2. Реанімаційні заходи і послідовність їх проведення.
Постраждалого необхідно покласти на підлогу або грунт горизонтально в положенні на спині, руки витягнуті уздовж тіла. Звільнити постраждалого від одягу, який стискує груди і живіт, послабити пояс на штанах, послабити галстук і розстебнути комір, у жінок розстебнути бюстгальтер (ліф). На початковому етапі реанімаційних заходів необхідно перевірити прохідність верхніх дихальних шляхів постраждалого і при необхідності відновити їх прохідність. Для цього необхідно відкрити рот і видалити сторонні предмети з дихальних шляхів. З цією метою використовується метод нахилу голови назад, але тільки при відсутності переломів шийних хребців. Для цього необхідно кінчиками пальців провести по задній поверхні шиї для виявлення твердого кісткового виступу. Іноді перелом шийних хребців можна запідозрити спостерігаючи неприродне положення голови постраждалого, важкі травми шиї або потиличної частини черепа. Переломи шийних хребців можуть виникнути після стрибків у воду вниз головою, падіння з висоти, при автомобільних та інших транспортних аваріях.
Рятівник займає положення на колінах збоку голови постраждалого. Одну руку потрібно покласти на чоло, а другу руку підвести під шию. Плавно і повільно відхилити голову назад - при цьому рот звичайно відкривається. Відхилення голови повинне здійснюватися без зузилля , тільки до моменту появи перешкоди. Після цього необхідно зробити 1-2 пробних вдихання постраждалому. Якщо повітря в легені не проходить - приступають до відновлення прохідності верхніх дихальних шляхів.
Для цього необхідно повернути голову на бік, розкрити рот, зафіксувати щелепи пальцями. Потім увести в рот пальці другої руки (можна обгорнути пальці хустинкою, бинтом, шматком матерії).Швидко, ретельно, круговим рухом перевірити порожнину рота, зуби. При наявності сторонніх предметів (слизу, піску, зламаних зубів, зубних протезів і ін.) - захопити їх і вивести назовні .Після видалення сторонніх предметів потрібно знову перевірити прохідність дихальних шляхів.У деяких випадках, через потужний спазм жувальних м'язів, рот може залишитись закритим. У подібній ситуації необхідно негайно відкрити рот. Якщо після відхилення голови назад відкрити рот не вдалося, необхідно діяти одним із трьох методів. При всіх варіантах відкриття рота необхідно висунути нижню щелепу вперед, нижні передні зуби повинні знаходитись спереду щодо верхніх зубів (для звільнення дихальних шляхів вхід у трахею).Після відкриття рота можна приступати до проведення штучного дихання методом рот до рота.
Порядок відкриття рота двостороннім захопленням нижньої щелепи. Рятувальник розташовується за головою або трохи збоку від голови постраждалого. Пальці обох рук розміщують під нижньою щелепою, а перші пальці - у положенні упору на відповідних сторонах підборіддя (переднього відділу нижньої щелепи). Долонями й частиною передпліччя рятувальник відхиляє голову постраждалого і фіксує її в цьому положенні. Протилежно спрямованим рухом кистей рук з упором на перші пальці - зміщує нижню щелепу донизу, уперед і одночасно відкриває рот.
Порядок відкриття рота переднім захопленням нижньої щелепи. Рятувальник кладе руку на лоб постраждалого і відхиляє його голову. Перший палець другої руки вводить в рот під язик, на основу передніх зубів, а іншими пальцями охоплює підборіддя знизу. Рухом донизу відкриває рот і одночасно трохи підтягує нижню щелепу вперед.
Порядок відкриття рота бічним захопленням нижньої щелепи. Ввести великий палець збоку між зубами, провести його в глибину під язик, за основу зубів; пальцями щільно фіксувати край нижньої щелепи. Відтіснити щелепу вниз і трохи вперед.
Якщо відкрити
рот за допомогою вказаних методів не
вдалося, необхідно приступати до
штучного дихання методом рот у ніс. При
неможливості здійснення
штучного
дихання
методом
рот до носа (наприклад, через деформації,
поранення та ін.), проводяться
лікарські процедури - трахеостомія,
або интубація трахеї.
