1. Вкажіть основні шляхи вдосконалення виховної роботи з батьками в процесі розвитку дитини. Батьківська педагогіка, яка передбачає елементарне коло знань матері і батька про те, як істота, народжена людиною, є однією з найважливіших педагогічних проблем, більше того ряд педагогічних ідей, за висловом В. Сухомлинського, ми проводимо червоною ниткою через усю роботу школи з батьками.

Головна вимога до батьківської педагогіки полягає у забезпеченні її системності. Умовно педагогічну школу для батьків учені поділяють на чотири відділення: дошкільне, батьків учнів молодших класів, основної школи, середньої загально освітньої школи. Звичайно ж, робота з батьками кожного з цих відділень має свою специфіку, яка пов’язана з врахуванням вікових особливостей їхніх дітей. Разом з тим існують відзначені В.Сухомлинським загальні закономірності виховної роботи з батьками:

1)Єдність духовного життя сім’ї і шкільного навчання дитини. Педагогічний колектив переконує матерів і батьків у тому, що в сім’ї повинен панувати дух поваги до науки, культури, книжки;

2)Єдині педагогічні вимоги вчителів і батьків щодо організації самовиховання учнів. З цією метою проводяться тематичні батьківські дні, під час яких відбуваються індивідуальні зустрічі класного керівника та інших вчителів з батьками щодо наперед визначених проблем (“Як наші учні проводять дозвілля”, “Які інтереси вони мають” тощо);

3)Спільна робота педагогічного і батьківського колективу щодо формування соціальної зрілості підлітків і юнацтва.

Поряд із зазначеними закономірностями вважаємо за необхідне наголосити також на необхідності переважання індивідуальних форм роботи з батьками над масовими, хоча й охоче проводимо кінолекторії, правові семінри, зустрічі із спеціалістами. При тому все ж віддаємо перевагу таким формам, як телефон довіри, індивідуальні бесіди.

Взаєморозуміння батьків і вчителів у виховному процесі сприятиме формуванню в учнів почуттів свідомих, духовно багатих і морально чистих громадян України.

2. Запропонуйте детальний план проведення у школі дня відкритих дверей.

Шляхи підвищення педагогічних знань батьків

Важлива умова ефективної навчально-виховної роботи - єдність школи і сім'ї, якої досягають за умови, що школа постійно працює над підвищенням рівня психолого-педагогічної обізнаності батьків, їх педагогічної культури.

На думку В. Сухомлинського, школа повинна домогтися того, щоб батьки бачили в своїх дітях себе, розуміли суть розвитку дитини. А для цього їх треба озброювати знаннями важливих закономірностей педагогіки, вікової психології, фізіології.

З метою нівелювання тривоги й напруження батьків перед переходом дитини до середніх класів педагог уже з початкової школи повинен знайомити батьків учнів з адміністрацією школи та педагогічним колективом. Не менш важливий цей підхід і в роботі усього педагогічного колективу: бачити батьків майбутніх учнів, знати їхнє ставлення до школи й навчально-виховного процесу — це реальна можливість запобігти проблемам у майбутньому.

День відкритих дверей для батьків у школі. Цей вид роботи потребує єдності школи, батьків, учнів, сприяє згуртуванню шкільного колективу. Цього дня у школі проводять батьківські збори, лекції, консультації, екскурсії по школі, організовують виставки, вечори, читацькі конференції. В деяких школах їх присвячують питанням трудового, естетичного виховання дітей у сім'ї та ін. В одних школах день відкритих дверей для батьків проводять Щосеместру, в інших - щомісяця. Роботу з його підготовки очолює батьківський комітет і комісія з питань педагогічної пропаганди. Його доцільно починати з лекції, доповіді, конференції, в яких задіяні всі батьки. Відтак вони працюють диференційовано. Хоч би якою була програма, батьки повинні отримати вичерпні відомості про своїх дітей і поговорити з директором, його заступниками, учителями, класними керівниками, шкільним лікарем, органами дитячого самоврядування.

Відповідну роль у педагогічному навчанні батьків відіграє їх самоосвіта - читання науково-популярної літератури з питань сімейної педагогіки, тематичні радіо- і телепередачі.

7. Користуючись програмою і підручником (за фахом), виберіть тему уроку запропонованого Вам типу, у відповідності до теми уроку сформулюйте мету, визначте цільові завданні та їх зміст на всіх етапах уроку. До кожного цільового завдання визначте проміжний результат. Охарактеризуйте очікуваний кінцевий результат уроку.

Лінгвістична тема: Офіційно-ділова лексика.

Діяльнісно-комунікативна тема: Розпізнавання такої лексики у чужому мовленні.

Культурологічна тема: Використання такої лексики при роботі з діловими документами.

МЕТА навчальна: ознайомити учнів з офіційно-діловою лексикою та сферою її використання.

Розвиваюча мета: виробляти вміння й навички відрізняти офіційно-ділову лексику від загальновживаної, діалектної, професійної, емоційно-експресивної;формувати загально-пізнавальні вміння використовувати офіційно-ділову в усному та писемному мовленні;

Виховна      мета: за допомогою мовленнєво-комунікативного дидактичного матеріалу підвищувати мовну культуру учні.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Етапи уроку:

1. Організаційний момент.

1.1. Перевірка присутніх на уроці

1.2. Перевірка готовності учнів до уроку.

Очікуванні проміжні результати

Уміння учнів керувати своєю увагою, самодисциплінованність. Забезпечення       робочої доброзичливої атмосфери в класі.

2. Перевірка домашнього завдання.

Цільові завдання.

Перевірка знань, умінь і навичок.

Зміст навчального матеріалу.

Перевірка тексту публіцистичного стилю, визначення групи слів за вживанням.

