Вимоги до шрифтів

Читання карти процес більш складний ніж читання книги. На карті присутній кольоровий фон, вона завантажена різноманітними штриховими елементами і умовними знаками. Це зобов’язує більш строго підходити до вибору шрифтів для написів на карті. Тому основними вимогами до шрифтів є:

• легкість прочитання тексту.

• чітка розрізнення різних шрифтів

• прозорість та економічність шрифта (підпис повинен займати якомога меншу площу на карті) .

• естетичність шрифта, його художня приваблавість.

Виходячи з потреб і призначення карти до картографічних шрифтів можуть бути висунуті й інші вимоги.

Колір шрифта є найбільш ефективним на тематичних картах. Він розподіляє об’єкти різного значення.

Розміром відображається величина і відносне значення об’єктів. Суттєвим є вибір інтервалів суміжних розмірів шрифтів.

Для конкретної карти, серії карт, атласу розробляється певна система шрифтів, тобто відбираються ті чи інші шрифти які застосовуються для підписання аналогічних об’єктів. Кількість видів шрифтів, що застосовують на одній карті, залежить від типу і складності її змісту.

В картографічному кресленні, і в топографічному зокрема існує таке поняття як шрифтове навантаження. Розрізняють площинне та числове навантаження.

Площинне шрифтове навантаження – це величина площі, зайнятої підписами (вимірюється відношенням мм2 на см2 площі карти); числове шрифтове навантаження – число (кількість) підписів на 1 см2 карти.

Загальне шрифтове навантаження залежить від кількості підписів які необхідні для повноти розкриття інформації що подається на карті, від їх різнорідності та характеру, густоти розміщення. Суттєві корективи в шрифтове навантаження вносять вибір тих чи інших видів шрифтів, специфіка їх рисунку, розміри, жирність тощо.

Швидкість сприйняття елементів змісту карти залежить від правильного розташування написів різних географічних об’єктів. Загальна вимога до розміщення написів – кожний напис повинен має бути розташований так щоб не викликало сумніву до якого зображеного об’єкта він належить.

Деякі особливості мають підписи річкової сітки, їх розташування йде вздовж вигину річки. Ці підписи назв, як правило, підписують шрифтом з нахилом, де кожну літеру орієнтують по нормалі до кривої. Якщо шрифт прямий літери розташовують перпендикулярно до кривої. Написи розташовують на будь-якому боці знаку без врахування напрямку течії. Назви річок дають у витоку та в гирлі, змінюючи при цьому величину шрифта.

У розміщенні назв площинних об’єктів використовують різні прийоми, пов’язані з характером протяжності, форми і величини площі об’єкта. Об’єкти, що займають на карті великі площі (гірські хребти, низини та ін.) підписують вздовж всього об’єкта, вказуючи межі його поширення.

Багато аркушевим картам притаманні свої особливості підписів об’єктів. Якщо об’єкт розташований на двох аркушах, то частина підпису яка відповідає частині об’єкта дається на одному аркуші, решта розміщується між рамками аркуша.

Послідовність і порядок розташування написів встановлюють конкретно для кожної карти в залежності від загального географічного навантаження і технології складання оригіналу.

На топографічних планах і картах всі написи розміщуються праворуч від умовного знаку і в центрі, на вільних місцях таким чином, щоб підписи не закривали зображення інших об’єктів.

Власні назви населених пунктів, цифрові дані й окремі літери, що є умовними знаками, підписуються горизонтально, тобто паралельно північній або південній рамці карти.

Підписи назв вулиць і провулків розташовують по вісі вулиці в середній частині її довжини, основою на південь або схід.

Написи повинні розміщуватись від умовного знаку на ширину однієї літери або цифри, дуже близьке розташування напису ускладнює читаність самого знаку.