Радянізація західних областей України

Ждановщина в Україні –

це ідеологічна кампанія в СРСР, розгорнута у 1946- 1949 рр. у галузі науки, літератури, культури та мистецтва, в ході якої були піддані нищівній критиці діяльність інститутів історії України та історії української літератури, творчих спілок, редакцій газет і журналів, видатних діячів української культури — письменників, композиторів, режисерів.

Дата

1946—1949 рр.

Ідеолог

Секретар ЦК ВКП(б) з питань ідеології А. Жданов

Мета

Посилення контролю над творчими процесами в галузі куль­тури, придушення національно-визвольного руху та будь-яких проявів української самостійницької ідеї

Дії влади

• Нищівна критика діяльності інститутів історії України та історії української літератури, творчих спілок, редакцій газет і журналів, видатних діячів української культури — письмен­ників, композиторів, режисерів тощо. Митців і науковців звинувачували:

• у низькопоклонстві перед реакційною буржуазною культурою Заходу;

• у замовчуванні зв'язків української культури з російською.

• 1948 — 1952 рр. у зв'язку з так званою справою Єврейського антифашистсько­го комітету було репресовано 19 єврейських письменників України

Методи «ждановщини» - навішуван­ня ярликів: «безродний космополіт», «нікчема», «антипатріот», «буржуазний націоналіст»

Космополіти́зм ( космополіт, громадянин світу) — ідеологія світового громадянства, яка надає пріоритетне значення загальнолюдським цінностям і другорядне — національним проблемам.

Наслідки

1. Придушення паростків відродження української культури після війни.

2. Гальмування розвитку науки, літератури і мистецтва в країні.

3. Перетворення літературної критики на засіб утримання мит­ців у рамках офіційної ідеології.

4. Обмеження свободи творчості.

5. Ізоляція від надбань західної культури

Культурне життя в Україні у другій половині 40-х — першій половині 50-х рр.

Галузь

Характеристика

Освіта

1. Відновлення зруйнованих під час війни шкіл, переважно зусиллями самого населення (на 1950-й рік довоєнна мережа шкіл була фактично відновлена).

2. Гостра потреба в підручниках, зошитах, навчальному облад­нанні.

3. Запровадження мережі вечірніх та професійних заочних шкіл, навчальних курсів для дорослих.

4. Перехід до обов'язкової семирічної освіти (1953 р.).

5. Нестача приміщень, учителів, навчальних посібників.

6. Заідеологізованість освіти.

7. Неухильне скорочення шкіл з українською мовою викладання.

8. Відновлення системи вищої освіти.

9. Збільшення кількості студентів з 99 тис. до 325 тис. (майже половина з них навчалася на заочних і вечірніх відділеннях)

Наука

• Відновлення роботи науково-дослідних установ (збільшення їх кількості з 267 до 462).

• Зміцнення матеріально-технічної бази, наукового потенціалу.

• Провідна наукова установа — Академія наук УРСР на чолі з О. Палладіним.

• Пуск першого в республіці експериментального атомного реактора (1946 р.).

• Виготовлення в Києві першої в Європі цифрової обчислюваль­ної машини «МЕОМ» під керівництвом С. Лебедєва (1948—1950 рр.).

• Запровадження Інститутом електрозварювання АН УРСР — автоматів зварювання металу під флюсом тощо.

• Запровадження досягнень науки й техніки переважно в галу­зях воєнного виробництва.

Розгром генетики та кібернетики (проголошення генетики «продажною донькою імперіалізму», а кібернетики її «рідною сестрою») в результаті кампанії, яка отримала назву «Лисенкївщина» - ідеологічна кампанія з переслідування та шельмування генетиків, від прізвища президента Всесоюзної академії сільськогоспо-дарських наук Т. Лисенка, який свою позицію аргу­ментував не науковими доказами, а ідеологічними штампами, запозиченими з «Короткого курсу історії ВКП(б)»)

У 1933-1934 р. почалися, а у 1947 - 1948 рр. відновилися переслідування генетиків. Прези­дент Всесоюзної академії сільськогосподарських наук Т. Лисенко, підтриманий Й. Сталіним, оголосив ген міфічною частинкою. Він заперечував існування генів як матеріальних утворень у клітині, но­сіїв біологічної інформації про спадковість організмів. «Народний академію) (Лисенко) стверджував, що створення зовнішніх умов для утримання, наприклад, худоби не просто підвищує надої ..., а й дає змогу розраховувати на закріплення цих ознак у майбут­ньому. Фактично Лисенко переніс на біологічну науку комуністич­ні постулати про виховання нової людини - будівника комунізму. В Україні переслідувань зазнали вчені-біологи Д. Третяков, М. Гришко, І. Шмальгаузен, і. Поляков, С. Делоне, що набагато років за­гальмувало розвиток біологічної науки.