Очікуванні проміжні результати.

Міцні й актуальні знання про офіційно-ділову лексику, знання про сферу.

3. Повідомлення теми та мети уроку.

Повідомлення важливості вивчення даної теми.

Очікуванні проміжні результати.

Чітке усвідомлення ролі нової теми у сприйнятті подальшого матеріалу

4. Вивчення нового матеріалу.

Зміст навчального матеріалу.

Слово вчителя.

Словникова вибіркова робота.

Гра Ти – редактор.

Пояснювальний диктант.

Творча робота (скласти діалог на тему Телефонний дзвінок до лікарні)

Очікуванні проміжні результати.

Збагачення словникового запасу учнів, вміле використання діловоїю.

5. Узагальненні та систематизація знань.

Цільові завдання.

Перевірка здобутих знань на уроці.

Зміст навчального матеріалу.

Суть офіційно-ділової лексики.

Застосування одержаних знань.

Очікуванні проміжні результати

Актуальне вміння вирізняти в чужому мовленні офіційно-ділову лексику та використовувати у власному, при висловленні певних суджень

6. Підсумок уроку.

Цільові завдання.

Мотивація оцінок, з’ясування проблем, які виникли в учнів.

Очікуванні проміжні результати.

Забезпечення емоційного задоволення учнів своїми оцінками і ходом уроку в цілому.

7. Повідомлення домашнього завдання.

Цільові завдання.

Застосування одержаних знань, творча діяльність.

Зміст навчального матеріалу.

Знайти уривки текстів офіційно-ділового стилю.

Записати їх і підкреслити офіційно-ділову лексику.

Значення незрозумілих слів з’ясувати за тлумачним словником.

Очікуванні проміжні результати.

Вміння використовувати офіційно-ділову лексику у власному мовленні, застосовувати свої висловлювання на культурологічні теми.

Кінцевий результат уроку.

Знання учнями слів офіційно-ділової лексики, визначень лексичних сполучень шаблон, канцеляризм, кліше. Вміння використовувати цю лексику у власному мовленні.

10. Детально охарактеризуйте одну із сучасних технологій навчання (на вибір).

Технологія навчання – упорядкована сукупність і послідовність методів і процесів, які забезпечують реалізацію проекту дидактичного процесу і досягнення діагностичного результату.

Провідними технологіями навчання є проблемне, програмоване, перспективно-випереджувальне, диференційоване, розвивальне навчання та ін.

У сучасній педагогіці часто звертаються до такої технології навчання як диференційоване навчання (започатковане і метод. обгрунт. М. Гузик, І.Закатовою) Диференційоване навчання — це така організація навчального процесу, технологія навчання, при якій створюються умови, які дають змогу кожному учневі розкрити всі свої потенціальні навчальні здібності і можливості. Адже навчання, у ході якого усім дітям ставляться однакові вимоги, нехтує індивідуальними особливостями дітей. Мета деференц. навчання - адаптація навчання до особливостей різних груп учнів.

У класі виділяють декілька груп учнів. До групи "сильних "відносять таких, які легко і швидко засвоюють матеріал у максимальному обсязі, "схоплюють" формальні мислительні структури, вирізняються здібностями до широкого узагальнення матеріалу, гнучкістю мис-лительних процесів, умінням знаходити декілька обґрунтованих способів розв´язку задач і вільним перемиканням з однієї розумової операції на іншу.

У групу "середніх"учнів входять ті, які оволодівають основним обсягом знань, визначених програмою. Для успішного засвоєння матеріалу цим учням необхідна тренувальна робота. Вони виділяють головне, істотне лише після певних вправ, які виконуються під керівництвом учителя. Учні цієї групи вміють аналізувати, робити нескладні висновки, до узагальнення матеріалу можуть підійти після проміжних видів роботи. Перехід від одного плану мислення до другого може бути забезпечений тільки за допомогою спеціально організованих вправ.

Групу "слабких "учнів складають ті, які з великими труднощами і не завжди в повному обсязі засвоюють навчальний матеріал після тривалого тренування. Вони не можуть виділити всі необхідні елементи матеріалу, який вивчається, відтворюють лише окремі з них і не в змозі з´ясувати суть відношень між ними, встановити зв´язки, з великими труднощами узагальнюють матеріал, відзначаються інертністю мислення, не можуть застосувати знання або ж важко це роблять у типовій ситуації.

Ефективною формою внутрішньої диференціації є триразове пояснення нового матеріалу. Після першого пояснення група "сильних" учнів переходить до самостійного виконання додаткових завдань (ці завдання мають добиратися з урахуванням особливостей дітей цієї групи).

Після другого пояснення самостійні завдання одержують учні "середньої" групи, робота з якими повинна бути спрямована на засвоєння і закріплення знань, автоматизацію умінь і навичок.

Третє пояснення спрямоване тільки на "слабких" учнів, ця робота ведеться тільки з ними. Тож "слабким" учням учитель пояснює тричі. Наприкінці уроку він перевіряє завдання, які виконувалися учнями перших двох груп, і підсумовує.

За наявності рівневих підручників чи робочих зошитів спосіб дій учителя такий: усі учні класу одержують завдання — опрацювати тему на першому рівні засвоєння. Після того, як учень дасть відповідь на контрольні завдання цього рівня і вчитель перевірить їх правильність, він приступає до вивчення теми на другому рівні засвоєння, а потім переходить до третього. Тобто кожен учень має можливість працювати відповідно до свого темпу засвоєння, а вчитель — забезпечувати контроль над засвоєнням (допомога конкретному учневі).

Отже, при Д.Н.відбув. диференц.завд, використання рівневих підручників, вивчення теми через послід.трирівневе пояснення вчителя.