
- •Розділ 1 теорія економічного аналізу модуль і. Сутність, методи і прийому економічного аналізу
- •Предмет, об’єкт і завдання економічного аналізу
- •Метод і методичні прийоми економічного аналізу
- •Модуль іі. Види економічного аналізу та його інформаційне забезпечення
- •Класифікація видів і напрямів економічного аналізу
- •Інформаційно-методичне забезпечення економічного аналізу
- •Розділ 2 аналіз господарської діяльності модуль ііі. Техніко-економічний (управлінський) аналіз, частина 1
- •Аналіз виробництва продукції, робіт і послуг
- •Аналіз виконання договірних зобов'язань
- •Аналіз використання трудових ресурсів
- •Аналіз довгострокових активів підприємства
- •Модуль іv. Техніко-економічний (управлінський) аналіз, частина 2
- •Аналіз матеріальних ресурсів та ефективності їх використання
- •Аналіз витрат на виробництво, собівартості і реалізації продукції
- •Розділ 3 фінансовий аналіз підприємства модуль V. Фінансовий аналіз, частина 1
- •Організація і методика аналізу фінансового стану підприємства
- •Методика аналізу балансу підприємства
- •Модуль vі. Фінансовий аналіз, частина 2
- •Аналіз джерел формування капіталу підприємств
- •Аналіз прибутку і рентабельності
- •Список рекомендованої литератури
Методика аналізу балансу підприємства
Аналіз структури активів
Відповідно до національних стандартів обліку всі ресурси, що контролюються підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до надходжень економічних вигод у майбутньому, відбиваються в балансі і називаються активом балансу. Актив балансу містить зведення про господарські операції й інші події, що збільшують права на економічні чи вигоди контроль над ними. Контроль підприємства над активами виходить із права керування ресурсами і контролювання майбутніх економічних вигод, що є потенціалом для надходження чи коштів їхніх еквівалентів на підприємства. Цей потенціал може існувати в наступній формі:
виробничих запасів;
запасів готової продукції і незавершеного виробництва;
чи коштів їхніх еквівалентів;
фінансових інвестицій;
дебіторської заборгованості фізичних і юридичних осіб.
Кожному виду відповідає окрема стаття балансу (рис. 3.1).
Необоротні активи (довгострокові) |
Нематеріальні активи Незавершене виробництво Основні засоби Довгострокові фінансові інвестиції Довгострокова дебіторська заборгованість Відстрочені податкові активи Інші необоротні активи |
Оборотні активи (поточні) |
Запаси Товари Векселі отримані Дебіторська заборгованість Поточні фінансові інвестиції Кошти і їхні еквіваленти |
Витрати майбутніх періодів |
|
Рисунок 3.1 – Схема структури активів балансу
Головною ознакою угруповання статей активу балансу вважається ступінь їхньої ліквідності, вимоги кредиторів, а також вимоги виробничого потенціалу як однієї з важливих умов забезпечення економічних вигод.
Засобу підприємства можуть використовуватися в його внутрішньому обороті і за його межами (дебіторська заборгованість, придбання цінних паперів).
Оборотний капітал може знаходитися в сфері виробництва і функціонувати в матеріальній і грошовій формі. Якщо створений потенціал у виді нематеріальних і матеріальних активів використовується недостатньо повно, то це негативно позначається на фінансових результатах і фінансовому положенні підприємства.
Крім того, оборотний капітал може знаходитися й у сфері звертання (готова продукція на складі, відвантажена покупцю, кошти і їхні еквіваленти, товари, векселі отримані й ін.)
Загальну структуру активів характеризує коефіцієнт (КА) співвідношення оборотних і необоротних активів, які можна розрахувати по формулі
КА=АС /АU , (3.3)
де АС – оборотні активи;
АU – необоротні активи.
У процесі аналізу активів підприємства в першу чергу варто вивчити зміни в їхньому складі і структурі (див. таблицю 3.1).
Таблиця 3.1 – Структура активів підприємства
Засіб підприємства |
На початок місяця |
На кінець місяця |
Приросту (+,-) |
Зміна структури, % |
|||||
сума, тис. грн |
частка, % |
сума, тис. грн |
частка, % |
сума, тис. грн |
частка, % |
|
|||
А |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 (3-1) |
6 (5*100/1) |
7 |
||
Необоротні активи |
10000 |
40,0 |
12000 |
37,5 |
+2000 |
20,0 |
-2,5 |
||
Оборотні активи (поточні) у т.ч. у сфері: Виробництва Звертання |
15000
5000 10000 |
60,0
20,0 40,0 |
20000
7000 15000 |
62,5
21,8 46,8 |
+5000
2000 5000 |
33,3
40,0 50,0 |
+2,5
1,8 6,8 |
||
Разом |
25000 |
100 |
32000 |
100 |
7000 |
28,0 |
|
З таблиці 3.1 видно, що за звітний період структура активів істотно змінилася: зменшилася частка основного капіталу, а оборотного - відповідно збільшилася на 2,5 %, у тому числі в сфері виробництва на 1,8 % і в сфері звертання на 6,8 %. У зв'язку з цим змінилася структура капіталу на початок місяця
,
а на кінець місяця
,
що буде сприяти прискоренню його оборотності. Приросту необоротних активів склав 2000 грн., чи 20 %, а поточних оборотних активів – 5000 грн., чи 33 %. Незважаючи на значний абсолютний приросту довгострокових і поточних активів, питома вага поточних активів у загальній сумі засобів зріс на 2,5 %, а довгострокових - зменшився на цю же величину. Отже, що хазяює суб'єкт перерозподілив свої засоби таким чином, що збільшилася їхня мобільна частина – оборотні кошти. Це, у свою чергу, свідчить про зміну характеру виробництва. Якщо спостерігається зростання необоротних активів, то це свідчить про орієнтацію на вкладення засобів у власність і розширення основної діяльності підприємства.
