10. Хл як вид мистецтва, її ознаки

ХЛ – вид мистецтва, який відображає дійсність і створює нову естетичну реальність за доп.ХО та слова. Її передумовою є творчий процес, що передбачає свідоме та підсвідоме. ХЛ сформувалася об’єктивно і довела свою необхідність людям. Вона стала мусичним та несинкретичним мис-вом, хоча і слугує багатьом синкретичним мистецтвам (віртуальним – кіно та театр, аудіальним – опера).

Ознаки ХЛ: антроплогічність – витвір людського світу, перцептивність – засіб зображення думок, соціальність – формування між людських взаємин, естетичність – реалізує загальні принципи мистецтва, є витвором мови та майстерності, мовотворчість – процес створення мовної системи, культурність – впливає на сус-во, формуючи його, цивілізаційність – набуває самостійного статусу в кул-рі та цивілізації.

За метою – зображальна, виражальна, сповідальна, формалістична. За характером – описова, розважальна, концептуальна, критична, апологетична. За адресатом – дитяча, юнацька, жіноча, чоловіча, масова та елітарна.

11. Уявлення про літературність та художність

Літературність – своєрідна угода між письменником і читачем про певний ключ прочитання тексту, а саме – естетичність, це наслідок певної креативної конвенції.

Художність – родова ознака творів мистецтва, здатність їх авторів створювати худ.образи, які б відповідали критеріям художності. Характерними для художності є наступні вияви: Естетичність – ВХТ, що хар.естетичну довершеність, худ.мовлення. вн.і зовн.форми. Образність – ВХТ, який передає здатність відображати інформацію у конкретно-чуттєвій формі. Інтенціональність – ВХТ, який характеризує його ідейну спрямованість, оригінальність.

Закони художності:

Цілісність – органічна єдність змісту і форми твору внаслідок чого досягається внутрішня єдність і твір сприймається як гармонійна система, справляє враження самодостатності і завершеності;

Умовність – загальноприйняте правило, норма поведінки, звичай, що склалися традиційно, але доцільність яких не завжди виправдана.

Адресація – метод ідентифікації об’єкта,

Індивідуалізація – надавати кому-, чому-небудь індивідуальних ознак, рис. Індивідуалізувати мову персонажів.

Генералізація – узагальнення, логічний перехід від окремого до загального.

На сутність літератури впливають конкретний літературний досвід, літературна доба та літературна традиція.

Критерії художності:

Атрибутивні: предметні особливості ЛХТ, які забезпечують об’єктивність суджень про його художню якість. Сюди можемо віднести техне (оцінка майстерності зовнішньої форми твору), ейдологічність (оцінка майстерності внутрішньої форми твору), дух.теологічність (оцінка доцільності, мети, тенденційності змісту).

Супутні позначаються на сприйнятті твору, але не завжди усвідомлюються і розцінюються необов’язковими – худ.правда, актуальність проблематики, фантазія, драматизм.

Акцидентні: суб’єктивні фактори, що приваблюють або відштовхують читача, впливають на спр. ЛХТ – літ.мода, стан тексту, авторитет, популярність письменника.