1.5 Вибір заготовки і її технічно-економічне обґрунтування

Відповідно до вимог креслення і в результаті аналізу конструкції корпусу робимо висновок, що найбільш доцільно використовувати литу заготовку. З усіх способів утворення литих заготовок [2] у розглянутому випадку можна застосувати лиття в піщано-глинисті форми з машинним формуванням за металевими моделями, лиття в оболонкові форми, лиття за моделями, які виплавляються і лиття в металеві форми (кокілі). Три останні способи дозволяють забезпечити більшу якість виливків, ніж лиття в піщано-глинисті форми (2-ий спосіб), але вони вимагають більших затрат на виготовлення ливарного оснащення та організацію дільниці і більш складні.

Враховуючи розмір і матеріал корпусу, невисокі вимоги до якості виливків і найменшу вартість лиття в піщано-глинисті форми, заготовку будемо створювати литтям у сирі форми. Формування машинне за металевими моделями. Термічну обробку виливка не застосовуємо.

Згідно з ГОСТ 26645-85 визначаємо:

• клас розмірної точності виливка – 9;

• ступінь жолоблення елементів виливка – 5;

• ступінь точності поверхонь виливка – 13;

• клас точності маси виливка – 9;

• допуск зміщення – 1 мм;

• ряд припусків на обробку виливка – 6.

Таким чином точність виливка 9-5-13-9 Зм 1,0 ГОСТ 26645-85.

Для подальшої розробки технологічного процесу важливий правильний вибір площини роз’єму ливарної форми. Ливарна форма повинна мати, за можливістю, один плоский рознім. Для заготовки корпусу такою єдиною площиною розніму може бути площина Б. Перевага цієї площини розніму в тому, що в ній лежать найбільші габарити заготовки, чим досягається мінімальна глибина формування. Невеликі перепади розмірів виливка через формувальні уклони і висока якість виливка.

Отвори в литті не будуть виготовлятися.

На ескізі заготовки тонкими лініями зображені контури деталі.

Вартість виливка необхідно визначати за методикою, наведеною в [1, 2], з введенням коефіцієнта індексації цін, узгодженого з керівником.

1.6 Вибір типового технологічного процесу та типових схем обробки поверхонь

Оскільки корпус відноситься до класу “порожнисті циліндри”, то типовий технологічний процес складається з таких етапів:

• чорнова і чистова обробка поверхонь корпусу;

• підрізання торців, зняття фасок;

• фрезерування невеликих другорядних площин головним чином за один перехід;

• свердління, зенкерування, ценкування, зенкування, нарізання різьби отворів з різних боків заготовки;

• доведення до кінцевих розмірів основних точних отворів тонким розточуванням.

Виходячи із заданих на кресленні вимог до якості (точності і шорсткості) оброблюваних поверхонь і типового технологічного процесу, підбирають типові схеми їх обробки:

• отвір Ø35Н8 – попереднє, чистове та тонке розточування.

1.7 Розробка маршрутного технологічного процесу

1.7.1 Вибір технологічних баз обґрунтування прийнятої схеми базування

На основі креслення корпусу і описаного в підрозділі 1.6 типового технологічного процесу вибирають технологічні бази і розробляють маршрут обробки деталі. При цьому необхідно намагатися мінімізувати кількість операцій, установів та переходів.

Операція 005. Токарна з ЧПК

Чорнове точіння поверхонь В, Г та К. Заготовку встановлюють по циліндричній поверхні А та торцю Б. Площина Б є установочною базою за ГОСТ 21495-76 і реалізує три опорні точки. Направляючою базою, яка реалізує дві опорні точки служить поверхня А.

Операція 010. Токарна з ЧПК

Чорнове точіння поверхонь А і Б. Попереднє, чистове та тонке розточування поверхні Д. За установочну базу приймають оброблену площину К , яка реалізує три опорні точки. Направляючою базою, яка реалізує дві опорні точки служить оброблена поверхня В.

Операція 015. Токарна з ЧПК

Зняття фаски та нарізання різьби М40. Центрування, свердління отвору Ø6, а потім розсвердлювання, зенкерування, ценковка, зенкування отвору Ø12 та нарізання різьби в отворі М12. За установочну базу приймають оброблену площину Б, яка реалізує три опорні точки. Направляючою базою, яка реалізує дві опорні точки служить оброблена поверхня А.

Операція 020. Вертикально-фрезерна з ЧПК

Попереднє фрезерування площини Ж. Базування здійснюється на палець з зазором та двома притискачами, тобто по поверхні А та отвору Ø35.

Операція 025. Вертикально-свердлильна з ЧПК

Свердління шести отворів Ø6, зенкування та нарізання різьби М6-7Н. Базування здійснюється по площині Г, поверхні В, а також шостій опорній точці на площині Ж.

Операція 030. Вертикально-свердлильна з ЧПК

Центрування, свердління отвору Ø6, а потім розсвердлювання, зенкерування, ценковка, зенкування отвору Ø12 та нарізання різьби в отворі М12. Базування здійснюється в призмі та за допомогою шостої опорної точки.