41.Етапи фінансової оцінки лизінвого проекту

Лізинг дозволяє зменшити ризик можливих втрат під час освоєння нової продукції, зменшує ризик морального зносу обладнання; полегшує процедуру одержання банківських креди­тів. У результаті розширюються можливості технічного пере­озброєння та реконструкції виробництва. Тобто лізинг виступає інструментом оновлення виробничого потенціалу підприємств, механізмом підвищення ефективності інвестицій у засоби вироб­ництва.

Лізинг полягає у наданні лізингодавцем у виключне користу­вання на певний термін лізингоодержувачу майна, яке є власні­стю лізингодавця чи придбаного їм у власність за дорученням та узгодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця май­на, за умовою сплати лізингоодержувачем періодичних лізинго­вих платежів.

Учасники лізингу представлені фізичними особами, фінан­сово-кредитними та спеціалізованими організаціями, що здійс­нюють свою діяльність у сфері лізингового бізнесу

Лізингодавець — це юридична особа або підприємець, що придбаває майно у виробника (продавця) та передає його за лізин­говою угодою лізингоодержувачу. Функції лізингодавця на ринку лізингових послуг, як правило, виконують спеціалізовані комер­ційні організації — лізингові компанії у вигляді господарських товариств та акціонерних компаній.

Так, в основі ідеї лізингу лежать мотиви, що спонукають лізин-і < «одержувача, лізингодавця та інвестора стати суб'єктами лізин-іоних відносин. Цей вирішальний етап пов'язаний понад усе із і'ясуванням обсягів лізингових операцій та фінансовим забезпе­ченням лізингового бізнесу.

Важлива роль відводиться вибору та обґрунтуванню схеми фінансування підприємства, тобто проводиться попередній порів­няльний економічний аналіз витрат у процесі застосування схем кредитування та фінансового лізингу. Даний аналіз повинен міс-гити зіставлення й урахування таких чинників:

1. розмір відсоткової' ставки за користування банківськимкредитом та розмір ставки, передбаченої в лізинговій угоді, а та­кож операційних сплат і початкових внесків; 2)кінцеві фінансові результати у разі застосування кредиту і лізингу

3) розмір необхідних гарантій поручителя на депозитному ра-мпку чи застави, яких вимагатимуть банк-кредитор або лізинго-і.місць

;Якщо в результаті порівняльного аналізу лізингу та кредиту, фінансування на умовах лізингу має суттєві переваги, то наступ­ним етапом готується лізинговий проект.

На етапі підготовки лізингового проекту виникає об'єктивна необхідність попереднього аналізу діяльності лізингоодержувача, його стану справ, інакше кажучи, постає завдання економічного моніторингу лізингового бізнесу, який полягає у постійному кон­тролі та нагляді за процесом організації та реалізації проекту, оцінюванні в майбутньому поточних результатів та коригуванні планів і проектів.

Попередній проектний аналіз лізингу здійснює лізингодавець в особі провідного працівника лізингового підрозділу банку або працівника лізингової компанії на стадії планування лізингового бізнесу за дорученням та згодою з лізингоодержувачем.

42. Державний інвестиційний кредит як форма державного фінансування проектів Державне (бюджетне) фінансування інвестиційних проектів вміщує у собі державні інвестиції в основні об'єкти економічного та соціального розвитку. Держава втручається у процес фінансово-кредитного забезпечення капітальних вкладень державних підприємств. Поряд з бюджетними коштами залучаються також іноземні джерела інвестиційного фінансування як з боку іноземних держав, так і з боку міжнародних і приватних вітчизняних комерційних банків та кредитних установ. До­свід провідних європейських країн показує, що на період транс­формації економіки державі належить вирішальна роль у фінан­суванні конкретних загальнодержавних структуроутворюючих інвестиційних програм. Надзвичайно актуальним стає питання якіс­ної оцінки та контролю державних інвестицій у державний сектор.

