4. Іпотечні цінні папери: сертифікати, облігації.

ІПОТЕЧНІ ЦІННІ ПАПЕРИ (mortgage-backed security) – цінні папери, випуск яких забезпечено іпотечним покриттям (іпотечним пулом) та які посвідчують право власників на отримання від емітента належних їм коштів. До І.ц.п. належать: іпотечні облігації, іпотечні сертифікати та заставні.

Іпотечні облігації – облігації, виконання зобов’язань емітента за якими забезпечене іпотечним покриттям. Можуть випускатися звичайні та структуровані іпотечні облігації. Емітентом звичайних іпотеч­них облігацій є іпотечний кредитор, а емітентом структурованих іпотечних облігацій – спеціалізована іпотечна установа.

Іпотечний сертифікат – іпотечний цінний папір, забезпечений іпотечними активами або іпотеками.

Заставна – борговий цінний папір, який засвідчує безумовне право його власника на отримання від боржника виконання за основним зо­бов’я­занням, за умови, що воно підлягає виконанню в грошовій фор­мі, а в разі невиконання основного зобов’язання – право звернути стяг­нення на предмет іпотеки.

Тема 11 “Операції банків з векселями”

1. Роль та місце банків в організації вексельного обігу в Україні.

У вексельному обороті виключно важливу роль відіграють комерційні банки та їх вексельні операції. Саме комерційні банки спроможні дати вирішальний поштовх для започаткування вексельного обороту.

Згідно з українськими нормативними актами комерційні банки мають право:

• емітувати векселі;

• виступати векселедавцем простого векселя;

• акцептантами переказного векселя;

• виступати одночасно векселедавцями і акцептантами переказного векселя;

• векселедавцями переказного векселя, який заперечує можливість його пред’явлення для акцепту;

• векселедавцями неакцептованого переказного векселя.

Операції з векселями в Україні здійснюються згідно з вимогами Закону України “Про цінні папери та фондову біржу” (19.06.91 р.), листа НБУ № 22001/85 від 25.02.93 р. “Про порядок проведення банками операцій з векселями”, Постанови КМУ і НБУ №528 від 10.091992 р. “Про застосування векселів у господарському обороті України”, листа НБУ №15010/48 від 22.02.95 р. та деякими іншими нормативними документами.

Сукупність операцій комерційних банків з обліку і переобліку векселів у ринковій економіці утворює обліковий (дисконтний) ринок. Провідні позиції на цьому ринку належать НБУ. Тільки НБУ шляхом переобліку векселів, що надійшли до комерційних банків, може здійснювати рефінансування даних банків. Водночас купівля-продаж векселів не тільки дає відповідні доходи, а й забезпечує високу ліквідність вексельного кредиту. Адже куплений банком вексель практично негайно можна продати іншому банку (комерційному чи НБУ). Тому дисконтні операції відіграють важливу роль у регулюванні ліквідності балансу банку для його наступного рефінансування шляхом переобліку векселів.

2. Зберігання банками векселів за дорученням клієнтів.

Комерційні банки за дорученням своїх клієнтів можуть здійснювати операції зберігання векселів (оригіналів, копій і примірників векселів). Операції зберігання векселів клієнтів можуть полягати в:    а) схові;    б) передаванні оригіналу векселя законному векселедержателю копії векселя;    в) передаванні примірника переказного векселя, що призначався для акцепту, законному векселедержателю іншого примірника векселя;    г) передаванні оригіналів, примірників і копій векселів іншій особі на умовах, указаних довірителем.    Зберігання векселів в установах банків здійснюється у вигляді “закритого” та “відкритого” зберігання. Закрите зберігання передбачає зберігання векселів шляхом надання довірителю депозитного вічка у сховищі (сейфі) банку без будь-яких інструкцій щодо дій банку з векселями і здійснюється на підставі договору схову.    При відкритому зберіганні векселів у банк подається супровідне до векселя доручення на зберігання з точними і повними інструкціями щодо дій банку з векселями. Доручення на зберігання має містити реєстр векселів, що передаються, якого достатньо для здійснення схову.    Банк бере на себе зобов’язання зберігати передані йому векселі, відповідати за всі наслідки, пов’язані з їх знищенням та псуванням, за винятком випадків форс-мажорних обставин, гарантуючи повернення або передавання векселів за призначенням як щодо якості й кількості, так і щодо зовнішнього вигляду. Відтак банк не відповідає за зменшення вартості векселів, що приймаються на зберігання, за їх неналежне оформлення і добросовісність придбання векселів довірителем, а також за затримку вимоги векселя особою, якій вони мають бути передані згідно з інструкціями доручення на зберігання, за втрату або знищення векселів під час їх пересилання.    При здійсненні схову з подальшим передаванням векселів довірителю або особам, указаним довірителем, банк не бере на себе ніякої відповідальності за форму, повноту, точність, справжність, підроблення, юридичне значення векселів, так само як і за загальні та/або окремі умови, що є в векселях, а також жодним чином не відповідає за відповідність даних, що містяться в дорученні на зберігання, умовам договору між довірителем і особою, якій передаються векселі. Також банк не відповідає за неплатоспроможність, недбалість, помилку тощо особи, якій згідно з інструкціями доручення на зберігання має бути переданий вексель.    Банк не повинен приймати векселі на зберігання, а доручення на зберігання до виконання, якщо:    1) реквізити хоча б одного із векселів не відповідають зазначеним у дорученні на зберігання (реєстрі векселів, переданих на зберігання) даним;    2) якщо банк упевнений, що виконання цього доручення негативно позначиться на його діловій репутації.    При передаванні векселя для зберігання здійснення індосаменту не потрібне. При поверненні векселів зі зберігання вони можуть бути одержані тільки представником довірителя з належним чином оформленими повноваженнями після юридичної експертизи копії векселя.    При врученні векселя представник довірителя має дати розписку про його одержання, після чого банк направляє довірителю повідомлення про вручення у термін і способом, що встановлені договором про зберігання. За передавання векселя неналежному держателю банк несе відповідальність згідно з договором про зберігання та чинним законодавством. Банк здійснює зберігання векселів тільки самостійно, незалежно від мети зберігання і не має права передоручати зберігання іншій установі цього самого банку. Він також не має права користуватися і розпоряджатися векселями без письмового дозволу довірителя.    За здійснення операцій зі зберігання банк може утримувати на свою користь винагороду. Розмір винагороди може встановлюватись як у відсотках до вартості або суми векселів, так і становити фіксовану суму за один вексель.