9.3. Основні ідейно-політичні течії в робітничому русі.

1) комунізм – це суспільно-політична течія, яка ставила своєю метою встановлення суспільства, заснованого на єдиній загальнонародній власності на засоби виробництва його планомірному розвиткові, розподілі за потребами, забороні приватної власності.

Ключовим етапом розвитку соціалістичних та комуністичних ідей стало вчення К. Маркса та Ф. Енгельса, які сформулювали та обґрунтували свою концепцію соціалізму, яка полягала у наступному:

• соціалізм розглядався марксистами як перша фаза комунізму, яка наступить після соціалістичної революції у результаті котрої цей лад змінить капіталістичний.

• у результаті революції буде повністю ліквідовано приватну власність та експлуатацію класів;

• буде встановлено суспільну власність на засоби виробництва;

• у суспільстві провідну роль відіграватиме робітничий клас;

• буде реалізовано принцип “від кожного за здібностями, кожному за працею”;

• держава у формі диктатури пролетаріату зберігатиметься лише на нижчій фазі комунізму, а на вищій вона відімре;

• необхідністю створення умов для всебічного й гармонійного розвитку особистості.

2) соціал-демократи сформулювали власну концепцію розвитку суспільства, в якій було передбачено дієвий механізм захисту економічних, політичних, культурних прав незаможних верств суспільства. Основні ідеї соціал-демократів полягають у тому, що: побудувати соціалізм можна не революційним шляхом, а шляхом поступового реформування суспільства в якому має бути збережена приватна власність, створено умови для росту середнього класу, досягненням високого рівня соціального партнерства й соціальної рівності.

9. 4. Політичний екстремізм та його різновиди.

Екстремізм – це складне соціально-політичне та ідейно-психологічне явище. Найбільш часто він виникає в середовищі тих верств чи класів, економічне й політичне значення яких у суспільстві знижується й вони відчувають загрозу своєму соціальному статусу. Політичний екстремізм – це схильність до використання силових методів у політиці (часто радикальних). До особливостей політичного екстремізму відносять:

- ігнорування об’єктивного аналізу політичної ситуації;

- прагнення будь-яким чином прискорити політичні події;

- правовий нігілізм, руйнування державних і політичних структур, що сформувалися у процесі історичного розвитку держави;

- домінування силових методів при вирішенні політичних завдань;

- нерозуміння об’єктивних законів виходу країни з кризи у тому числі й політичної.

Головними різновидами правого екстремізму є фашизм і неофашизм, а лівого анархізм, та його різновиди.

Найбільш крайнім виявом політичного екстремізму є політичний тероризм (це політична практика, одна з форм вирішення політичних завдань в основу якої покладено систему залякувань, провокацій, дестабілізації політичної ситуації в суспільстві шляхом застосування насильства).

Фашизм – це правоекстремістський політичний рух, який виник у Західній Європі після Першої світової війни. Ідеологія фашизму – це антидемократизм, расизм й антикомунізм. ЇЇ концептуальне обґрунтування базується на теорії нації як вищої й вічної реальності, яка ґрунтується на спільності крові. Одним з своїх провідних завдань німецькі фашисти поставили збереження чистоти німецької крові й нації. Політичною формою фашистської держави став тоталітаризм, а держава була визначена відповідальною за долю нації як фізично, так і духовно.

Анархізм – це ідейно-політична течія, яка проголосила своєю метою знищення держави й заміну будь-яких форм примусової влади вільною й добровільною асоціацією громадян.