Державне фінансування інвестиційних проектів ґрунтується на відповідних принципах і характеризується специфічними фор­мами надання бюджетних асигнувань.

Надання бюджетних коштів на фінансування інвестиційних проектів здійснюється у таких формах: кошторисне бюджетне інвестування окремих державних програм та проектів; бюджетне кредитування юридичних осіб (у тому числі по­ даткових інвестиційних кредитів на сплату податків); субвенції і субсидії фізичним та юридичним особам;

бюджетні інвестиції у статутні капітали діючих або новост­ворюваних юридичних осіб; бюджетні позики державним позабюджетним фондам; міжбюджетні трансферти (дотації вирівнювання, субвенції, інші дотації) тощо.Основним державним джерелом фінансування інвестиційних проектів є кошти Державного бюджету України, кошти місцевих бюджетів і кошти бюджету Автономної Республіки Крим у ви­гляді капітальних видатків.

Першочерговими напрямами державного фінансування інвес­тиційних проектів є:

розвиток паливно-енергетичного комплексу і впровадження енерго- та ресурсозберігаючих технологій; машинобудування; соціальна сфера, розширення і нарощування обсягів ви­ робництва товарів широкого вжитку та послуг для населення, а також конкурентоспроможної продукції, що поставляється на експорт; розвиток агропромислового комплексу; прискорення розвитку медичної та мікробіологічної проми­ словості; подолання наслідків Чорнобильської катастрофи.

Перевага під час конкурсного відбору надається інвестицій­ним проектам, реалізація яких здійснюється вітчизняними буді­вельними організаціями з використанням будівельних матеріалів вітчизняного виробництва та які мають високий рівень готовності.

Підприємства — переможці конкурсу отримують кошти на рахунки комерційних банків, які здійснили кредитування інвес­тиційних проектів.

Контроль за цільовим виділенням коштів державного бюджету покладається на Державне казначейство України, а за їх цільовим використанням — на розпорядника коштів державного бюджету.

Найважливішою формою державного фінансування інвести­ційних проектів є державний інвестиційний кредит — сукуп­ність кредитних відносин, в яких кредитором виступає держава, а позичальником — підприємства, в яких понад 50 % майна є дер­жавною власністю. Здійснюється таке фінансування з бюджетних асигнувань на поворотній і, як правило, платній основі під за­тверджені проекти використання коштів, що надаються як дер­жавна підтримка. Фінансову підтримку у формі бюджетної пози­ки в Україні надає Міністерство фінансів на договірних засадах. Державні позики надаються різним .галузям на значно м'якших умовах, ніж це робиться комерційними установами. Крім того, державному кредитуванню притаманна більша гнучкість порівняно зі звич видатками

За рахунок коштів державного бюджету підприємствам від­шкодовується сума сплачених ним відсотків за користування кредитом у розмірі 50 % облікової ставки НБУ, яка діяла на мо­мент укладання кредитної угоди.

Кошти на відшкодування надаються підприємствам у межах одного бюджетного року. Якщо термін реалізації проекту пере­вищує один рік, то питання подальшого відшкодування повинне розглядатися на початку кожного фінансового року з урахуван­ням ефективного виконання інвестиційних зобов'язань позичаль­ником та за умови виділення коштів на зазначені цілі у держав­ному бюджеті на відповідний рік.

43. Особливості діяльності фінансових установ як учасників проектного фінансування Дійовими суб'єктами фінансового ринку є фінансові устано­ви, до яких відносять банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи нагро­маджувального пенсійного забезпечення, інститути спільного ін­вестування та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг.

Основна роль серед них відводиться банкам. У більшості країн з ринковою економікою банки відіграють основну роль як учасни­ки проектного фінансування, разом з тим, інші інституційні інвес­тори також можуть надавати фінансові послуги у вигляді проект­ного фінансування.

Фін установи-учасники проект.фін:

• Банки

• Лізингові компанії

• Страхові компанії

• Інститути спільного інвестування

• Довірчі товариства

• Устанви нагромаджувального пенсійного