16.Характеристика методів оцінки інвестиційних рішень.

В основу методу чистої теперішньої вартості (NPV) покла­дено реалізацію основної мети інвестиційної діяльності — мак-симізацію багатства акціонерів. Цей метод ґрунтується на зістав­ленні величини початкових інвестиційних витрат (ІС) із загаль ною сумою дисконтованих чистих грошових потоків. Оскільки приплив грошових коштів розподілений у часі, кожний грошовий потік СF_к дисконтується за допомогою відповідної ставки дисконтування г, що встановлюється інвестором. Цей метод дає можливість отримати пряму відповідь на за­питання стосовно доцільності реалізації інвестиційної пропо­зиції. Якщо NPV> 0, то у разі прийняття проекту цінність ком­панії збільшиться, тобто зросте багатство акціонерів. Якщо NPV < 0, то вартість компанії зменшиться, тобто зменшиться і багатство акціонерів. Особливим є випадок, коли NPV=0. Тоді багатство акціонерів не зміниться, проте й у цьому випадку можна говорити про позитивний ефект, тобто компанія збіль­шиться у масштабах, що, у свою чергу, може розглядатися як позитивна тенденція.

Другим за важливістю методом оцінки рішень стосовно капі­таловкладень вважається індекс дохідності інвестицій, який ще інколи називають співвідношенням витрат і доходів. Індекс до­хідності є часткою від ділення очікуваних майбутніх грошових потоків на початкові витрати. Єдина різниця між чистою теперішньою вартістю (NPV) та ін­дексом прибутковості (РІ) полягає у тому, що у разі використан­ня показника NPV початкові витрати віднімаються від теперіш­ньої вартості очікуваних грошових потоків, а у разі розрахунку показника РІ теперішня вартість очікуваних грошових потоків ділиться на початкові витрати. Проект приймається за умови, якщо його прибутковість більше одиниці. Відповідно, якщо за проектом індекс прибутковості більше одиниці, то й чиста тепе­рішня вартість є позитивною

Альтернативним підходом є розраху­нок внутрішньої норми дохідності (ІRR). Внутрішньою нормою дохідності є ставка дохідності, яка прирівнює очікувані чисті грошові потоки до початкових витрат. Проект приймається за умови, як­що значення його внутрішньої норми дохідності більше, ніж став­ка дохідності, що вимагається за проектом. У даному разі вели­чина r з формули чистої теперішньої вартості представляє ставку дохідності, що потрібна. У переважній більшості випадків ІRR метод оцінки капітальних проектів дає таке саме рішення стосов­но прийняття чи відхилення пропозиції щодо інвестування, як і метод чистої теперішньої вартості. Проекти з позитивними зна­ченнями чистої теперішньої вартості матимуть ІRR більшу за вар­тість r.

Метод визначення періоду окупності не передбачає упорядко­ваності грошових потоків у часі. Алгоритм розрахунку періоду окупності (РР) загалом залежить від рівномірності надходження прогнозованих грошових потоків за інвестиційним проектом. Цей метод дає змогу врахувати зміну вартості грошей у часі шляхом розрахунку дисконтованого періоду окупності. У процесі оцінки інвестиційних проектів обидва показники періоду окупності можуть використовуватися або для підтвер­дження того, що проект просто окупиться, або ж для порівняння отриманого значення періоду окупності з нормативним значенням.

Облікова ставка дохідності (АRR) розраховується як відно­шення середньорічного прибутку (АР) до середньої величини ін­вестованих коштів. Середня величина інвестованих коштів зна­ходиться шляхом ділення вихідної суми капіталовкладень на два, за умови, якщо передбачається, що по закінченні строку реаліза­ції проекту всі капітальні витрати будуть списані. Якщо прогно­зується залишкова або ліквідаційна вартість (RV), то її оцінка по­винна бути врахована в розрахунках

Отриманий показник у більшості випадків порівнюється з ко­ефіцієнтом рентабельності авансованого капіталу, який розрахо­вується діленням загального чистого прибутку підприємства на загальну суму коштів, авансованих у його діяльність.