4. Методика аналізу динаміки, структури дебіторської заборгованості і її вплив на фінансовий стан підприємства.

Аналіз дебіторської заборгованостей має достатньо важливе значення, оскільки зміна їх обсягу, складу і структури робить досить істотний вплив на фінансовий стан комерційної організації (підприємства), і заснований в значній мірі на даних форм № 1 «Бухгалтерський баланс» і № 5 «Додаток до бухгалтерського балансу »а також частково - на даних форми № 2« Звіт про фінансові результати »бухгалтерської (фінансової) звітності. Аналіз починається з вивчення обсягу, складу, структури і динаміки дебіторської заборгованості. Аналітичні розрахунки оформляються у вигляді табл. 5.

Таблиця 5

Аналіз динаміки і структури дебіторської заборгованості за 2011-2012 р.

Вид ДЗ	2011	Питома вага	2012	Питома вага	Абсолютна зміна	Відносна зміна, %
Довгострокова дебіторська заборгованість	0	0	208	18,91	-208	0
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги: -первісна вартість	564	96,41	865	78,63	301	153,37
Дебіторська заборгованість за рахунками: - за виданими авансами	16	2,74	25	2,27	9	156,25
Інша поточна дебіторська заборгованість	5	0,85	2	0,18	-3	40
Загальна сума ДЗ	585	100	1100	100	99	349,62

Виходячи з даних таблиці 3 дебіторська заборгованість за товари, роботи та послуги у 2011 році складала 96,41% , у 2012 році питома вага складала 78,63%. З кожним роком дебіторська заборгованість за товари, роботи та послуги зменшувалася, для підприємства це є позитивним показником.

Дебіторська заборгованість за розрахунками за виданими авансами у 2011 році складала 2,74%, а у 2012 році склала 2,27%. Інша поточна дебіторська заборгованість у 2011 році складала 0,85%.. Як видно з таблиці 3 фактично вся заборгованість зменшилася, що є позитивним показником.

4. Методика аналізу оборотності і причин утворення дебіторської заборгованості.

Дебіторська заборгованість має значну питому вагу в складі поточних активів і впливає на фінансовий стан підприємства. Значення аналізу дебіторської заборгованості особливо зростає в період інфляції, коли іммобілізація власних оборотних активів стає дуже невигідною. Джерело аналізу - баланс підприємства; для внутрішнього аналізу застосовуються також дані аналітичного обліку. У найзагальнішому вигляді зміни в обсязі дебіторської заборгованості за звітний період можуть бути охарактеризовані даними горизонтального та вертикального аналізу балансу. Особливу увагу в процесі аналізу дебіторської заборгованості приділяють аналізу оборотності і причин утворення дебіторської заборгованості. У теорії коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості обчислюється як відношення виручки від реалізації (В) до середньої за період величини дебіторської заборгованості.

де ДЗнп, ДЗкп - дебіторська заборгованість на початок і кінець періоду. Період обороту дебіторської заборгованості (ПОДЗ) розраховується за формулою: ПОДЗ = 360 днів / ОДЗ. Період обороту дебіторської заборгованості характеризує середню тривалість відстрочки платежів, що надаються покупцям. Оскільки до складу дебіторської заборгованості, крім зобов'язань покупців і замовників, входять також заборгованість засновників за внесками до статутного капіталу, зобов'язання третіх осіб за авансами виданими, то можливі деякі спотворення. Можна умовно виділити три принципових типи кредитної політики компанії по відношенню до покупців продукції: консервативний, помірний і агресивний. Консервативний (жорсткий) тип кредитної політики підприємства спрямований на мінімізацію кредитного ризику. У цьому випадку підприємство не прагне до отримання високого додаткового прибутку за рахунок розширення обсягу реалізації продукції. Помірний тип кредитної політики підприємства орієнтується на середній рівень кредитного ризику при продажі продукції з відстрочкою платежу. До цього типу можна віднести більшість торгових компаній, що знаходяться на стадії стабільного розвитку (НЕ нова агресивна компанія, але й не старі монополії). Агресивний (або пільговий) тип кредитної політики - це розширення обсягу реалізації продукції в кредит, не рахуючись з високим рівнем кредитного ризику. Тут згадували не компанія, а ціла країна - Китай, яка завалила своїми дешевими товарами половину світу.[5] У процесі вибору типу кредитної політики повинні враховуватися такі основні фактори:загальний стан економіки, що визначає фінансові можливості покупців, рівень їх платоспроможності;

