73.Особливості реалізації проектів створення/купівлі офшорних компаній

Категорії офшорних зон i типи компанiй, що дiють у таких зонах, визначають особливостi реалiзацiї проектiв створен­ня/купiвлi офшорних компанiй.

Так, залежно вiд напряму та можливостей для бiзнесу вирiз­няють:

~ офшорнi зони,які орієнтованi на реєсграцiю майна;

~ офшорнi зони, що обслуговують фiнансовi потреби бiзнесу.

Для першої категорії офшорних зон доцiльнicть їx створення для iнвестopa, що представлена показником приросту вартостi майна (активiв), визначається виходячи з таких положень: зменшення майнового податку та податку на доходи вiд ви­користання такого майна порiвняно з країною, резидентом якої виступає iнвестор; величина вapтocтi реєстрацiї i вapтicть рiчного обслугову­вання майна та офшорної компанiї, на яку переведено майно в офшорнiй зонi; гарантія права власності на майно,яке зареєстроване на ім’я офшорної компанії,за умови одночасного розпорядження та користування інвестором таким майном за своїм вибором; свобода доступу до майнп.

Стосовно другої категорії офшорних зон,то інвестор приймає рішення про заснування компанії,зважаючи на показник приросту вартості майна(активів),який визначається такими чинниками: вартість створення та обслуговування офшорної компанії; суми зменшення податків з активів та прибутків;

ступінь легкості інтеграції офшорної компанії в структуру бізнесу та ступінь свободи в процесі здійснення діяльності в офшорному режимі; доступ до світових ринків капіталу;

міжнародний імідж офшорної зони.

Згідно зі світовою офшорною практикою основними типами компаній,що створюються в офшорних зонах,є:фірми-нагромаджувачі, офшорні підприємства, фірми -«роялті», фірми-перевізники та суднохідні компанії, офшорні страхові компанії, офшорні банки, банківські філії, кредитні установи, фінансові компанії та брокерські фірми, інвестиційні та трастові компанії, холдингоутворюючі компанії, штаб-квартири промислових,

74.Особливості здійснення проектів,що реалізуються офшорними компаніями

Завдання, що їх ставить перед собою пiдприємець, за­сновуючи офшорну компанiю, можуть бути успiшно виконанi ли­ше за продуманоiї побудови офшорноiї операцiї(схеми), тобто пiд­приємницької дiяльностi фiнансовогo чи торговельного характеру, в якiй використано зареєстроване в офшорнiй зонi пiдприємство.

Одним з напрямiв реалiзацiї проектiв у сферi офшорного бiз­несу для українських пiдприємцiв є експортно-iмпортнi операцiї. Провадячи зовнiшню торгiвлю з використанням офшорних фiрм, пiдприємцi можуть досягти збiльшення величини прибутку вiд реалiзацiї товapiв i послуг завдяки економії на податкових плате­жах.

У реалiзацiї iмпортної поставки з манiпуляцiєю трансфертни­ми цiнами офшорнi схеми часто сприяють досягненню одразу двох цiлей з мiнiмiзацiї оподаткування - eкономії на податку на прибуток i на ввiзному митi. з метою мiнiмiзацiїприбутку в Україні цi­на угоди не занижується, а навпаки - завищується. Поставка здiйснюється в кiлька етапiв - спочатку товар придбавається у зарубiжного контрагента за прийнятною цiною, контрольованою офшорною компанiєю, далi цей товар (уже за завищеною цiною) придбавається українським пiдприємством, що дає змогу не сплачувати ввiзне мито (наприклад, вceукраїнськi та мiжнароднi об'єднання громадян, що постраждали внаслiдок aвapiї на ЧАЕС, пiдприємства, зареєстрованi у ВЕЗ). Потiм товар перепродається (пiсля формальної обробки) кінцевому покупцевi, який у пiдсумку отримує високий piвeнь валових витрат (а отже - незначний piвень оподатковуваного прибут­ку) i звiльняється вiд сплати ввiзного мита. На практицi широко використовується також схема, за якою кредитування здiйснюється стороннім щодо iнiцiатора схеми бан­ком (не обов'язково офшорним), але пiд гарантiю розмiщеного в банку депозиту підконтрольної офшорної компанiї; у пiдсумку компанiя отримує неоподатковуванi вiдсотки за депозитом i за­безпечує роботу свого ж пiдприємства в Українi (див.рис. 1.3.). Подiбнi цiлi переслiдують i схеми перестрахування з викорис­танням офшорних компанiй. Їх змiст полягає у виведеннi за кор­дон фiнансових pecypciв з України у виглядi внесення премiї за перестрахування вiтчизняною страховою компанiєю, яка до цього отримала платежi вiд українського пiдприємства. Далi частина цих коштiв можe спрямовуватися знову до українського пiдпри­ємствa у вигляді кредиту.

