- •Хірургічні захворювання вен нижніх кінцівок Топографо-анатомічна будова вен нижніх кінцівок, їх фізіологія та методи дослідження
- •1. Топографо-анатомічна будова вен нижніх кінцівок (рис. 8.1):
- •2. Фізіологія венозної системи нижніх кінцівок:
- •3. Методи обстеження вен нижніх кінцівок:
- •8.1. Хронічна венозна недостатність (синдром хронічної венозної недостатності)
- •Загальні питання діагностики і лікування хронічної венозної недостатності
- •2. Причини розвитку хронічної венозної недостатності:
- •3. Механізм розвитку хронічної венозної недостатності:
- •5. Клініка хронічної венозної недостатності:
- •6. Діагностичні завдання, які розв’язують для уточнення діагнозу, обгрунтування стратегії і тактики лікування:
- •7. Експертиза працездатності і реабілітація хворих із хронічною венозною недостатністю:
- •Варикозна хвороба вен нижніх кінцівок
- •2. Актуальність проблеми:
- •4. Механізм розвитку варикозної хвороби:
- •5. Форми варикозної хвороби:
- •7. Формування попереднього діагнозу за клінічними даними.
- •8. Діагностика варикозної хвороби.
- •9. Диференційна діагностика варикозної хвороби:
- •10. Клініко-статистична класифікація варикозної хвороби:
- •I83 Варикозне розширення вен нижніх кінцівок
- •11. Приклади формулювання клінічного діагнозу:
- •12. Лікування варикозної хвороби:
- •13. Ускладнення варикозної хвороби:
- •14. Профілактика рецидиву варикозної хвороби:
- •15. Експертиза працездатності і реабілітація оперованих хворих:
- •Посттромбофлебітична хвороба (птх)
- •2. Форми захворювання:
- •3. Актуальність проблеми:
- •5. Механізм розвитку посттромбофлебітичної хвороби:
- •6. Стадії розвитку посттромбофлебітичного синдрому:
- •7. Клінічні варіанти тромбоутворення:
- •9. Формування попереднього діагнозу за клінічними даними.
- •10. Діагностика посттромбофлебітичної хвороби:
- •11. Клініко-статистична класифікація посттромбофлебітичної хвороби:
- •I87.0 Посттромбофлебітичний синдром
- •12. Приклади формування клінічного діагнозу:
- •13. Лікування посттромбофлебітичної хвороби:
- •8.2. Гостре порушення венозної прохідності (синдром гострого венозного тромбозу)
- •Загальні питання діагностики і лікування гострого порушення венозної прохідності
- •2. Причини розвитку гострого флеботромбозу:
- •3. Фактори, які призводять до розвитку флеботромбозу:
- •4. Патогенез тромбоутворення:
- •5. Стадійність розвитку і реканалізації венозних тромбів:
- •6. Клінічні прояви флеботромбозу залежать від стадії порушення кровотоку:
- •7. Клініко-статистична класифікація флеботромбозу:
- •I80 Гострий тромбофлебіт
- •Тромбофлебіт поверхневих вен нижніх кінцівок
- •3. Формування попереднього діагнозу за клінічними даними.
- •4. Діагностика гострого варикотромбофлебіту:
- •6. Лікування гострого варикотромбофлебіту:
- •7. Реабілітація і профілактика рецидивів тромбофлебіту:
- •Тромбоз глибоких вен нижніх кінцівок
- •3. Формування попереднього діагнозу за клінічними даними.
- •4. Діагностична програма гострого венозного тромбозу:
- •5. Діагностика гострого венозного тромбозу:
- •7. Лікування гострого флеботромбозу глибоких вен:
- •8. Реабілітація і профілактика рецидивів флеботромбозу:
- •Список літератури
- •Контрольні питання до розділу 8
- •8.1. Хронічна венозна недостатність
- •8.2. Гостре порушення венозної прохідності
- •Нижніх кінцівок:
- •Вен таза:
6. Діагностичні завдання, які розв’язують для уточнення діагнозу, обгрунтування стратегії і тактики лікування:
А) Уточнення причини хронічної венозної недостатності (варикозна або посттромбофлебітична хвороба).
Б) Оцінка стану глибоких вен (прохідність вен і стан клапанів).
В) Наявність рефлюксу через сафено-стегнове і сафено-підколінне сполучення.
Г) Уточнення стану клапанного апарата стовбурів великої і малої підшкірних вен.
Д) Визначення наявності і локалізації недостатності перфорантних вен.
7. Експертиза працездатності і реабілітація хворих із хронічною венозною недостатністю:
А) Хворі, оперовані з приводу варикозної хвороби, виписуються із стаціонару на 4-10 день, подальше амбулаторне лікування триває 3-6 тижнів і залежить від ступеня ХВН та обсягу перенесеної операції.
Б) Протягом 1,5-2 міс. після операції показане носіння компресійного трикотажу.
В) Хворим після операції з приводу варикозної хвороби протипоказані робота з підвищеним фізичним навантаженням, тривале статичне вертикальне і вимушене положення тіла.
Г) Хронічна венозна недостатність III ступеня, що обмежує можливість роботи в умовах фізичних навантажень, дозволяє визнати хворого інвалідом III або II групи.
Варикозна хвороба вен нижніх кінцівок
1. Визначення: Варикозна хвороба - це симптомокомплекс органічних і функціональних порушень вен нижніх кінцівок, при якому розвивається варикозне розширення підшкірних вен внаслідок клапанної недостатності поверхневих або перфорантних вен.
2. Актуальність проблеми:
А) Поширеність варикозної хвороби серед населення становить від 26 до 38% працездатного жіночого населення і від 10 до 20% - чоловічого.
Б) Найчастіше варикозна хвороба розвивається у віці 20-25 років.
В) Жінки варикозною хворобою хворіють набагато частіше, ніж чоловіки.
Г) Ураження вен найчастіше буває двостороннім, велика підшкірна вена пошкоджується в 10 разів частіше, ніж мала.
3. Причини розвитку варикозної хвороби - захворювання поліетіологічне:
А) Фактори, що сприяють розвитку варикозної хвороби:
- генетично детермінована схильність (передається спадково);
- гормональні впливи (вагітність, приймання естрогенів);
- статева належність (хворіють частіше жінки);
- конституціональні фактори (високий зріст, підвищена маса тіла);
- расова належність (рідко хворіють люди із чорним і жовтим кольорами шкіри).
Б) Фактори, що призводять до розвитку варикозної хвороби:
- особливості способу життя і трудової діяльності (тривале перебування у вертикальному положенні, важке фізичне навантаження).
4. Механізм розвитку варикозної хвороби:
А) Активація лейкоцитів.
Б) Ураження судинної стінки із внутрішньої сторони (інтима і медіальна оболонка).
В) Деградація колагенових волокон каркаса стінки судини.
Г) Втягнення в патологічний процес венозних клапанів.
Д) Сегментарне мішкоподібне розширення поверхневих вен.
Е) Порушення гемодинаміки в ділянці варикозно розширених вен провокує розвиток венозної гіпертензії.
Є) Розвивається каскад патологічних реакцій на молекулярному, клітинному і тканинному рівнях.
Ж) У тканинах розвивається хронічна запальна реакція.
З) Виникають мікротромбози капілярного русла, знижується перфузія тканин.
И) Відбувається екстравазація плазмових протеїнів і фібриногену, збільшуються метаболічні порушення, розвивається ліподерматосклероз (атрофія шкіри, пластинчастий гіперкератоз, дерматонекроз).