Літерату­ра

• Складні умови розвитку літератури в умовах «ждановщини». Прийняття партійних постанов з ідеологічних питань, у яких містилася нищівна критика українських видань (постанови «Про журнал "Вітчизна"», «Про журнал сатири і гумору "Пе­рець"», «Про перекручення й помилки у висвітленні української літератури в "Нарисі історії української літератури" тощо).

• Розгортання боротьби проти «безідейності, безпринципності, формалізму, космополітизму і низькопоклонства перед гнилим заходом» з метою посилення культурно-ідеологічної ізоляції радянського суспільства від західного світу.

• Розгортання Л. Кагановичем бурхливої діяльності по боротьбі з «українським буржуазним націоналізмом», жертвами якої стали А. Малишко, П. Панч, М. Рильський, Ю. Яновський, Остап Вишня, В. Сосюра тощо.

• Створення українськими письменниками, не дивлячись на надзвичайно важкі умови праці, високохудожніх творів (три­логія О. Гончара «Прапороносці», роман

М. Стельмаха «На нашій землі», «Київські оповідання» Ю. Яновського, гуморис­тичні оповідання Остапа Вишні, повість В. Некрасова «В окопах Сталінграда», збірка поезій «Троянди і виноград» М. Рильського, у цей час були написані визначні історичні твори: «Запорож­ці» П. Панча, «Так сходило сонце» Н. Рибака, «Вони не пройшли» Ю. Смолича. тощо).

Мистец­тво

Образотворче мистецтво Домінування в мистецтві воєнної тематики. Були створені такі полотна: «Бабин Яр» В. Овчинникова, «Ми ще повернемося» Л. Лучника, «Визволителі Києва» С. Бесєдіна. Патріотичній темі були присвячені твори художників М. Дерегуса, О. Шовкуненка, К. Трохименка, М. Глущенка.

Театр Після війни в республіці поновили роботу 103 театри. У репертуарі 78 театрів були спектаклі українською мовою. Викликала захоплення мільйонів глядачів виконавча майстер­ність артистів Б. Гмирі, Г. Юри, Н. Ужвій, М. Романова та ба­гатьох інших. Видання постанови «Про репертуар драматичних та інших театрів України», згідно з якою обов'язковою стає перевага в репертуарах спектаклів сучасних тем. Від театральних діячів вимагали оспівувати успіхи в соціалістичному будівництві.

Музичне мистецтво Успішно працювали композитори М. Вериківський, Ю. Мейтус, К. Данькевич та ін. Славились: хор під керівництвом Г. Верьовки; академічна капела «Думка»; хорова капела «Трембіта»; капела бандуристів О. Міньківського; Державний симфонічний оркестр. 1948 р. — Постанова ЦК КП(б)У, де піддавалася критиці творчість Б. Лятошинського, М. Гозенпуда та ін. композиторів. 1951 р. — піддана критиці опера К. Данькевича «Богдан Хмельницький», за те що «недостатньо показувала прогресивну роль у житті українського народу російського царя та бояр»

Кіномистецтво В Україні працювали Київська, Одеська та Ялтинська кіно­студії художніх фільмів. Великої популярності здобули кінокартини «Сільська вчитель­ка», «Весна на Зарічній вулиці», «Педагогічна поема» та ін.

На початку 1946 р. Українська студія кінохроніки випустила понад 100 кіножурналів «Радянська Україна».

У 1950 р. на екрани вийшов талановитий фільм І. Савченка «Тарас Шевченко», роль поета в якому зіграв С. Бондарчук.

Основна продукція кінематографа — революційно-патріотичні фільми.