21. Характеристика методів аналізу ризику інвестицій

До методів аналізу ри­зиків відносяться загальновідомі методи: аналіз беззбитковості; аналіз чутливості; метод сценаріїв; імітаційне моделювання, які в сукупності являють собою комплексний процес аналізу ризиків з інвестиційного проекту. Враховуючи ці методи, оцінка проекту повинна здійснюватися в такій послідовності:

готується модель, здатна прогнозувати майбутню реальність; відбираються ключові змінні ризику; визначаються обмеження значень можливих змінних; імовірнісні ваги розміщуються за граничним значенням; встановлюються відношення кореляційних перемінних; генеруються випадкові сценарії, основані на допущеннях; проводиться статистичний аналіз результатів імітацій. Загальним правилом у цьому процесі повинно бути те, що слід

вибирати проект з таким розподілом імовірнісного доходу, який найкращим чином відповідає ставленню інвестора до ризику.

Аналіз беззбитковості проекту. Мета цього аналізу — визна­чити точки рівноваги, в яких надходження від продажів дорівнюють витратам на продану продукцію. Коли обсяг продажів нижче цієї точки, то фірма несе збитки, а в точці, де надходження рівні витратам, фірма веде справи беззбитково. Аналіз беззбитковості служить для порівняння використання запланованої потужності з обсягом виробництва, нижче якого фір­ма має збитки. Точку беззбитковості можна визначити в показ­никах фізичних одиниць виробленої продукції або рівня викорис­тання виробничої потужності, за якої надходження від продажів та витрати виробництва рівні. Надходження від продажів у точці беззбитковості є вартістю беззбиткових продажів, а ціна одиниці продукції в цій точці є беззбитковою продажною ціною. Перед тим як вирахувати величини беззбитковості, необхідно перевірити наявність таких умов та допущень:

витрати виробництва та маркетингу є функцією обсягу ви­робництва або продажів; обсяг виробництва дорівнює обсягу продажів; постійні експлуатаційні витрати однакові для будь-якого об­сягу виробництва; змінні витрати змінюються пропорційно обсягу виробницт­ва, і, таким чином, повні витрати виробництва також змінюються пропорційно до його обсягу; продажні ціни на продукт або продуктовий комплекс для всіх рівнів випуску не змінюються з часом, тому загальна вар­тість продажів є лінійною функцією від продажних цін та кількос­ті проданої продукції; величина беззбитковості визначається для одного продукту, а у разі різної номенклатури її структура, тобто відношення між виробленою кількістю, повинні залишатися постійними.

Аналіз сценаріїв розвитку проекту дозволяє оцінити вплив на проект можливої одночасної зміни кількох змінних через імовір­ність кожного сценарію. Цей вид аналізу може виконуватися як за допомогою електронних таблиць, так і з застосуванням спеціаль­них комп'ютерних програм, які дозволяють використовувати ме­тоди імітаційного моделювання. У результаті розрахунку визначаються середні (з урахуванням імовірності настання кожного сценарію) значення результатних показників. У разі невеликої кількості змінних та можливих сценаріїв роз­витку проекту для аналізу ризику можна використовувати метод дерева рішень.

Перевага даного методу — в його наочності. Послідовність збору даних для побудови дерева рішень для аналізу ризику вклю­чає такі етапи:

визначення складу та тривалості фаз життєвого циклу проекту; визначення ключових подій, які можуть вплинути на подаль­ший розвиток проекту; визначення часу настання ключових подій; формулювання всіх можливих рішень, які можуть бути прий­няті в результаті настання кожної окремої ключової події; визначення ймовірності прийняття кожного рішення;

визначення вартості кожного етапу здійснення проекту (вар­тості робіт між ключовими подіями).

На базі отриманих даних будується дерево рішень. Його вузли являють собою ключові події, а стрілки, що поєднують вузли, — виконувані роботи з реалізації проекту. Крім того, на дереві рі­шень наводиться інформація відносно часу, вартості робіт та ймовірності прийняття того чи іншого рішення. У результаті побудови дерева рішень визначається вірогід­ність кожного сценарію розвитку проекту, ефективність кожного проекту, а також інтегральна ефективність проекту. Додатна ве­личина ефективності проекту (наприклад чистої приведеної вар­тості) вказує на прийнятний ступінь ризику, пов'язаний зі здійс­ненням проекту.

Під час формування сценаріїв з використанням методів імі­таційного моделювання застосовується така послідовність дій: визначаються інтервали можливої зміни початкових змін­них, в межах яких ці змінні є випадковими величинами; визначаються види розподілу ймовірностей у межах заданих інтервалів; встановлюються коефіцієнти кореляції між залежними змін­ними; багаторазово (не менш 200 разів) розраховуються результат­ні показники; отримані результатні показники розглядаються як випадкові величини, яким відповідають: математичне очікування, диспер­сія, функція розподілу та щільність імовірностей;

визначається ймовірність попадання результатних показни­ків у той чи інший інтервал, імовірність перевищення мінімально припустимого значення тощо. Аналіз значень результатних показників за сформованих сцена­ріїв дозволяє оцінити можливий інтервал їх зміни за різних умов ре­алізації проекту. Вірогідність характеристики використовують для: прийняття інвестиційних рішень; ранжування проектів; обґрунтування раціональних розмірів і форм резервування та страхування.