• склалася кон'юнктура товарного ринку, стан попиту на продукцію підприємства;

• потенційна здатність підприємства нарощувати обсяг виробництва продукції при розширенні можливостей її реалізації за рахунок надання кредиту;

• правові умови забезпечення стягнення дебіторської заборгованості;

• фінансові можливості підприємства в частині відволікання коштів у поточну дебіторську заборгованість;

• фінансовий менталітет власників і менеджерів підприємства, їх ставлення до рівня припустимого ризику в процесі здійснення господарської діяльності.

У західній практиці аналітики користуються такою ж формулою, але береться не середнє значення, а на кінець періоду (іноді за мінусом сумнівної дебіторської заборгованості) з метою подальшого порівняння з попередніми періодами, і частіше вважається оборотність в днях:

ОДЗ = (Дебіторська заборгованість - Сумнівна дебіторська заборгованість) / Виручка нетто * 365

Прискорення оборотності дебіторської заборгованості в динаміці за ряд періодів розглядається як позитивна тенденція. Але занадто жорсткий контроль погашення дебіторської заборгованості може призвести до втрати клієнтів, занадто м'який - до виникнення дефіциту оборотного капіталу і ослаблення платіжної дисципліни боржників, багато з яких, за старовинною російською традицією тягнуть з оплатою «до останнього».[3]

Зменшення коефіцієнта оборотності дебіторської заборгованості у 2012 р. порівняно з 2011 р. свідчить, що Публічне акціонерне товариство «Львівський завод штучних алмазів і алмазного інструменту стало повільніше отримувати кошти від своїх дебіторів. Це твердження ґрунтується на тому, що коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості зменшився і склав у 2012 р. – 57,1 %, тобто підприємство зменшило продаж у кредит.

У процесі фінансово-господарської діяльності у підприємства постійно виникає потреба в проведенні розрахунків зі своїми контрагентами/ бюджетом/ податковими органами. Відвантажуючи вироблену продукцію або роблячи деякі послуги, підприємство, як правило, не отримує гроші в оплату негайно, тобто по суті воно кредитує покупців. Тому протягом періоду від моменту відвантаження продукції до моменту надходження платежу засобу підприємства омертвлені у вигляді дебіторської заборгованості, рівень якої визначається багатьма чинниками: вид продукції, місткість ринку, міра насиченості ринку даною продукцією/ умови договору, прийнята на підприємстві система розрахунків і інш. Основні причини кризи неплатежів перераховані нижче:

1) надмірне податку завиванні тиск на підприємства Частина податків і обов'язкових платежів входь в структуру собівартості, що приводить до збільшення собівартості і ціни продукції, робить її не конкурентоздатною.

2) порядок і методи нарахування податкових платежів При розрахунку податку на додану вартість застосовується метод нарахувань згідно з яким податкові зобов'язання виникають при відвантаженні продукції (виконанні робіт, наданні послуг), не залежно від її оплати. Після закінчення податкового періоду суб'єкт господарської діяльності зобов'язаний сплатити ПДВ, в тому числі і з неоплаченої продукції Метод нарахування застосовується і при визначенні валових прибутків і видатків, при цьому завищується сума прибутку, а податок платиться з ще недоотриманого прибутку

3) постійна зміна податкового законодавства. Першорядне значення придбаває і зниження ставок оподаткування і нормативів відрахувань, а також перегляд діючих пільг по оподаткуванню .

