1. Джерела забруднення водних ресурсів.

Гідросфера Землі має велике значення в процесах обміну з атмосферою киснем і вуглекислим газом. Океани і моря надають пом’якшувальну, регулюючу дію на температуру повітря, накопичуючи тепло літом і віддаючи його атмосфері взимку. У океані відбуваються циркуляція і перемішування теплих і холодних вод. Біомаса рослинності океанів і морів в багато раз менше, ніж суші, але біомаса тварин, по крайньому заходу, на порядок більше. Океани і моря поглинають вуглекислий газ. Гідросфера є важливим джерелом продовольства для людей і інших мешканців суші. Улов риби, що складав в початку нинішнього століття з млн..тонн в рік, в теперішній час доходить до 80 млн.т. Це зростання пов’язане з прогресом техніки, широким застосуванням спеціальних кораблів – траулерів, сейнерів з гідроакустичними приладами для виявлення скупчень риб, апаратурою для дії на неї світлом, електричним струмом.

З’явилися рибонасоси, нейлонові мережі траловий лов, заморожування і коверсація риби на борту. В результаті посиленого улову склад його погішав, знизилася питома вага оселедця. Сарди, лососевих, тріски, камбали, палтуса і підвищилася частка тунців, макрелі, морських окунів і лящів. При значних вкладеннях реально можна довести улови морепродуктів до 100 – 130 млн.т. У ці цифри входять, наприклад, криль, дрібні рачки, запаси яких величезні в південних морях. У крилі міститься білок, цих рачків можна використовувати і для продовольства і для інших цілей. Велика кількість вловлюваної риби йде не у їжу, а на корм худобі або переробляється в добрива. За ряд років особливо післявоєнних, винищена значна частина китів, а деякі їх види знаходяться на грані повного знищення. По міжнародній домовленості подальший вилов китів обмежений. Знищення мешканців океанів і морів унаслідок безрозсудного їх вилову ставить питання про доцільність переходу від екстенсивного рибного промислу до штучного розведення риби. В цьому відношенні можна нагадати перехід від полювання і збору плодів і коріння на раніших стадіях розвитку суспільства до розведення тварин і рослин.

2. Заходи по охороні і економному витрачанню водних ресурсів.

Серйозним заходам вживається для запобігання забрудненню водних, що росте об'єктів стічними водами. Стічні води – це води, що відводяться після використання в побутовій і виробничій діяльності людини. По своїй природі забруднення діляться на мінеральні органічні, бактеріологічні і біологічні. Критерієм щкідливості стічних вод вважаються характер і ступінь обмеження водокористування. Якість природних вод в Казахстані нормується в місцях водокористування. Розроблені нормативні показники – гранично допустимі концентрації змісту шкідливих речовин у воді водних об'єктів різного призначення – відносяться до складу води у водоймищах, а недо складу стічних вод.

Відповідно до Положення про державний облік вод і їх використання (1975 р.) первинний облік стічних вод, що скидаються у водні об’єкти, ведуть самі водокористувачі. Цей контроль здійснюється більшісю водокористувачів незадовільно. Про це свідчить той факт, що тільки 20 % стічних вод, що скидаються контролюється гідротехнічним устаткуванням, а решта кількості – непрямими методами. В даний час здійснюється перехід на систему нормативів гранично допустимих викидів (ГДВ). Значення ГДВ визначаються для кожного конкретного джерела викидів з таким розрахунком, щоб сукупні викиди від всіх джерел в регіоні не перевищували нормативу ГДВ. Використання нормативів ГДВ полегшить планування і контроль природоохоронній діяльності, підвищить відповідальність підприємства за дотримання природоохоронних вимог, усуне конфліктні ситуації. Із загальної кількості стічних вод 69 % є умовно чистими, 18 % - забрудненими і 13 % - нормативно-очищеними.