Аналогічно варто проводити аналіз структури активів і їхньої зміни по кожнім виді активів.
Оцінка позитивної чи негативної динаміки оборотних активів повинна проводитися на підставі динаміки запасів, дебіторської заборгованості, короткострокових фінансових вкладень і коштів.
Варто пам'ятати, що при різній ефективності використання оборотних коштів зростання запасів в одному випадку може бути оцінений як розширення обсягів виробництва, а в іншому – як наслідок зниження ділової активності і збільшення періоду обороту засобів підприємства.
Важливу характеристику структури засобів підприємства дає коефіцієнт майна виробничого призначення (Ki), дорівнює відношенню суми вартості виробничих основних засобів і незавершеного виробництва до загальної вартості всіх активів підприємства. Розрахунок коефіцієнта виробляється по формулі
(3.4)
де
- сума вартості основних виробництв;
- сума вартості незавершеного
виробництва;
- загальна вартість всіх
активів.
Для промислових підприємств цей коефіцієнт вважається задовільним, якщо він 0,5.
Якщо зниження показника нижче критичної границі, то доцільне поповнення власного чи капіталу залучення довгострокових позикових засобів для збільшення майна виробничого призначення.
Аналіз структури пасивів
Пасив підприємства (тобто джерела фінансування активів) складається з власного капіталу, забезпечення витрат і платежів, довгострокових зобов'язань, що течуть зобов'язань і доходів майбутніх періодів, що відповідає національним стандартам обліку.
Гарантією захищеності прав власників підприємства виступає власний капітал, зокрема зареєстрована його частина – статутний капітал.
У процесі господарської діяльності в підприємства виникають зобов'язання перед юридичними і фізичними особами, що вимагають діяти певним чином у майбутньому з метою погашення цих зобов'язань, що мають вищий пріоритет у порівнянні з вимогами власників щодо розподілу прибутку. Тому власний капітал підприємства визначається по формулі
ДО=ПРО, (3.5)
де А – вартість майна;
О – зобов'язання.
По ступені приналежності використовуваний капітал підрозділяється на власний і позиковий.
Власний капітал – основа самофінансування підприємства. Позиковий капітал позитивно впливає на фінансовий стан, однак фінансове положення буде хитливим, тому що з капіталом короткострокового використання необхідна постійна оперативна робота з контролю за своєчасним поверненням і залученням позикових засобів.
Тому в ході аналізу пасиву підприємства необхідно використовувати показники, що характеризують кінцеву стійкість підприємства.
Пасиви підприємства складаються з власного капіталу і резервів, довгострокових позикових засобів і кредиторської заборгованості. Усі джерела можна поділити на власні і позикові засоби.
Структуру пасивів характеризує коефіцієнт автономії (КА), дорівнює частці власних засобів у загальній величині джерел засобів підприємства, що визначаються по формулі
(3.6)
де
- власний капітал (підсумок I розділу
пасиву балансу);
- зобов'язання довгострокові
(підсумок III розділу пасиву балансу);
- зобов'язання поточні (підсумок
IV розділу пасиву балансу).
Обмеження коефіцієнта КА0,5.
Крім того, коефіцієнт автономії KА можна розрахувати по наступній формулі
, (3.7)
де Ср – власний капітал.
Структуру пасивів також характеризує і коефіцієнт співвідношення позикових і власних засобів, обумовлений по формулі
. (3.8)
Обмеження коефіцієнта КЗ/В1. Якщо в процесі аналізу встановлено, що КА0,5, а КЗ/В1, то це означає, що всі зобов'язання підприємства можуть бути покриті власними засобами. Позитивно оцінюється зростання коефіцієнта автономії, що свідчить про збільшення фінансової незалежності і зменшенні коефіцієнта співвідношення позикових і власних засобів.
На основі аналізу встановлюється політика підприємства стосовно власного капіталу. Для цієї мети визначається коефіцієнт нагромадження власного капіталу (КН) по формулі
, (3.9)
де
- резервний капітал;
- фонд нагромадження;
В – нерозподілений прибуток.
Коефіцієнт характеризує частку джерел власних засобів, що направляються на розвиток основної діяльності.
Якщо динаміка коефіцієнта позитивна, то це значить, що на підприємстві відбувається нагромадження власного капіталу, при негативній динаміці – втрата в результаті збиткової діяльності.