Тема: «фіскальна політика»

1. Дискреційна фіскальна політика.

2. Автоматична фіскальна політика.

3. Фіскальна політика і державний бюджет.

4. Дефіцит державного бюджету та концепції його збалансування.

5. Державний борг і його економічні наслідки.

1. Дискреційна фіскальна політика

Фіскальна (бюджетно-податкова) політика – це сукупність заходів держави у сфері оподаткування та державних закупівель із метою цілеспрямованого впливу на її соціально – економічний розвиток.

Заходи фіскальної політики визначаються поставленою метою:

• боротьба з інфляцією;

• стабілізація економіки;

• забезпечення економічного зростання.

Держава регулює сукупний попит і реальний ВВП за допомогою державних витрат, трансферних платежів та оподаткування.

Основою фіскальної політики є державний бюджет, який потрібен для досягнення економічної стабільності.

Державний бюджет – це найефективніший інструмент державного впливу на економічне зростання, рівень зайнятості та динаміку цін.

Фіскальна політика виконує наступні функції:

1. впливає на стан господарської кон`юктури;

2. перерозподіляє національний дохід;

3. нагромаджує ресурси для фінансування загальнодержавних програм.

Загальна фіскальна політика ділиться на два типи:

• дискреційна;

• недискреційна (автоматична).

Дискреційна фіскальна політика – це політика, коли уряд свідомо маніпулює податками та державними закупівлями з метою цілеспрямованого впливу на реальний обсяг виробництва, безробіття та інфляцію.

Дискреційна фіскальна політика застосовує два інструменти:

• державні закупівлі;

• чисті податки.

Збільшуючи або зменшуючи державні закупівлі, держава безпосередньо впливає на сукупний попит і реальний ВВП.

Змінюючи чисті податки (зміна податкових ставок і трансферів) держава впливає на реальний ВВП опосередковано, через споживання, як складову частину сукупного попиту.

В реальній практиці цільовий приріст ВВП визначається урядом наперед, а необхідне збільшення державних закупівель є пошуковою величиною.

+ Δ ДЗ = , де:

Δ ВВП – приріст ВВП;

Мв – мультиплікатор витрат;

+ Δ ДЗ – приріст державних закупівель.

Якщо збільшення ВВП визначається урядом наперед, то на цій основі можна обчислити необхідне зниження чистих податків:

• ΔЧП = , де:

+Δ ВВП – приріст ВВП;

ГСС – гранична схильність до споживання;

Мв – мультиплікатор витрат;

-ΔЧП – зниження чистих податків.

Для визначення мультиплікатора податків повернемося до формули величини зниження чистих податків і поділимо обидві її частини на Δ ЧП:

Ліва частина наведеного рівняння є мультиплікатором податків, а права спрощується до виразу ГСС х Мв. Звідси випливає формула мультиплікатора податків:

Мп = ГСС х Мв , де:

ГСС – гранична схильність до споживання;

Мв – мультиплікатор витрат.

Якщо у наведеній вище формулі замість ГСС підставити 1 – ГСЗ, а замість Мв – , то Мп = Мв – 1 .

+Δ ВВП = – Δ ЧП х Мп .

Оскільки мультиплікатор податків завжди нижчий від мультиплікатора витрат, то це означає, що кожна одиниця приросту державних закупівель викликає більший приріст ВВП, ніж кожна одиниця зниження чистих податків. З розрахунку на однаковий приріст ВВП, збільшення державних закупівель для державного бюджету є менш збитковим варіантом фіскальної політики, ніж зниження чистих податків.