4) неурегульованість законодавчої бази відповідальності з порушення платіжної дисципліни. До цього часу використовувалися невірні методи стимулювання зниження бартеру і недостатні дії відносно боржників

5) висока піна банківських кредитів, що не дозволяє в цей час основній масі боржників використати їх для поповнення оборотних коштів і яка є похідною рівня інфляції і девальвації гривни, кредитних ризиків і базових ставок.

6) незбалансованість бюджету, викликана наявністю величезного боргу України, особливо зовнішньої його частини, яка створює додаткове фіскальне навантаження на платників податків. З метою обслуговування зовнішнього боргу очікується посилення податкового і адміністративного тиску на офіційний сектор економіки, що викличе подальше зростання неплатежів.

Найбільші побоювання викликає той факт, що криза неплатежів прийняла системний характер на всіх рівнях/ зокрема, держава (боржник) підприємство і на рівні між самими підприємствами, організаціями і установами.

Аналіз кризи неплатежів показує, що його першоджерелом є прорахунки економічної і грошово-кредитної політики держави.

Українські товаровиробники, знаходячись під пресом неплатежів, вже який рік намагаються вирішити, що краще для них: зберегти обсяг виробництва будь-якою ціною, при цьому збільшуючи дебіторську заборгованість, а разом з цим небезпека банкрутства, або знизити обсяг виробництва, контролюючи розміри дебіторської заборгованості на певному, найбільш безпечному рівні. І в тому, і іншому випадку підприємства стикаються з проблемою сповільнення платіжного обороту.

Прострочена дебіторська заборгованість це область застосування фінансового управління підприємством. Прострочені і безнадійні борги потрібно розглядати не по їх номінальній вартості, а по безнадійні борги потрібно розглядати не по їх номінальній вартості, а по ринковій/ тобто зі значним дисконтом, оскільки вони погано продаються. Економічна вартість прострочених платежів може бути визначена, якщо вони стануть предметом вільної торгівлі, і в останній інстанції буде існувати доступ до майна боржника. Потрібно звернути увагу, що при роботі з безнадійною і простроченою дебіторською заборгованістю підприємство неодмінно буде нести втрати: операції по стягненню цих видів заборгованості вимагають додаткової плати. Крім того, прострочена дебіторська заборгованість означає тривале відвернення високо ліквідних оборотних активів з виробниче-комерційного циклу. Неминучі інфляційні втрати і збитки від поповнення оборотних коштів шляхом залучення кредитів, що дорого коштують на сьогоднішній день.

Виробляється стратегія відносно споживачів, визначається коло можливих дебіторів. Тут перетинаються поля зацікавленості майбутнього кредитора (постачальника) і його позичальників (покупців). Інтерес можливого боржника досить примітивний: для нього неплатежі означають відносно дешеві кредити. Наслідки неплатежів для боржника незначні: лише у виняткових випадках кредитор намагається через збудження процедури банкрутства боржника стягнути боргові зобов'язання. Тому потрібно враховувати той факт, що звичайно боржник мало зацікавлений в зниженні накопичених боргів і в їх ліквідації. Інтерес можливого кредитора не так заметений. Але постійно знаходяться постачальники (кредитори), які постачають свої товари, хоч в багатьох випадках ним відомо, що покупець не заплатить або заплатить з великим спізненням. Підприємства – постачальники рідко страхують свої платіжні вимоги, недостатньо використовують методи забезпечення платежів, оскільки остаточне виконання претензій дуже складне і дороге. Мотивом продовження постачання, незважаючи на неплатежі, є і те, що у окремих разах підприємства - постачальники шляхом створення заборгованості прагнуть поставити своїх покупців в економічну залежність. У результаті вони можуть отримати певні вигоди в майбутньому - завищення цін на свій товар або вигідний обмін боргів на майно боржника, можливо, підведення боржника до процедури банкротства.[15]