Післявоєнна відбудова і розвиток україни в 1945 — на початку 50-х рр.
Адміністративно-територіальні зміни (1945 р. — середина 1950-х рр.)
Питання кордонів: Тегеранська конференція 1943 р.; Ялтинська конференція 1945 р. між СРСР, США, Великобританією, де вирішувалися проблеми кордонів між СРСР та Польщею. СРСР наполягав на кордоні по лінії Керзона (м. Гродно—Немирів—Брест-Литовський — на заході від Рави-Руської, на сході — від Перемишля до Карпат).
Об'єднання українських земель
26 листопада 1944 р. відбувся з'їзд народних комітетів Закарпаття, де було проголошено Маніфест про возз'єднання Закарпаття з УРСР
29 червня 1945 р. — радянсько-чехословацький договір про злиття Закарпатської України з УРСР. Кордони між Словаччиною, Угорщиною та Закарпаттям стали кордоном між СРСР та Чехословаччиною; компартія Закарпаття включена до складу КП(б)У.
16 серпня 1945 р. — радянсько-польський договір про державний кордон. Кордон по лінії за 5-6 км від лінії Керзона на користь Польщі, якій одійшли 30-кілометрова територія в районі р. Солонія і м. Крилов (Надсяння, Лемківщина, Холмщина, Підляшшя). 1951 р. — остаточне узгодження радянсько-польських кордонів.
10 лютого 1947 р. — радянсько-румунський договір, за яким кордон визначався в межах радянсько-румунської угоди 28 червня 1940 р.
19 лютого 1954 р. — Президія Верховної Ради СРСР затвердила подання Президії Верховної Ради РРФСР і Президії Верховної Ради УРСР про передачу Кримської області до складу У країни.
Наслідки об'єднання
Прискорення розвитку
народного господарства,
піднесення добробуту
культури населення
Криму
Збільшення
території
України до
603,7 тис. кв. км
Об'єднання основної части-ни українських земель у кордо-нах однієї держави
Піднесення національної
свідомості
українського
народу
Депортації українців та поляків
У 1954 р. було зроблено ще одну область – Черкаську, у яку увійшли частини Київської, Кіровоградської, Вінницької та Полтавської областей. У 1959 р. було скасовано Дрогобицьку область, її території увійшли до складу Львівської області.
Зміни етнічного складу населення України (1945 — сер. 50-х рр.)
1945—1947 рр. — врегулювання територіального питання з Польщею: переселення з Галичини та Волині до Польщі близько 800 тис. поляків, а також українців та євреїв, що визнали себе поляками; до СРСР добровільно чи під примусом виїхало понад 500 тис. чоловік.
Квітень-липень 1947 р. — операція «Вісла». Примусове переселення з українських етнічних земель залишків українського населення: 140 тис. бойків і лемків у глиб території Польщі з метою його асиміляції та знищення баз діяльності ОУН—УПА (узгоджені дії польської та радянської сторін). Результат: було переселено близько 150 тис. українців, а УПА зазнала великих втрат.
1944—1945 рр. — згідно з наказом НКВС і Наркомату оборони від 22 червня 1944 р. № 0078/42 з Криму були депортовані 200 тис, татар, а також греки, болгари, вірмени
1950 р. — наказ МВС СРСР про виселенців-оунівців, які вважатимуться засланими навічно
До 1951р. — 1,5 тис. сімей виселено із Західної України як куркулів
Внаслідок нацистської політики в роки Другої світової війни єврейське населення в Україні з 2,7 млн у 1930-х рр. на початок 1950-х рр. становило лише 800 тис. осіб. (З боку СРСР євреї депортації не підлягали.)
Замість виселених та депортованих народів їхні території заселялися в основному росіянами. У 1920-х рр. — 2,6 млн, у 1939 р. — 4 млн, в 1959 р. — 7 млн. чол.