7. Стаття 58. Забудова площ залягання корисних копалин

Забороняється проектування і будівництво населених пунктів,

промислових комплексів та інших об'єктів без попереднього

геологічного вивчення ділянок надр, що підлягають забудові.

Забудова площ залягання корисних копалин загальнодержавного

значення, а також будівництво на ділянках їх залягання споруд, не

пов'язаних з видобуванням корисних копалин, допускаються у

виняткових випадках лише за погодженням з центральним органом

виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері

геологічного вивчення та раціонального використання надр,

центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну

політику у сфері охорони праці. При цьому повинні здійснюватися

заходи, які забезпечать можливість видобування з надр корисних

копалин.

{ Частина друга статті 58 в редакції Закону N 5456-VI ( 5456-17 )

від 16.10.2012 }

Порядок забудови площ залягання корисних копалин

загальнодержавного значення встановлюється Кабінетом Міністрів

України.

Забудова площ залягання корисних копалин місцевого значення,

а також розміщення на ділянках їх залягання підземних споруд, не

пов'язаних з видобуванням корисних копалин, допускаються за

погодженням з Радою міністрів Автономної Республіки Крим,

відповідними місцевими радами.

{ Частина четверта статті 58 із змінами, внесеними згідно із

Законами N 3530-VI ( 3530-17 )

8. У законодавстві колишнього Союзу РСР ця категорія земель іменувалась «землями спеціального призначення», «землями спеціального несільськогосподарського призначення». Видається, що наведені поняття є більш вдалими, ніж вжите сьогодні в законодавстві України, оскільки, по-перше, чітко відображає призначення земель даної категорії, уникаючи невизначеності, породженої формулою «та іншого призначення»; по-друге, ці поняття є більш лаконічними та зручними для використання.

9. загальні риси правового режиму земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Зокрема:

всі земельні ділянки даної категорії земель мають спеціальне несільськогосподарське призначення, що дало підстави у спеціальній літературі називати дану категорію земель скорочено землями спеціального несільськогосподарського призначення;

розміри відповідних ділянок визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку норм (для типових об’єктів – залізниць, автомобільних доріг, ліній електропередач, аеродромів, трубопроводів тощо) або затверджених у встановленому порядку проектів (для нетипових об’єктів – промислових підприємств тощо), які, проте, також розробляються відповідно до певних норм. Це дозволяє виділити таку ознаку земель спеціального несільськогосподарського призначення, як нормування розмірів відповідних ділянок;

У більшості галузей економіки через недосконалість нормативів та низький рівень проектно-технічних рішень землі використовуються нераціонально. Нормативи відведення земельних ділянок для потреб промисловості, транспорту, енергетики в 2,5-2,7 рази перевищують прийняті в країнах Західної Європи³.

здійснюється внутрішнє та зовнішнє зонування земельних ділянок спеціального несільськогосподарського призначення. Так, навколо потенційно шкідливих об’єктів встановлюються санітарно-захисні зони, де забороняється житлове будівництво та проживання населення, навколо потенційно вразливих об’єктів – охоронні зони тощо.

у певних випадках території, що призначаються для спеціальних несільськогосподарських потреб, взагалі можуть не відводитися як окремі земельні ділянки. Йдеться, наприклад, про земельні ділянки, призначені для розміщення деяких лінійних об’єктів (ліній зв’язку, електропередач, підземних трубопроводів). Хоча окрема земельна ділянка для розміщення такого об’єкту не відводиться, у зв’язку із розміщенням об’єкту режим відповідної території зазнає істотних змін, зокрема, встановлюється охоронна, санітарно-захисна зона. Може бути встановлено відповідний земельний сервітут.

NB. Російські вчені пропонують опосередковувати відносини із розміщення подібних лінійних споруд публічними земельними сервітутами. На їх думка, саме ця конструкція найбільшою мірою відповідає природі відносин, що складаються у зв’язку із використанням земель під розміщення лінійних споруд⁴.

10. Поняття земель промисловості визначається ч. 1 ст. 66 ЗКУ:

«1. До земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під'їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд.»

11. Поняття земель зв’язку визначене ч.1 ст.75 ЗКУ:

«1. До земель зв'язку належать земельні ділянки, надані під повітряні і кабельні телефонно-телеграфні лінії та супутникові засоби зв'язку.»

Ч.1 ст.10 ЗУ «Про телекомунікації» визначає поняття земель телекомунікацій – складової земель зв’язку:

«1. До земель телекомунікацій як складової частини земель зв'язку належать земельні ділянки, що надаються в установленому порядку у власність або передаються їх власниками в постійне або тимчасове користування, у тому числі в оренду, фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності та юридичним особам для розташування лінійних, станційних споруд, антен, веж, інших технічних засобів телекомунікацій.»

Із наведеного положення можна зробити висновок, що терміни «землі зв’язку» та «землі телекомунікацій» насправді співвідносяться не як ціле і частина, а, по суті, є синонімами.

Розміри та конфігурація земельних ділянок для потреб зв’язку визначаються СН 461-74 «Норми відведення земель для ліній зв’язку», а також ДБН Д.2.2-34-99 «Споруди зв’язку, телебачення та радіомовлення», що опосередковано регулюють питання надання земельних ділянок для об’єктів зв’язку.

Ч.3 ст.75 ЗКУ, ч.2 ст.10 ЗУ «Про телекомунікації» передбачають встановлення охоронних зон навколо об’єктів зв’язку (ліній електрозв’язку та випромінюючих споруд електрозв’язку). Охоронні зони навколо земель зв’язку, їх розміри та правовий режим передбачені Правилами охорони ліній електрозв’язку, що затверджені ПКМ від 29.01.1996 №135. Правила передбачають влаштування охоронних зон з особливими режимами землекористування розміром від 2 метрів до 0,25 милі від крайніх проводів або траси.

Див. знаки, що позначають охоронні зони ліній електрозв’язку: новітній пластиковий і «традиційний».