Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
3_riven.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
408.06 Кб
Скачать

34. Наведіть приклад постановки різних типів опосередкованої педагогічної вимоги у ситуації, коли класний керівник організовує генеральне прибирання класу

Педагогічна вимога — метод впливу, за допомогою якого педагог викликає і стимулює чи припиняє і гальмує дії вихованців, виявлення у них тих чи інших якостей.

В опосередкованих вимогах стимулом для зумовленої дії стає вже не стільки сама вимога, скільки спричинені нею психологічні фактори: переживання, інтереси, прагнення самих дітей.

Позит.: довіра, прохання, схвалення.

Нейтр.: порада, натяк, умовна вимога, вимога в ігр.формі.

Негат.: вияв недовіри, осуд, погроза.

Позитивні:

Довіра. Якщо між вихователем і вихованцем складаються дружні стосунки, довір'я проявляється як природне ставлення сторін, що поважає одна одну. Н-д: «Ого, який у нашому класі безлад! Доведеться батькам прийти і провести генеральне прибирання. Але ви вже такі дорослі в мене… Мабуть, справитесь самі. Я вірю у ваші сили!»

Прохання. Прохання є формою виявлення співробітництва між людьми, взаємного довір'я і поваги. В добре організованих колективах прохання стає одним з найуживаніших засобів впливу. Н-д: «Діти, мені сьогодні стало так соромно перед учителькою історії. Вона зробила мені зауваження, що у нашому класі брудно. Може, б ви залишились після уроків, і влаштуємо генеральне прибирання. Добре?»

Схвалення. Схвалення, похвала, вчасно висловлені вихователем, діють як сильний стимулятор діяльності дітей. Схвалення заохочує, надихає дитину на більш успішні дії, часто виступає в ролі навіювання дитині тих якостей, якими вона повинна володіти. Н-д: «Ви такі у мене молодці, дуже гарно прибрали шкільну територію! Господарі! От якби ще нам потрапити на перше місце «Дошки чистоти класів»…»

Важливою умовою ефективності даного методу є почуття міри.

Нейтральні:

Порада. Це апеляція до свідомості вихованця, переконання його в доцільності, користі, необхідності пропонованих педагогом дій. Н-д, класний керівник заходить в клас і оголошує: «Знаєте, діти, скоро весна, а у нас клас виглядає зовсім не по-весняному… Думаю, нам слід сьогодні певним чином його «відреставрувати». Правда? Тоді і дихати стане легше, і навчальний процес прискориться»

Умовна вимога : Діти! Чи хочете ви прийняти участь у конкурсі «Проводжаємо зиму – зустрічаємо весну». Треба зробити у класі генеральне прибирання . Заховати до наступного року ваші сніжинки, паперові герлянди, а в класі поставити букет із весняними квітами. До роботи!

Негативні:

Погроза: Хлопчики! Якщо ви ще раз залишите дівчаток одних робити генеральне прибирання в класі, то вас виключать із футбольної секції. Тоді у вас буде більше часу. Домовились? Ви маєте ще один шанс, щоб виправитьися.

36. Обґрунтуйте різницю між привчанням та дорученням, наведіть приклади із шкільної практики.

Привчання. Як метод виховання воно ґрунтується на вимозі до учня виконати певні дії. Вирішальним чинни­ком у привчанні є режим життя і діяльності школяра. Йо­го виховна функція полягає в тому, що режим забезпечує постійність, неперервність зусиль, заощаджує енергію лю­дини, привчає вчасно виконувати будь-яку роботу, систе­матично, неухильно дотримуватися встановлених вимог. Як стверджував А. Макаренко, шкільний режим виконує свою корисну функцію лише за умови, що він точний, пе­дагогічно доцільний, загальний і визначений.

  Метод привчання відіграє особливу роль у вихованні. Нерідко учень не усвідомлює важливості й значення про­понованого йому виду поведінки. У такому разі від нього вимагають належно поводитися, керують ним у процесі ді­яльності, ускладнюючи її. Наприклад, у такий спосіб учня привчають бути ввічливим, дисциплінованим, читати книжки тощо. Якщо постійно від вихованця домагатися бажаного, з часом у нього сформуються відповідні навички поведінки, він усвідомить правильність, слушність   необ­хідність вимог, почне виконувати свої обов'язки

  Доручення. Метод також передбачає вправляння учня в позитивних діях і вчинках. З цією метою педагог, орган учнівського самоврядування чи учнівський колектив да­ють йому конкретне завдання, виконання якого потребує певних дій або вчинків. Застосовуючи цей метод, врахову­ють індивідуальні особливості учнів. Доручення підбира­ють з таким розрахунком, щоб його виконання сприяло розвиткові необхідних якостей. Наприклад, неорганізова­ним учням корисно доручити провести захід у підготовці якого треба виявити самостійність, ініціативу, зібраність Отримавши доручення, учень повинен усвідомити його важливість для колективу і для себе. Воно має бути посиль­ним. Нескладне завдання виховує впевненість у власних силах, непосильне — підриває віру в свої можливості Пе­дагог повинен не лише дати доручення, а й навчити учня виконувати його, допомогти йому довести справу до кінця

  Доручення можуть бути постійними або епізодичними Постійні доцільно давати учням, які мають певний досвід їх виконання, розвинене почуття відповідальності. Згодом доручення ускладнюють за змістом і методикою виконання

  Ефективність доручення як методу виховання значною мірою залежить від організації контролю за його виконан­ням. Саме завдяки контролю запобігають забудькуватості Відсутність контролю породжує безвідповідальність. Кон­троль може бути індивідуальним з боку педагога, здійсню­ватися у формі звіту на зборах колективу чи засіданні його активу. Виконання доручень потребує оцінювання.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]