3.Фіскальна політика і державний бюджет
Державний бюджет – це фінансовий план утворення й використання грошових фондів держави протягом року, кошторис урядових доходів і витрат (структура витрат та доходів держави, затверджених законом)
Державні витрати: державні зікупівлі і трансфертні платежі.
Державні доходи: податки, державні займи і надходження з позабюджетних (цільових) фондів.
Доходи бюджету формуються насамперед за рахунок податків (понад 90% центрального та 70% місцевих бюджетів).
Податки за економічним змістом - це фінансові відносини між державою та платниками податків із метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів, потрібних державі для виконання своїх функцій.
Прямі податки вилучаються безпосередньо у власників майна, одержувачів доходів.
Непрямі податки входять у ціну товару.
Принципи оподаткування:
загальність податків і їх пропорційність доходу,
визначеність, простота і зручність, ефективність стягнення податків.
Витрати державного бюджету:
на соціальні цілі - розвиток освіти, охорони здоров’я, виплати безробітним, пенсіонерам та ін.;
економічні цілі;
військові цілі;
на обслуговування державного боргу;
утримання державного апарату влади, посольств, консульств, сплату внесків до міжнародних організацій та ін.
Залежність між обсягом податкових надходжень у бюджет і податковою ставкою показує крива американського економіста Артура Лаффера.
Основна ідея Лаффера полягає в тому, що за умови зростання податкової ставки від 0 до 100% податкові надходження спочатку збільшуються від нуля до певної максимальної величини (ПН2), а потім зменшуються знову до нуля. Згідно з кривою Лаффера, якщо діючі податкові ставки є надмірними, то їхнє оптимальне зниження дозволить збільшити виробництво за умов незмінності або навіть зростання податкових надходжень.
4. Дефіцит державного бюджету та концепції його збалансування
Якщо доходи і витрати є однаковими, то державний бюджет є збалансованим. Якщо доходи перевищують витрати, то має місце надлишок або профіцит бюджету. Якщо, навпаки, витрати більші за доходи, то виникає дефіцит бюджету. Дефіцит державного бюджету вимірюється відношенням суми дефіциту до ВВП, виражене у відсотках.
Бюджетне сальдо – показник, який характеризує стан державного бюджету і визначається як різниця між чистими податками та державними закупівлями:
БС = ЧП – ДЗ.
Фактичне бюджетне сальдо (БСф) - це величина, яка забезпечується в умовах фактичного рівня зайнятості, тобто фактичного ВВП:
БСф = (ВВПфакт. х СКП) – ДЗ, де:
ВВПфакт. – фактичний ВВП;
СКП – середній коефіцієнт податків, який відбиває їхнє відношення до ВВП;
ДЗ – державні закупівлі.
ВВПфакт. х СКП = ЧП , де:
ЧП – чисті податки.
Потенційне бюджетне сальдо (БСп) – це величина, яка забезпечується в умовах повної зайнятості. БСп = (ВВПп х СКП) – ДЗ , де: ВВПп – потенційний ВВП.
Циклічне бюджетне сальдо (БСц) –це величина, що показує вплив економічних коливань на стан державного бюджету й визначається як різниця між фактичним і потенційним бюджетним сальдо:
БСц = БСф – БСп.
Концепції збалансування державного бюджету:
на щорічній основі (державні витрати повинні вирівнюватися з
доходами в межах кожного року);
на циклічній основі – бюджет повинен балансуватися не
щорічно, а в межах економічного циклу;
концепція функціональних фінансів, згідно з якою метою
держави є не збалансованість державного бюджету, а стабілізація економіки.
Джерела фінансування дефіциту державного бюджету:
внутрішні позики;
зовнішні позики;
грошово-кредитна емісія.
Перші два джерела фінансування бюджетного дефіциту не інфляційні, але створюють державний борг (внутрішній і зовнішній), повернення якого викличе в майбутньому необхідність підвищення податків або скорочення державних видатків.
Грошово-кредитна емісія не створює державного боргу, але є інфляційною й тому породжує інфляційний податок у поточному періоді.