40

Вступ.

Перехід української економіки на ринкові умови господарювання поставив комерційні організації перед необхідністю об'єктивної оцінки фінансового стану, платоспроможності та надійності своїх партнерів. Надання економічним суб'єктам повної господарської самостійності у виборі ринків збуту продукції, постачальників і підрядників, пошуку джерел фінансування змушує особливу увагу приділяти розрахунками дебіторами. У цих умовах підтримка на прийнятному рівні фінансової стійкості організації, що розвивається, як правило, в несприятливій конкурентному середовищі, залежить від своєчасного надходження коштів від покупців і можливість безпечної відстрочки платежів за своїми короткостроковими зобов'язаннями. Динаміка і структура дебіторської заборгованості в чому пов'язані з проведенням фінансового аналізу, поточного моніторингу якості розрахункових операцій та контролю виконання платіжної дисципліни.

Таким чином, актуальність теми виявляється в тому, що фінансове становище підприємства, показники ліквідності, платоспроможності і в цілому його успіх безпосередньо залежать від того, наскільки швидко кошти в розрахунках перетворюються в реальні гроші, і наскільки ефективно здійснюється управління боргами компанії.

Метою даної курсової роботи є комплексне дослідження теоретичних і організаційно-методичних положень аналізу дебіторської заборгованості, які забезпечують вирішення важливих завдань, що мають істотне значення для управління фінансово-господарською діяльністю комерційної організації.

Виходячи з мети дослідження, в роботі поставлені такі завдання:

• Теоретичне вивчення аналізу дебіторської заборгованості;

• Визначення мети і завдань аналізу дебіторської заборгованості, вивчення інформаційних та організаційних основ дебіторської заборгованості;

• Застосування методики аналізу дебіторської заборгованості підприємства;

• Виробити на підставі практичної роботи висновки та рекомендації щодо оптимізації дебіторської та кредиторської заборгованості конкретного підприємства.

Об'єктом даної курсової роботи є підприємство ПАТ «Львівський завод штучних алмазів і алмазного інструменту», на прикладі якого вивчалися особливості організації аналізу дебіторської заборгованості в сучасних економічних умовах.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні та організаційно-методичні проблеми економічного аналізу дебіторської заборгованості різних господарюючих суб'єктів, що включають: обґрунтування економічної природи і сутності дебіторської та кредиторської заборгованості; Інформаційною основою послужила бухгалтерська звітність ПАТ «Львівський завод штучних алмазів і алмазного інструменту» за 2011-2012 рр.. (Додаток 1).

Теоретичною та методологічною основою роботи є застосування об'єктивних принципів наукового пізнання, використання основних положень теорії бухгалтерського обліку, економічного аналізу. У ході дослідження вивчалася вітчизняна та спеціальна література, законодавчі та нормативні акти, відповідні методичні та проектні матеріали. Апарат дослідження включає такі загальнонаукові методи, як аналіз і синтез, системність і комплексність. Методика дослідження ґрунтується на вивченні та узагальненні накопичених знань у вітчизняній теорії і практиці, виконанні розрахунково-аналітичних робіт з аналізу та контролю дебіторської заборгованості, апробації отриманих результатів на об'єктах дослідження.

1. Поняття, ціль і завдання аналізу дебіторської заборгованості підприємства

У процесі господарської діяльності у підприємств та організацій виникають договірні відносини з різними юридичними і фізичними особами при здійсненні товарних операцій, виконанні робіт та наданні послуг. Розрахунки з дебіторами відображаються кожною стороною договору у своїй бухгалтерській звітності у сумах, що випливають з бухгалтерських записів і визнаних нею правильними. В даний час в умовах зниження рівня розрахункової дисципліни система «неплатежів» веде до зростання дебіторської заборгованості, в тому числі простроченої. Таке положення обумовлює необхідність контролю суми дебіторської заборгованості та її руху (виникнення та погашення). Дебіторська заборгованість є природними складовими бухгалтерського балансу підприємства. Вони виникають в результаті розбіжності дати появи зобов'язань з датою платежів по них. На фінансовий стан підприємства впливають як розміри балансових залишків дебіторської заборгованості, так і період оборотності.

Боржник, дебітор (від латинського слова debitum-борг, обов'язок) одна зі сторін цивільно-правового зобов'язання майнового зв'язку між двома або більше особами. Дебіторська заборгованість-це сума боргу, що приписується підприємству від інших юридичних осіб або громадян.[11] Виникнення дебіторської заборгованості при системі безготівкових розрахунків являє собою об'єктивний процес господарської діяльності підприємства. За характером утворення дебіторська заборгованість поділяється на нормальну і невиправдану. До нормальної заборгованості підприємства відноситься та, котра обумовлена ​​ходом виконання виробничої програми підприємства, а також діючими формами розрахунків (заборгованість за пред'явленими претензіями, заборгованість за підзвітними особами, за товари відвантажені, термін оплати яких не настав). Невиправданою дебіторською заборгованістю вважається та, яка виникла в результаті порушення розрахункової і фінансової дисципліни, наявних недоліків у веденні обліку, ослаблення контролю за відпуском матеріальних цінностей, виникнення нестач і розкрадань (товари відвантажені, але неоплачені в термін, заборгованість по нестачах і розкраданням та ін ) Дебіторська заборгованість у відповідності, як з міжнародними, так і з Російськими стандартами бухгалтерського обліку визначається як сума належна компанії від покупців (дебіторів).

