8. В чому полягали основні рішення, ухвалені на Любецькому з'їзді 1097 р., які наслідки вони мали?

Любецький з'їзд руських князів відбувся у 1097 році, в місті Любеч, що на Дніпрі. Князі, на з'їзді, зуміли домовитися про визнання прав кожного з князів, що належали до роду Рюриковичів, на свою вотчину. А ось захоплення чужої землі, що належить братові чи родичу, розглядався як злочин. Учасники Любецького з'їзду цілували хрест, на знак того що будуть дотримуватися його рішення. Князі, колишні, на Любецький з'їзд домовилися, про те, що якщо хто - то зробить замах на чужу землю, то на нього повстануть інші князі.

     На Любческом з'їзді вдалося домовитися про спільні дії щодо захисту російської землі від набігів кочівників. Головним подія Любецького з'їзду стало проголошення принципів наслідування князями земель своїх батьків. Це рішення означало появу нового політичного ладу на Русі, основою якого стало велике феодальне землеволодіння. На жаль, відразу після Любецького з'їзду знову почалися усобиці. Давид Ігоревич, зі Святополком засліпили Василька Ростиславича, тим самим розпочавши нову хвилю усобиць.

      Другою спробою зберегти єдність Київської Русі був з'їзд князів на Долобському озері. На з'їзді були прийняті рішення, згідно з якими князі об'єднувалися для боротьби з половцями. У підсумку половці були успішно біти Володимиром Мономахом і союзниками, а от єдність Русі зберегти так і не вдалося.

9. Охарактеризуйте зовнішню політику Данила Романовича Галицького.

Вторгнення монголів і руйнування міст, розгром княжих дружин і загибель князів внесли розлад у політичне життя. Монгольські хани свідомо знищували або усували від влади впливових князів, надаючи ярлики на княжіння молодшим представникам династії Рюриковичів.

Однак позбавити життя або князювання Данила Романовича вони не посміли. Наприкінці 1245 - розпочато 1246 Данило побував на Волзі в ставці Батия.

Галицько-волинський правитель визнав себе васалом Золотої Орди, а за це отримав право на володіння своєю землею. «О, гірше біди честь татарська! - Зітхає літописець. - Даніло Романович, колишній князем великим, володів із братом своїм Руською землею, Києвом і Володимиром, і Галичем, і іншими краями, нині сидить на колінах і холопом себе називає! »

Наступні двадцять років Данило Галицький присвятив організації сопротив ¬ лення Орді. Це стало основою його зовнішньополітичної діяльності. Оскільки давньоруські землі на схід від Дніпра лежали в руїнах, Данило звернув свій погляд на Захід. Успішна поїздка в Орду, а перед тим розгром польських та угорських лицарів під Ярославом у 1245 р. сприяли налагодженню мирних відносин з Угорщиною. У Польщі, де розгорілася міжусобна боротьба, Данило підтримував сусідів Волині - мазовецких князів, ніж зумів відвести небезпеку від своїх західних кордонів. На північних кордонах Галицько-Волинської держави міцніла Литовське князівство. Данило воював з Литвою і змусив її поступитися прикордонні міста: Новгородок, Вовковійск, Слонім та ін

Монгольська загроза підштовхувала до налагодження дипломатичних відносин з главою римсько-католицької церкви. Данило звернувся до Папи Римського Інокентія IV з проханням допомогти зібрати рицарів Європи на хрестовий похід проти монголів. За це він погоджувався на перехід своїх земель під церковну владу Риму. У 1253 р. він отримав від Папи Інокентія IV королівську корону. Коронували його в Дорогичині на Підляшші. Це місто було обрано не випадково: князь Данило хотів підкреслити свої права на нього, де він розгромив хрестоносців. З того часу західні хроністи почали титулувати Данила королем Русі, а Галицько-Волинська держава - Російським королівством.