза розташовується на передній поверхні шиї у вигляді метелика, поперед трахеї та хрящів гортані і складається із двох доль і перешийка (рис. 9.1.1).

Б) Залоза продукує гормони: близько 90% тетрайодтироніну (Т₄) і 10% трийодтироніну (Т₃). У тканинах і органах організму під впливом дейодиназ Т₄ перетворюється в біологічно активний Т₃.

В) Синтез гормонів перебуває під контролем гіпофізу, що продукує тиреотропний гормон (ТТГ).

Г) Тиреотропний гормон стимулює продукцію щитовидною залозою тироксину і трийод­тироніну.

Д) Між гормонами щитовидної залози і рівнем ТТГ у крові існує зворотна залежність: при збільшенні в крові вмісту Т₄, Т₃ синтез гіпофізом ТТГ пригнічується і навпаки.

Е) Тиреоїдні гормони необхідні для розвитку і функціонування всіх органів і систем організму.

2. Захворювання щитовидної залози:

А) Ендемічна і спорадична форми зоба - патологія, що виникає внаслідок недостатності вмісту йоду, у першому випадку внаслідок його недостатності в навколишньому середовищі, а в другому - у регіонах, не ендемічних по зобу.

Б) Дифузний токсичний зоб - аутоімунне і нейроендокринне захворювання, причиною якого є підвищена секреція тиреоїдних гормонів.

В) Запальні захворювання щитовидної залози:

а) гнійний тиреоїдит - гостре гнійне ураження тканини щитовидної залози;

б) аутоімунний тиреоїдит - дифузна запальна інфільтрація тканини щитовидної залози лімфо­цитами і плазматичними клітинами, які призводять до руйнування фолікул і їх базальних мембран.

3. Характер змін щитовидної залози:

А) Дифузна зміна щитовидної залози.

Б) Вузлова зміна щитовидної залози (одновузловий або багатовузловий зоб).

4. Топографо-анатомічне розташування зоба:

А) Типова локалізація зоба (передня поверхня шиї).

Б) Шийно-загруднинна локалізація зоба.

В) Зоб при ектопії щитовидної залози (корінь язика, внутрішньогрудне розташування).

Г) Передугруднинне розташування зоба.

5. Функціональний стан щитовидної залози при зобі:

А) Еутиреоїдний стан (нормальна функція).

Б) Гіпертиреоїдний стан (підвищена функція, тиреотоксикоз).

В) Гіпотиреоїдний стан (знижена функція).

6. Методи дослідження щитовидної залози:

А) Клінічні методи дослідження:

а) скарги;

б) історія захворювання;

в) об’єктивне дослідження:

• огляд ділянки шиї (рис. 9.1.2):

- потовщення шиї в ділянці щитовидної залози з одного боку або з обох боків від її середньої лінії;

- зміна конфігурації шиї;

• пальпація щитовидної залози (рис. 9.1.3):

- дифузне або осередкове збільшення щито­видної залози;

- болісність при пальпації залози;

- локалізація, кількість і розміри вузлових утворень залози;

- зміщення залози при ковтанні;

- збільшення і болісність регіонарних шийних лімфатичних вузлів;

• аускультація трахеї - при стисканні трахеї зобом над залозою прослуховується систолічний шум (іноді при дифузному токсичному зобі або судинному зобі).

За даними огляду і пальпації визначаються розміри щитовидної залози або ступінь її збільшення (ВООЗ, 2001).

0 ступінь - збільшення щитовидної залози немає (розміри доль не перевищують розміри дистальної фаланги великого пальця обстежуваного);

I ступінь - пальпується збільшена щитовидна залоза, але вона не візуалізується при звичайному положенні шиї (відсутнє видиме збільшення); сюди відносять і вузлові утворення, які не викликають збільшення щитовидної залози;

II ступінь - збільшення щитовидної залози чітко видиме при звичайному положенні шиї.

В Україні в 1994 році на V з’їзді ендокринологів затверджена до використання наступна класи­фікація зоба:

0 - зоб відсутній;

IА - зоб визначається при пальпації і невидимий при відхиленні голови назад;

IБ - зоб пальпується і видимий при відхиленні голови назад, або є вузол при незбільшеній залозі;

II - зоб видимий при нормальному положенні шиї;

III - дуже великий зоб, видимий на відстані.

Б) Iнструментальні методи дослідження:

а) ультрасонографія:

- визначає форму, положення, розміри, обсяг, морфологічну структуру, ступінь кровопостачання залози;

- визначає топографічні взаємини органів шиї;

- визначає стан регіонарних лімфатичних вузлів;

б) сцинтиграфія з ¹³¹J або ^99mTc:

- встановлюються форма, розміри, локалізація залози;

- визначається здатність залози або вузлових утворень поглинати йод (рис. 9.1.4);

в) пункційна тонкоголкова біопсія осередкових утворень із УЗ навігацією:

- одержання тканини залози для цитологічного дослідження;

г) рентгенографія шиї і загруднинного простору (девіація і стискання трахеї, стравоходу при його одночасному контрастуванні рідким контрастом, загруднинний, внутрішньогрудний зоб) (рис. 9.1.5);

д) комп’ютерна, спіральна, магнітно-резонансна томографія (точні дані про розташування і взаємовідносини органів шиї і поширеності зоба в середостінні).

В) Лабораторні дослідження:

а) базальна секреція ТТГ (рівень мен­ше 0,4 мкОд/л - тиреотоксикоз; ви­ще 10 мкОд/л - гіпотиреоз);

б) загальний тироксин;

в) вільний тироксин - його вміст у крові залежить від рівня тироксинозв’язувальних білків;

г) загальний і вільний трийодтиронін;

д) тироксинозв’язувальний глобулін;

е) антитіла до пероксидази тиреоцитів і тиреоглобуліну (маркери аутоімунного процесу);

є) тиреоглобулін (маркер тиреоїдної тканини після тиреоїдектомії з при­воду високоди­ференційованого раку щитовидної залози, тобто рецидиву захворювання);

ж) тиреокальцитонін (маркер медулярного раку щитовидної залози або його рецидиву після тиреоїдектомії).

Г) Цитологічні і морфологічні методи дослідження:

а) цитологічне дослідження пунктатів залози з використанням маркерів малігнізації;

б) гістологія замороженого зрізу (інтраопераційне дослідження);

в) інтраопераційна лазерна аутофлюоресцентна спектроскопія;

г) гістологічне дослідження тканини щитовидної залози (остаточний етап морфологічної діагностики).

7. Основні клінічні прояви захворювань щитовидної залози (умовно можна виділити три синдроми):

А) Синдром зоба без порушення функції залози.

Б) Синдром тиреотоксикозу.

В) Синдром запалення щитовидної залози.