1. Особливості одержання гск із різних джерел та використання їх у аутологічних трансплантаціях

Незважаючи на те, що гемопоетичні стовбурові клітини (ГСК) є складовою більшості відомих біологічних субстратів, для клінічного застосування можна використовувати лише клітини кісткового мозку, периферичної крові (ПК), плацентарної (пуповинної) крові та мезенхимальні клітини.

Вимогами до кожного субстрату є отримання такої кількості клітин, яка може забезпечити в досить короткий термін (протягом 2 – 4 тижнів) повне і стійке відновлення гемопоезу і функцій імунітету. При цьому клітини повинні мати певні морфофункціональні та імуногенетичні властивості, незалежно від того, з яких джерел вони були отримані.

Експериментально встановлений факт циркуляції стовбурових кровотворних клітин у периферичній крові дозволив розглядати цю тканину як самостійне джерело кровотворних клітин. Периферична кров дорослої людини містить лише невелику кількість стовбурових клітин (близько 0,1%), однак, при інтенсивній стимуляції ростовими факторами їх вміст підвищується до 1-2%. При обробці 2-4 об’ємів циркулюючої крові можна зібрати достатню для трансплантації кількість ГСК.

Найбільша кількість розробок щодо вивчення альтернативних джерел стовбурових CD34+ клітин відноситься до пуповинної крові (ПП).

Використання пуповинної крові як джерела стовбурових клітин має ряд суттєвих переваг перед традиційними джерелами. Перш за все, встановлено, що кордова кров містить високий рівень гемопоетичних стовбурових клітин у порівнянні з вмістом їх у кістковому мозку [2-4].

Процедура збору пуповинної крові є технічно простою, вона безболісна, не потребує анестезії для матері або дитини. Ризик передачі інфекційних захворювань від донора до реципієнта невеликий за рахунок зниженої можливості контамінації неонатального матеріалу вірусами, а також достатнього часу для проведення перевірки матеріалу. Безперечною перевагою пуповинної крові є її доступність. Вона збирається під час пологів і може бути використана в будь-який момент, що потребує значно менших затрат часу для пошуку необхідного HLA-сумісного трансплантата. Можливість довгострокового зберігання біоматеріалу обумовлює перспективність розробки банків пуповинної крові для подальшого застосування у трансплантації.

Колекція пуповинної крові проводиться одразу після народження дитини шляхом пункції вени пуповини після того, як вона була перерізана. Це можна зробити, коли плацента ще знаходиться в матці або після її відокремлення. Об’єм пуповинної крові залежить від часу перерізування пуповини, від маси тіла новонародженого, терміну вагітності, довжини пуповини і може сягати 200 мл. Вгохmеуег та співавтори показали також, що кріообробка пуповинної крові не спричиняє суттєвих втрат ГСК і розрахували, що у дітей можна виконувати алогенні трансплантації ГСК із використанням пуповинної крові. В 1988 році за їх ініціативою в Парижі була виконана перша трансплантація з використанням пуповинної крові. За зведеними даними координаційних центрів трансплантації гемопоетичних клітин периферичної крові за період до 2000 року було проведено близько 1200 трансплантацій пуповинної крові. [5]

Обрання основного джерела ГСК для проведення конкретної трансплантації залежить від характеру основного захворювання та його стадії, клінічного протоколу, наявності клінічних протипоказань, надання переваги певному виду донорства. Для обрання донора має також значення вага донора і реципієнта. Наприклад, ексфузія стовбурових гемопоетичних клітин периферичної крові має переваги перед пуповинною кров’ю для реципієнта, який має велику вагу. Коли дитина мала, то певні переваги має трансплантація клітин КК.

Загальна тенденція останніх років це перехід на трансплантацію ГСК периферичної крові, особливо це торкається аутологічних трансплантацій. При алогенних трансплантаціях, відповідно до міжнародних реєстрів кістковий мозок і периферична кров використовується приблизно у різних пропорціях .

Не менш перспективним є використання кордової крові (КК), як джерела стовбурових гемопоетичних клітин, як для аутологічних, так і для алогенних трансплантацій [6]. За зведеними даними координаційних центрів по трансплантації ГСК КК на протязі 2006 року було проведено близько 1400 трансплантацій.

Необхідно додати, що в наш час активно ведеться пошук оптимальних методів виділення клітин-попередників, а також розробки культуральних систем для підтримки і накопичення клітин-попередників кордової крові в довгостроковій культурі in vitro з збереженням високої функціональної активності цих популяцій клітин. Вирішення цих питань буде сприяти спрощенню використання кордової крові як біотрансплантанта, надаючи їй великі переваги над іншими джерелами.

Істотні відмінності між джерелами гемопоетичної тканини - ПК і КК, зумовлюють необхідність розвитку ефективних методів підготовки і сепарації ГСК у кожному окремому випадку.