- •Тема 10 “Особливості операцій з надання і погашення окремих видів кредиту”
- •1. Фінансово-інвестиційна оцінка інвестиційного проекту.
- •2. Поняття та види іпотеки.
- •3. Заставна як вид іпотеки.
- •4. Іпотечні цінні папери: сертифікати, облігації.
- •Тема 11 “Операції банків з векселями”
- •1. Роль та місце банків в організації вексельного обігу в Україні.
- •2. Зберігання банками векселів за дорученням клієнтів.
- •3. Особливості вексельного права.
- •4. Механізм платежу, погашення та опротестування векселів.
- •5. Світовий досвід формування вексельного обігу.
- •Тема 12 “операції банків з цінними паперами”
- •Сутність та поняття ринку цінних паперів.
- •Ліцензування операцій банку з цінними паперами.
- •Основні етапи емісійної банківської діяльності з цінними паперами.
- •Інвестиційна політика банку, цілі інвестиційної діяльності.
- •Професійна діяльність банку на фондовому ринку.
- •Діяльність банку з управління цінними паперами.
- •Тема 13 “економіко-правові та організаційні основи здійснення банками операцій в іноземній валюті”
- •Валютний ринок: поняття та види.
- •Застосування банками Класифікатора іноземних валют.
- •Діяльність банку на валютному ринку з позиції суб`єкта господарювання, за економічною сутністю, за прибутковістю.
- •Тема 14 “торговельні операції банків в іноземній валюті (розрахунки
- •Зовнішньоекономічна діяльність України.
- •Сутність та сфера застосування міжнародних розрахунків.
- •Ризики під час здійснення міжнародних розрахунків, методи їх мінімізації.
- •Види акредитивів у міжнародних розрахунках.
- •Механізм здійснення розрахунків чеками.
- •Тема 15 “неторговельні операції банків в іноземній валюті. Банківські валютно-обмінні операції”
- •Касові операції банків в іноземній валюті.
- •Організація переказів готівкової та безготівкової іноземної валюти фізичними особами.
- •Тема 16 “операції банків в іноземній валюті на міжбанківському ринку”
- •Купівля, обмін іноземної валюти на міжбанківському ринку за операціями, пов`язаними з рухом капіталу.
- •Видавання резидентам індивідуальних ліцензій на переказування за межі України іноземної валюти з метою надання резидентом кредиту нерезидентові.
- •Глава 2. Порядок розгляду документів для отримання ліцензії та її видачі
- •Гарантійні операції банків під час розміщення кредитних ресурсів в іноземній валюті.
- •Тема 17 “операції з надання банківських послуг”
- •Фінансовий банківський інжиніринг.
- •Послуги щодо зберігання цінностей клієнтів у банку.
- •Механізм здійснення банком форфейтингової операції.
- •Тема 18 “операції із забезпечення фінансової стійкості банку”
- •Щоденні та щомісячні форми звітності банку. Квартальна банківська форма звітності.
- •Банківський баланс. Класифікація доходів та витрат банку.
- •Інформаційне забезпечення фінансово-економічного аналізу банку.
- •Аналіз активів, пасивів банку, рейтингові системи оцінки банку.
- •Тема 19 “операції національного банку україни”
Тема 14 “торговельні операції банків в іноземній валюті (розрахунки
Зовнішньоекономічна діяльність України.
Відповідно до Закону України від 16 квітня 1991 року «Про зовнішньоекономічну діяльність»[1], зовнішньоекономі́чна дія́льність — діяльністьсуб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.
Ознаки ЗЕД
а) за своєю сутністю вона є господарською діяльністю;
б) ця діяльність побудована на відносинах між суб'єктами господарювання, що перебувають під юрисдикцією різних держав;
в) вона може здійснюватися як на території України, так і за її межами, як з перетином митного кордону України, так і без такого перетину.
Принципи зовнішньоекономічної діяльності
1.Принцип суверенітету народу України у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;
2.Принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва;
3.Принцип юридичної рівності і недискримінації;
4.Принцип верховенства закону;
5.Принцип захисту інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;
6.Принцип еквівалентності обміну.
Органи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності
1.Верховна Рада України.
2.Кабінет Міністрів України:
3.Національний банк України:
4. Центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики:
5. Державна митна служба України:
6. Антимонопольний комітет України:
7. Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі:
Сутність та сфера застосування міжнародних розрахунків.
Міжнародні розрахунки – це система регулювання платежів за грошовими вимогами, які виникають між державами, організаціями, фізичними і юридичними особами різних країн. Вони здійснюються в основному через банк. Міжнародні розрахунки мають ряд особливостей, які склалися історично: 1. При міжнародних розрахунках імпортери та експортери, їхні банки вступають у певні відособлені від зовнішньоторговельного контракту відносини, пов’язані з оформленням, пересиланням, обробкою товаророзпорядчих і платіжних документів, здійсненням платежів. 2. Міжнародні розрахунки регулюються національними нормативами та законодавчими актами, а також міжнародними банківськими правилами і звичаями. 3. Міжнародні розрахунки є об’єктом уніфікації, що зумовлено інтернаціоналізацією господарських зв’язків та універсалізацією банківських операцій.
4. Міжнародні розрахунки носять в основному документарний характер, тобто здійснюються під фінансові та комерційні документи. 5. Міжнародні платежі здійснюються в різних валютах.
Розрізняють два види міжнародних розрахунків: -Безпосередній (повний) розрахунок – здійснюється повна оплата товару до моменту чи в момент передачі товару або товаророзпорядчих документів у розпорядження покупця. -Розрахунок у кредит (з розстроченням) – здійснюється шляхом надання експортером імпортеру кредиту у комерційній формі. Слід відмітити, що повний розрахунок є більш вигідним для експортера, а кредит – для імпортера. Міжнародні розрахунки здійснюються у таких основних формах: - передоплата; - акредитивні розрахунки; - інкасо; - розрахунки при відкритому рахунку; - банківський переказ; - розрахунки з використанням векселів і чеків. На вибір форм міжнародних розрахунків впливає ряд чинників: 1) вид товару, який є об’єктом зовнішньоторговельної угоди; 2) наявність кредитної угоди; 3) платоспроможність і репутація контрагентів, що визначає можливість компромісу між ними; 4) рівень попиту і пропозиції на даний товар на світових ринках.