17. Класифікації лхо

У створенні ХО важливу роль відіграє фантазія митця. Брак фантазії приводить до наслідування, примітивного копіювання дійсності, що робить твір сирим та непривабливим. ХО багатоаспектні і багатозначні, що є підставою для класифікації їх за різноманітними ознаками:

За рецепцією – зорові, слухові, дотикові, запахові.

За способом творення – лексичні(тропи), фонічні(звукові), контекстуальні (вин.у певному контексті).

За наявністю персонажів – пейзажі залюднені та безлюдні.

За відношенням до дійсності – домислені (уява), інтертекстуальні (ств.на основі історії чи науки), мнемонічні (на основі пам’яті та генетичного досвіду).

За предметом зображення – образи людей (персонажі, колективи, збірні), образи сцен, картин або ж речей, явищ природи.

За характером узагальнення – вічні образи, типові, виняткові, ідеалізовані.

За метою зображення – позитивні та негативні, комічні та трагічні, епічні, ліричні, драматичні.

За ступенем новаторства – традиційні, стереотипні, оригінальні.

За місцем у естетичній системі – мегаобраз, мікрообраз, макрообраз.

За функцією у творі – основні, другорядні, епізодичні, фонові, образ-деталь.

За стильовою природою – барокові, готичні, символічні, реалістичні, футуристичні.

18. Принцип і засоби творення лхо

Засоби творення образів. Людська особистість складна і багатогранна, тому письменникам доводиться використовувати різноманітні засоби. Саме епічні твори дають письменникові найбільше можливостей використати різноманітні засоби зображення дійсності. На перший план у характеристиці образів-персонажів ставляться дії та вчинки. Саме тут найповніше виявляється характер людини, її ставлення до інших, до суспільства. Засоби творення образів постійно змінюються й удосконалюються з розвитком літератури. Історичний розвиток представляє різні способи художнього узагальнення. Узагальнення античності були простішими, ніж ті, що розвинулися пізніше.

Метою худ.узаг.є типізація, конкретний, індивідуалізований образ, через який в літературі виражається загальне. Література використовує ідеалізацію, типізацію, символізацію та індивідуалізацію.

Ідеалізацією наз.тип ХУ, через який намагаються отримати ідеальне уявлення про предмет на основі його численних характеристик. І. буває позитивною та негативною (різновиди: ідеал, демонізація, фальсифікація, схематизація).

Типізація – ХУ життєвих явищ на основі однакових чи подібних характеристик. Основою Т. можу бути вікова, класова, соціальна політична та ін.ознаки.

Індивідуалізація – елемент художньої типізації, спосіб розкриття індивідуальних особливостей. Найголовніші засоби індивідуалізації – портрет, зовнішність, пряма характеристика, мовлення та вчинки.

Символізація – тип ХУ, у якому чуттєвий образ предмета має значення вказівки на предмет або явище, які безпосередньо в зображуване не входять. Матеріальними носіями символу можуть виступати такі його елементи: метафори, пейзажі, персонажі, художні деталі.

19. Комічні образи в л-рі

Комізм – естетична категорія для визначення способу реалізації комічного у творі. К. ґрунтується на сміхові, здатності через жарт розкрити вади когось, недоліки життя. До засобів творення комічного належать: двозначність, парадоксальність, примітивність, банальність, бурлеск, вульгарність, зарозумілість, контрастність, підтекст, іносказання, буфонада, гумор, іронія, сатира, ефект несподіваності. До джерел комізму належать: порушення логіки, підміна змісту, творення ілюзії.