Особа,яка не
має медичної освіти у подібній важкій
ситуації здійснює тільки зовнішній
масаж серця і штучне дихання іншими
способами.
Закритий масаж серця проводиться шляхом ритмічного натискування на серце між передньою стінкою грудної клітки і хребтом. У цьому випадку кров з порожнин серця виштовхується у великі артерії. При припиненні тиску, серце внаслідок своєї еластичності, розслабляється і заповнюється кров'ю. Масаж серця на м'якому ліжку не ефективний. Якщо хворий лежить на підлозі, то реаніматор стає на коліна, якщо ж постраждалий знаходиться на жорсткому ложі, то рятівник встає на яку-небудь підставку.
Це дає можливість використати в роботі не тільки зусилля м'язів рук, а й вагу тіла реаніматора. Рятівник стає ліворуч від потерпілого, кладе долоню однієї руки на нижню третину грудини (на 2—2,5 см вище мечевидного відростка), долонею іншої руки накриває першу для посилення тиску. Пальці обох рук не повинні торкатися грудної клітки. Щоб уникнути перелому ребер постраждалого, не треба давити на них. Руки в ліктьових суглобах не згинають.Рятівник поштовхами натискує на грудину, прогинаючи її всередину на 4—6 см. Силовий поштовх повинен бути енергійним і плавним. Після кожного поштовху руки розслаблюють, не відриваючи їх від грудини. Поштовхів повинно бути не менше 60 за 1 хв. Співвідношення між штучним диханням і масажем серця — 1:4, або, на один вдих — чотири натискання на грудину. Ефективність масажу визначається за появою пульсу на сонних артеріях відповідно до ритму масажу серця.
Прекардіальннй удар. При раптовому припиненні кровообігу - асистолії, фібриляції шлуночків серця у дорослих, позитивний ефект можливий після досить сильних прекардіальних ударів кулаком з висоти 20-30 см в область середньої третини тіла грудини. Прекардіальнй удар (один або два) рекомендується наносити в 1-2-й цикли масажу серця; а надалі удари періодично повторювати (при відсутності ефекту від попередніх ударів і від циклів зовнішнього масажу серця.
Зовнішній масаж серця доцільно починати з нанесення 1-2 прекардіальних ударів у середню третину тіла грудини з негайним контролем ефективності за пульсом на сонній артерії. При відсутності ефекту від ударів кулаком, штучне дихання і зовнішній масаж серця необхідно продовжувати.Звуження зіниць у постраждалого незабаром після початку масажу серця вказує на відновлення мозкового кровообігу.
Реанімаційні заходи необхідно здійснювати до появи стійких ознак життя – ритмічного дихання, повноцінного пульсу на сонних артеріях, звуження зіниць, відновлення реакції їх на світло. Якщо позитивні результати реанімації протягом перших 2-3 хв відсутні - сонні артерії не пульсують у такт масажним поштовхам, зіниці залишаються широкими, їх реакції на світло відсутні , самостійне дихання відсутнє, - потрібно негайно перевірити правильність проведення кожного елемента реанімації, виключити помилки - у тому числі:
- у положенні постраждалого;
- у положенні рук на передній стінці грудей, величині механічного зусилля поштовху при масажі серця (глибини прогинання грудини), частоти зовнішнього масажу серця та ін.;
- здійснити централізацію кровообігу (припідняти ноги на 15°)
- посилити зусилля непрямого масажу серця і штучного дихання.
Після виходу організму з стану клінічної смерті спочатку відновлюється серцева діяльність, потім з'являється самостійне дихання і в останню чергу відновлюється діяльність головного мозку. З відновленням серцевої і дихальної діяльності реанімаційні заходи припиняють. Подальшу допомогу надають медичні працівники, які мають спеціальне обладнання і спеціалізовані машини. Повний комплекс реанімаційних заходів здійснюють в спеціалізованих відділеннях або центрах.