- •Соціальне пізнання та його специфіка.
- •1.2 Соціальна філософія, її об’єкт, предмет, принципи та особливості.
- •1.4 Основні функції та значення соціальної філософії.
- •2. Історичний розвиток соц.. Філософської думки: основні періоди та сучасний стан.
- •2.1 Історичний розвиток соц. Філософської думки: зародження, основні періоди та сучасний стан.
- •2.2 Соціально-філософські ідеї мислителів стародавнього світу.
- •2.3 Платон і Аристотель про державу, людину і суспільство.
- •5. Соціальна філософія в хіх ст. (Конт, Спенсер та інші).
- •6. Основні напрями, течії та особливості розвитку сф в кінці хіх – поч. ХХст.
- •8. Концепції суспільства в сучасній соціальній філософії (р. Арон,а. Мемфорд, г. Маркузе, е. Фромм, д. Белл, о. Тофлер, й. Масуда, д. Лойон, Дж. Дьюї та інші).
- •9.1. Витоки сф думки України
- •10. Соціально-філософські ідеї Сковороди.
- •14.2. Основні концепції суспільства
- •14.3 Поняття суспільства, соціального, соціальної ідеї, соціального зв’язку і соціального закону.
- •15.1 Поняття практики, праці, виробництва.
- •15.3 Праця – основа саморозвитку людини і самоорганізації суспільства.
- •15.4 Суспільне виробництво та його компоненти.
- •15.6 Продуктивні сили і виробничі відносин, їх взаємовплив.
- •16. 1. Сусп. Відносини та їх суб’єкти.
- •16.2 Типи св
- •16.3 Суспільство як соціальна система.
- •16.4 Базисні компоненти, властивості і структура суспільства.
- •Дописати
- •17.1. Суспільне життя та його основні сфери.
- •Матеріальні і економічна сфера суспільства.
- •Соціальна сфера і соц. Структура суспільства.
- •17.4. Основні типи соціальних спільностей.
- •17.5. Народ, нація, клас, покоління та інші спільності.
- •17.6. Соціальні групи та їх типологія
- •17.8 Політична сфера суспільства.
- •17.12 Духовна сфера суспільного життя та зростання її впливу на інші сфери суспільства.
- •19.1 Розвиток суспільства.
- •19. 2 Соціальні процеси .
- •19.3 Джерела, рушійні сили розвитку суспільства.
- •19.4 Суспільний прогрес та проблема його критерії.
- •20.2 Основні типи особистості:
- •20.5 Цінності, їх класифікація та значення в житті особистості і суспільства.
- •20.6 Проблеми ціннісних орієнтацій.
- •20.1. Особистість як суб’єкт суспільного розвитку.
- •21.1 Культура, типи культури, людино творча сутність культури.
- •21.2 Цивілізація, типи цивілізації, та цивілізаційні засади суспільства.
- •21.3 Людство і глобальні проблеми сучасності.
- •21.4. Соціальна філософія і проблеми соціального прогнозування
15.1 Поняття практики, праці, виробництва.
Людська діяльність у усвідомлена, предметна цілеспрямована. Людина виокремилася з тваринного світу тоді, коли свідомо почала перетворювати предмети природи для задоволення своїх потреб. Людина почала виготовляти знаряддя, які використовувала для отримання засобів для життя. Така діяльність вимагає спілкування, в процесі якого іде обмін інформацією, діями. В діяльності людини розрізняють: перетворюючу, комунікативну, пізнавальну, ціннісну функції.
Зміна нових аспектів дії, зв’язаних між собою взаємообумовленістю в просторі і часі і складає процес діяльності індивідів.
Розрізняють три виміри діяльності індивідів:
1. Відношення до предмету дії.
2. Відношення до інших людей.
3. Відношення до самого себе.
Здатність людини поєднувати свою діяльність з діяльністю спільників ставало основною умовою життя суспільства.
Сукупність соціальних суб’єктів, людства в цілому по освоєнню природи, суспільних умов називають практикою, в процесі якої людина створює штучні засоби і знаряддя праці, нові способи спілкування, виробляє цілі і норми для формування суспільної діяльності.
Практика – діяльний спосіб буття людини і суспільства. Це реальний процес в якому цілі діяльності суб’єктів співвідносяться з об’єктивними законами. В практиці на перший план виступає оціночний метод. Практика – це специфічний людський спосіб перетворення предмета з можливого в дійсне, створення нових непередбачених природою можливостей. В процесі обміну задоволення потреб набуває соціального характеру і з’являються нові потреби. Людина надає речам природи соціальних якостей. В процесі практики відбувається саморозвиток людини.
Праця – це спосіб людського буття; це доцільна позитивна продуктивна діяльність людини по перетворенню світу і самої себе з метою задоволення своїх зростаючих потреб.
Праця згодом виступає як суспільна діяльність і є основою самоорганізації і розвитку суспільства. Одночасно праця виступає засобом формування людини. Праця є процесом взаємообміну енергією людини з природою. Саме в процесі праці людина приєднує до своїх сил сили природи і примножує суспільне багатство.
Праця – є джерелом накопичення багатства. В процесі праці людина набуває нові якості, розвивається як агент праці.
15.3 Праця – основа саморозвитку людини і самоорганізації суспільства.
Праця – це спосіб людського буття; це доцільна позитивна продуктивна діяльність людини по перетворенню світу і самої себе з метою задоволення своїх зростаючих потреб.
Праця згодом виступає як суспільна діяльність і є основою самоорганізації і розвитку суспільства. Одночасно праця виступає засобом формування людини. Праця є процесом взаємообміну енергією людини з природою. Саме в процесі праці людина приєднує до своїх сил сили природи і примножує суспільне багатство.
Праця має певні ознаки:
За історичним розвитком:
Ручна
Машинна
Автоматизована
За характером трудових операцій:
Фізична
Розумова
…___
Праця конкретна – безпосередній процес виконання трудових операцій.
Праця абстрактна – усереднена за суспільно необхідним споживчим часом по виробленні певної споживчої вартості при нормальних умовах.
…___
Праця жива – безпосередній процес виконання трудових операцій
Праця опредметнена – застиглий результат праці.
Праця – є джерелом накопичення багатства. В процесі праці людина набуває нові якості, розвивається як агент праці.