Лекція №5 Тема: Індуктивні умовиводи.

План.

1. Загальна характеристика індуктивного виводу.

2. Види індукції.

3. Наукова індукція. Методи наукової індукції.

Мета лекції: в процесі споглядання однотипних природних та суспільних явищ дослідник зосереджує увагу на повторюваності певних властивостей в схожих обставинах. Стійка повторюваність наводить на думку про те, що вона не є індивідуальною, а загальною, притаманною сім явищам певного класу предметів. Логічний перехід від знання часткового до знання загального здійснюється в цьому випадку в формі індукції.

Ключові слова: Індуктивний умовивід, повна індукція, неповна індукція, наукова індукція.

Література.

1. Конверський А.С. Логіка. – К., 1998.

2. Кондаков И.В. Логика. Энциклопедический словарь. – М., 1954.

3. Мозгова Н.Г. Логіка. Посібник для дистанційного навчання. – К.: Міленіум, 2003.

4. Тофтул М.Г. Логіка. – К., 1999.

5. Хоменко І.В., Алексюк І.А. Основи логіки. – К., 1996.

6. Хоменко І.В. Логіка – юристам. – К., 1997.

1. Загальна характеристика індуктивного виводу.

Індуктивним називають умовивід, в формі якого відбувається емпіричне узагальнення, коли на підставі повторюваності ознаки у явищ певного класу роблять висновок про їх приналежність всім явищам даного класу.

Засновками індуктивного умовиводу є судження, в яких фіксується отрима­не досвідним шляхом знання про стійку повторюваність деякої ознаки Р у низ­ки явищ S₁, S₂, S₃, що належать до одного класу. Схема умовиводу при цьому буде такою:

S₁ має ознаку Р.

S₂ має ознаку Р.

S₃ має ознаку Р.

S₁, S₂, S_3, S_n належать до класу предметів К.

Кожен елемент К. має ознаку Р.

Основною функцією індуктивних виводів в процесі пізнання є узагальнен­ня або генералізація, тобто отримання загальних суджень, що виражають закон науки.

Індуктивні виводи є логічними процедурами, в формі яких узагальнюються результати досвідних досліджень. Повнота та завершеність досвіду суттєво впливає на характер логічного слідування, визначаючи врешті-решт необхід­ність (демонстративність) чи ймовірність (правдоподібність) індуктивних ви­водів.

Приклад індуктивного умовиводу:

• Мідь є провідником струму.

• Срібло – провідник струму.

• Залізо – провідник струму.

• Нікель – провідник струму.

• Мідь, срібло, залізо, нікель – метали.

• Отже, усі метали є провідниками струму.

Індукція, як і дедукція, є опосередкованим умовиводом. Висновок тут робиться не з одного, а з декількох засновків. При цьому кількість засновків може бути різною.

Індукція відрізняється від дедукції напрямком міркування: в дедуктивному умовиводі ми рухаємося від загального до часткового, від знання про весь клас предметів до знання про окремий предмет цього класу, або про частину класу. В ході дедукції ми поширюємо загальні положення на окремий випадок, підводимо окремий факт (менший засновок) під загальне положення (більший засновок). Висновок при дедукції завжди вужчий од засновків. В ході індукції, навпаки, думка рухається від одиничного, часткового – до загального. Вивчивши лише частину об'єктів певного класу, ми робимо висновок про усі об'єкти класу. Підставою для такого перенесення знання з частини об'єктів класу на весь клас є те, що будь-яке явище являє собою єдність загального і часткового. Подібне перенесення було б неможливим, якби дійсність являла собою хаотичне нагромадження явищ. За умови, що кожний окремий предмет був би неповторним і не містив би у собі нічого спільного з іншими предметами, неможливо було б здійснити логічний перехід від часткового до загального. А якби предмети були позбавлені індивідуальності, то це означало б, що загальне та часткове повністю співпадають, і ніяка індукція не потрібна.

Індуктивні узагальнення можуть носити різний характер – від найпростіших узагальнень повсякденності до емпіричних узагальнень в науці або універсальних суджень, які формулюють закони науки. Індукція пов'язана зі спостереженням і експериментом. Багато наукових положень були сформульовані на основі індуктивного узагальнення емпіричних фактів.