Строгі критерії для ділення промислових стічних вод на нормативно-очищені, забруднені і умовно-чисті відсутні. Неочищені стічні води потребують багатократного їх розбавлення чистою водою. Особливо забруднюють її виробництва нафтопереробної, целюлозно-паперової і хімічної промисловості. Нормативно-очищені води теж містять забруднення, і для їх розбавлення потрібний на кожен 1 м³ до 6 -12 м³ свіжої води.

Очищення стічних вод здійснюється механічними, фізико-хімічними і біологічними методами. Найбільш дешеве – механічне очищення – застосовується для виділення суспензій.

Основним ринковим методом регулювання природоохоронної діяльності є плата за забруднення. Виділяються два види плати за одиницю викидів і плата за користування суспільними очисними спорудами. Рівень плати в першому випадку визначається бажаною якістю середовища. Механізм подібної плати автоматично забезпечує оптимальний розподіл ресурсів. Плата за використання очисних споруд включає основну плату за скидання нормативних стічних вод додаткову плату за наднормативне скидання, плату за транспортування води і плату за обслуговування водною інспекцією. Для оцінки забруднення річкових вод використовується показник умовного забруднення. Розмір плати залежить від віку очисних споруд, здатності водоймищ до самоочищення, а також складу стоків. Механізм плат найбільш ефективний в умовах чистої конкуренції, коли кожна фірма прагне мінімізувати витрати за одиницю випуску. В умовах монополій фірми можуть не ставити собі такої мети, тому вмонополізованих галузях отримують переваги методи прямого адміністративного регулювання.

Слід зазначити, що якість води має значний, якщо не визначальний вплив на життя людей.

Так близько 4000 дітей вмирають щодняяіз-за хвороб, викликаних непридатною для пиття водою; у 400 млн. дітей немає навіть самого мінімуму безпечної води необхідного для життя; цілих 2,6 млрд. Люди живуть у відсутності санітарних умов – все це кидає виклик боротьбі ООн за чисту воду. Дитячий фонд ООН (ЮНЕСЕФ) підкреслив той факт, що брак чистої води щорічно є причиною як мінімум 1,6 млн. дитячих смертей, яких можна було б уникнути. Майже троє дітей вмирає за кожну хвилину із-за хвороб викликаних непридатною для пиття водою, таких як діарея і черевний тиф. У африканських країнах розташованих на південь від Сахари, де один з п’яти дітей не доживає до п’яти років, 43 % дітей п’ють небезпечну воду, з кожним ковтком ризикуючи захворіти і померти.

Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ) розповіло про ситуацію в Жегрійяд – «Долині смерті» в Сомалі. Вона отримала свою назву через те, що щорічно тут вмирають від спраги люди, перш за все водії, чиї вантажівки або автомобілі ламаються на шляху до Джібуті. Це лише мала частина проблеми, що стоіть перед УВКБ – організацією, яка прагне допомагати 17 млн. чоловік в більш ніж 116 країнах. У Тіндуфе (Алжир) в даний момент реалізується проект по поліпшенню водопостачання табору Смара в центрі пустелі Цукру, де живуть десятки тисяч біженців із Західної Сахари.

У іншому таборі, розташованому на Сході Чад, де понад 200 000 біженців рятуються від конфлікту в Суданському Дарфурі, УВКБ продовжує роботу по водо забезпеченню біженців: доставляє воду, бурить свердловини, викопує колодязі і з допомогою високих технологій веде пошук додаткових джерел води.

22 березня 2005 року ООН відзначила Всесвітній день водних ресурсів, проголосивши 2005 – 2015 рр. міжнародним десятиліттям «Вода для життя». Дані про масштаби, проблеми і історії конкретних людей – ось, що крім виступів керівників організацій системи ООН примушує усвідомити, наскільки важко світу буде виконати одну з цілей в області розвитку сформульованих в Декларації тисячоліття: до 2015 р. удвічі скоротити число людей, що випробовують недолік чистої питної води і мінімальних санітарних умов.