5. Соціальна філософія в хіх ст. (Конт, Спенсер та інші).

Як окрема галузь СФ постала В ХІХ ст..СФ була як заховане ядро в соціології. Філософія соціальна починається з Конта. Він, ввівши поняття сф, синонімічно до Соціології, поставив питання про їх розмежування. Конт вживає також термін соціальна фізика, яка має вивчати закони суспільства.Конт вирішує відкрити закони, що діють в суспільстві і для цього він будує позитивну філософію. Головним завданням цієї науки є пізнавати закономірності, що діють в суспільстві. Є 3 стадії в еволюції людського розуму:

• Метафізична – пізнати природу

• Релігійно – міфологічна – увага приділяється богам

• Позитивна – пізнаються закони

Головним предметом філософії є факти, актуальність. Конт висунув тезу, що суспільство – не сукупність індивідів, як соціальних атомів, а як цілісний соціальний організм.

Головна проблема – вивчення характеру сусп.. розвитку. Вважав, що відкрив основний закон еволюції – закон еволюції людства. Цей закон вивчає позитивна наука, яка ґрунтується на наукових спостереженнях. За аналогією з природознавством він називає науку соціальна фізика – найскладніша наука, бо вона вив. сус - во і людину як найскладніші явища. Соціальна фізика має вив. сус- во як систему: умови існування; збереження – вив. соц.. статика; закони еволюції розвитку, зміни соц.. системи – соц.. динаміка. Позитивне мислення – передбачити, вивчити те, що є, звідси передбачити те, що має відбутися. Позитивна стадія виникає як наукове розуміння природи і позитивних наук, які виявляють закони. Наука – вищий прояв інтелектуальної еволюції, що визначає зміст і спрямованість всіх сторін розвитку суспільства. Вона служить благу, рівновазі сус –ва. Гармонія – соц.. ідеал. Головним принципом сус –ва і нормою оцінки соц. . явищ є : Любов – як принцип; порядок – як основа; прогрес – як мета. Умова стабільності сус –ва – гармонія між цілим і частинами, між самими частинами, між інтересами особистості і соц.. груп. Узгодженню цих інтересів, взаємодії частин слугує наука.

Герберт Спенсер говорив, що сус –во – єдина система взаємодії біологічних і соціальних начал. В сус –ві діє взаємодія начал. Вважав соц.. революцію як прогрес в розвитку сус –ва на шляху вдосконалення. Головну увагу звертав на вдоск. соц.. інститутів:

• Домашні

• Обрядові

• Політичні

• Церковні

• Професійні

• Прмислові

Соц. Інститути ведуть до еволюції відносин у сус –ві. Сукупність взаємодіючих інститутів утворює цілісну систему сус- ва. Історично сус – во розвивається від однорідного до різнорідного. Соц. Інститути появилися з необхідності. Теорію сус – ва пояснює органістично. Н : дерево, щоб функціонувало потрібні гілки, листя.

Соц. Еволюція відб. з необхідності, об’єктивно обумовлена. Це є потреби людей. З еволюцією міняються функції сус –ва. Сус –во не повинно поглинати індивіда. Суспільство має соціалізувати людину. Суспільство як соц.. організм має в основі принцип рівноваги, який має бути між функціями, інститутами. У відносинах ця рівновага має виражатися у консенсусі між соц.. групами – це умова стабільності сус –ва. Спенсер поставив проблему стремлінських дій людини . Якщо порушується рівновага, то можливий розпад соц.. організму.Порушується рівновага під впливом зовн. І внутр.. факттторів. В сус –ві,як і ворганізмі, немає поділу на головні і неголовні. В сус –ві будь – який елемент є важливий.

І Конт, і Спенсер розглядали сус –во як систему.