2. Поняття та види іпотеки.

Іпоте́ка (грец. ὑποθήκη — застава) — застава землі, нерухомого майна, при якій земля та (або) майно, що становить предмет застави, залишається у заставодавця або третьої особи.

Види іпотеки

Іпотека може бути звичайною, обєднаною, спільною, наступною, іпотекою чужого майна, умовною.

У разі звичайної іпотеки виконання основного зобовязання забезпечується шляхом передачі в іпотеку одного обєкта нерухомого майна, який належить заставодавцеві.

У разі обєднаної іпотеки виконання основного зобовязання забезпечується шляхом одночасної передачі в іпотеку двох або більше обєктів нерухомого майна, які належать заставодавцеві. Якщо заставодавцем не виконано основне зобовязання, продаж заставлених обєктів нерухомого майна може здійснюватися в обсязі, необхідному для задоволення вимог кредитора (заставодержателя).

У разі спільної іпотеки виконання основного зобовязання забезпечується шляхом передачі в іпотеку двох або більше обєктів нерухомого майна, які належать різним особам. При спільній іпотеці заставодержатель має право на задоволення своїх вимог за рахунок кожного з обєктів нерухомого майна, якими забезпечено основне зобовязання. Укладення наступної іпотеки одного з обєктів такого майна допускається за нотаріально посвідченою згодою власників усіх інших обєктів нерухомого майна, які передано в спільну іпотеку.

У разі іпотеки чужого майна виконання основного зобовязання забезпечується шляхом передачі в іпотеку нерухомого майна, яке належить третій особі (майновому поручителеві). Якщо таке майно продано у звязку з невиконанням боржником основного зобовязання, майновий поручитель має право звернутися до нього з регресним позовом про відшкодування заподіяних збитків.

Умовна іпотека застосовується у разі, коли іпотечним договором встановлено, що:

-іпотечний договір набирає чинності з моменту виконання передбаченої ним умови;

-іпотечний договір вважається чинним до моменту виконання передбаченої цим договором умови.

Якщо така умова не виконується з вини заставодавця (боржника), заставодержатель (кредитор) вправі вимагати дострокового виконання боржником основного зобовязання.

3. Заставна як вид іпотеки.

Заставна - це борговий цінний папір, який засвідчує безумовне право власника на отримання від боржника виконання основного зобов'язання у грошовій формі, а в разі невиконання боржником основного зобов'язання -надає право звернути стягнення на предмет іпотеки.

Заставна може передаватися власником будь-якій особі шляхом вчинення передавального напису - індосаменту, новий власник матиме ті ж права, що і перший іпотекодержатель.

У разі видачі заставної припиняються грошові зобов'язання боржника за договором, який обумовлює основне зобов'язання (договором про іпотечний кредит), і виникають грошові зобов'язання боржника щодо платежу за заставною.

Заставна підлягає державній реєстрації в установленому законом порядку разом із тим майном, що передане в іпотеку. Після реєстрації випуску заставної її оригінал передають іпотекодержателеві.

Заставну оформляють у письмовій формі в одному примірнику на стандартному бланку, що встановлений Державною комісією з цінних паперів і фондового ринку. На всіх оригінальних примірниках іпотечного договору роблять відмітку про оформлення заставної. Заставну підписує іпотекодавець, якщо іпотекодавець – юридична особа, то підпис засвідчується печаткою.

Для реалізації прав за заставною її власник (кредитор) повинен заявити боржникові письмову вимогу про виконання основного зобов'язання. У цій вимозі вказується банківський рахунок власника заставної для здійснення переказу відповідної грошової суми.

Заставна підлягає передачі боржникові в разі належного виконання ним основного зобов'язання. Після повного виконання боржником основного зобов'язання заставну анулюють.

Банківським установам як основним іпотекодержателям вигідно володіти заставними, тому що їх можна використати до настання строку виконання боржником зобов'язань для рефінансування власної діяльності.