Важливим моментом органiзацiї офшорних схем є схеми з ви­користанням механiзму лiзингу. За такої схеми лiзингова компа­нiя iнвecтopa розмiщується в офшорнiй зонi. В угoдi лiзингу мiж такою компанiєю та лiзингоотримувачем визначаються розмiр та перiодичнicть сплати лiзингових платежiв для лiзингової компа­нії, а також збереження майна на її рахунку. Якщо лiзинговакомпанiя буде зареєстрована в peгioнi з пiльговими умовами опо­даткування, то кошти будуть акумулюватися на територiї з пiль­говим оподаткуванням, нагромаджуватися з метою подальшого їх реiнвестування в бiзнес.

Реалiзацiя представлена особливос­тями данського законодавства, згiдно з яким дивiденди данських компанiй вiд володiння не менш як 25 % акцiй iноземного пiд­приємства звiльнено вiд оподаткування, а у випадках перераху­вання дивiдендiв до iноземних (зокрема офшорних) компанiй, якi володiють не менш як 25 % акцiй данської компанiї, податок iз них також не стягується. З Данiєю Україна уклала договiр про уникнення подвiйного оподаткування, який дозволяє в оподатку­вaннi виплат дивiдендiв данським акцiонерам (з часткою в капi­талi пiдприємства не меншою за 25 %) застосовувати ставку 5 %.

Таким чином, український пiдприємець, через свою офшорну компанiю володiючи принаймнi 25 % акцiй данської компанiї, а через неї - 25 % акцiй українського пiдприємства, може змен­шити податкове навантаження на свої дивiденднi доходи з походженням в Україні аж до 5 % вiд їхньої сукупної величини.

Окремим напрямом використання оФшорних схем є податкове планування виплат за роялтi (тобто платежiв за використання об'єктiв iнтелектуальної власностi). Cутність схеми: лiцензiя на використання певного об'єкта iнтелектуальної власностi переда­ється компанiї, зареєстрованiй в офшорнiй зонi, де оподаткуван­ня роялтi або вiдсутне взагалi, або здiйснюється за дуже низьки­ми ставками (наприклад, Кiпр, Британськi Biргінськi острови). Потiм yci платежi за використання авторських плав здiйснюють­ся на адресу саме цього пiдприємства. Одна з найбiльш популяр­них схем податкового планування у здiйсненнi таких виплат на­ведена на рис. 1.5.

За використання такої схеми бенефiцiар (тобто фактичний власник авторського права) передає повноваження з управлiння офшорнiй компанiї на Британських Вiргiнських островах, де доходи компанiй типу International Business Соmpanу вiд виплат роялтi не оподатковуються. Далi ця компанiя може призначити своїм агентом пiдприємство в Нiдерландах, яке використовува­тиметься для передавання лiцензiй європейським фiрмам. Українське пiдприємство придбавaє лiцензiю на використання того чи iншого об'єкта iнтелектуальної власностi у нiдерланд­ської компанiї. Виплати роялтi з України оподатковуються за нульовою ставкою в разi перемiщення їx до Нiдерландiв (згiдно з умовами угоди про уникнення подвiйного оподаткування). У Hi­дерландах існує податкова норма про те, що різниця між випла­чуваними за кордон i отриманими обсягами роялтi не повинна бути меншою за 7 %. Зменшивши саме на цю величину обсяг ро­ялтi, його перераховують далi - на Британськi Biргінські остро­ви, де подiбнi доходи не оподатковуються нi пiд час їх отриман­ня, нi тодi, коли їх передають реальному бенефiцiаровi.

У Нiдерландах названа рiзниця в 7 % оподатковується за став­кою 34,5 % податком на прибуток (що становить приблизно 2,4 % вiд величини всього роялтi). Таким чином, виплата роялтi з України буде зменшена приблизно на 2,4 % вiд загальної суми, сплаченої