Сучасне трактування поняття «дебіторська заборгованість» з’явилось ще у 8 ст. н.е. Е.Дегранж, Дж.Дзаппи зробили значний внесок, адже вони почали розглядати дебіторську заборгованість як один з показників, що характеризує фінансовий стан підприємства – показник його фінансової конкурентоспроможності, тобто кредитоспроможності, платоспроможності, виконання зобов’язань перед іншими підприємствами. С.І.Корецький дає відмінне від попереднього визначення дебіторської заборгованості: «взаємовідносини двох осіб, що укладають угоду, можна подати двома латинськими термінами: «дебет» (винен) і кредит (вірить комусь). Так, у разі, коли особа, яка позичає комусь кошти, вірить – це кредит, і тоді вона іменується кредитором, особа, яка одержує позику, стає винною – це дебет, і тоді вона іменується дебітором» За часом визначення понять «дебітор» і «дебіторська заборгованість» суттєвих змін не зазнали, але з розвитком бухгалтерського обліку і фінансів ці поняття удосконалювалися. Так уже в 1904 році А.З.Попов дебіторську заборгованість називає «боргом на користь підприємства» і визначає як «ту чи іншу частину господарських засобів підприємства, що вибула зі складу даного підприємства і перебуває у фактичному розпорядженні інших підприємств, виконуючи там роль капіталу» Проведений нами аналіз визначень сутності поняття «дебіторська заборгованість» у спеціальній економічній літературі свідчить про відсутність єдиного його визначення різними авторами. Різні підходи можна згрупувати у шість груп, які описано в таблиці 1.

Таблиця 1

Підходи науковців до визначення сутності дебіторської

заборгованості

№	Група авторів	Сутність підходу до визначення поняття
1	А.Ф.Вещунова, А.Ю.Редько та автори розробники П(С)БО 10[11]	До дебіторської заборгованості відносять лише грошові кошти до оплати
2	Л.Е. Алексєєва, О.М.Бандурка, І.О.Бланк, Е.П.Козлова, М.Я.Коробов, А.М.Черній[12]	Визначають дебіторську заборгованість як борги
3	Г.Г.Кирейцев, І.Бернар[2]	Розуміють дебіторську заборгованість як вимоги щодо оплати, тобто боргові вимоги є еквівалентом боргу тієї особи, на яку покладається виконання обов’язку. Як і борги боргові вимоги розглядаються з точки зору терміну їхнього виконання
4	М.В.Кружельний, В.Г.Лінник[2]	Під дебіторською заборгованістю розуміють права на повернення боргу
5	Н.В.Дембінський, І.А.Єфремов, Ю.С.Ігумнов[3]	Визначають дебіторську заборгованість як кошти у розрахунках.
6	Ф.Ф.Бутинець,С.Л.Береза, О.М.Петрук, С.М.Гольцова[12]	Під дебіторською заборгованістю розуміють суму заборгованості дебіторів на певну дату.

На нашу думку, визначення поняття дебіторської заборгованості першою групою авторів є неповним, адже дебіторська заборгованість може бути представлена не лише у формі грошових коштів, а й інших активів, також не вказано наявність фактору часу, який в результаті вливатиме на класифікацію дебіторської заборгованості. Автори першої групи, ми вважаємо, при визначенні даного поняття спирались на походження даного слова, адже поняття дебітор походить від слова «дебет», що в перекладі означає борг. В економічних словниках А.Б.Борисов, О.І.Лаврушин, І.Бернар характеризують борг як грошову суму, що взята в позику на строк на певних умовах і підлягає поверненню. Друга група авторів стверджує, що боргові вимоги є еквівалентом

боргу тієї особи, на яку покладається виконання обов’язку. Як і борги, боргові вимоги розглядаються виходячи з точки зору терміну їхнього виконання. Боргова вимога – це право кредитора вимагати від виконання зобов’язань у грошовому або натуральному виразі. На нашу думку, професор Я.В.Соколов найвлучніше розмежував поняття вимоги і зобов’язання: якщо ми розглядаємо факт із точки зору кредитора, він інтерпретується як вимога, якщо з точки зору боржника – як зобов’язання. Ми вважаємо, що визначення надане третьою групою авторів є неповним, адже поняття заборгованості розглядається лише з одного боку кредитора, а наявність іншої сторони, яка має свої зобов’язання упущена, також авторами упущена наявність часового фактора. Визначення четвертою і п’ятою групами авторів дебіторської заборгованості як вкладення грошових коштів в оборотні активи або як кошти у розрахунках не розкривають повністю сутності поняття, і до того ж дебіторська заборгованість за П(С)БО 10 відносяться не лише оборотні активи, а й необоротні. Визначення представлене шостою групою авторів, на нашу думку, є найбільш влучним, адже воно враховує такий фактор як строк погашення, однак дане визначення можна було б доповнити розтлумаченням поняття заборгованості, яке надане другою групою авторів.[4]

Таким чином, дебіторська заборгованість – це сума боргів юридичних

та фізичних осіб підприємству. Дебіторська заборгованість є наслідком. господарських операцій, що мали місце в минулому, але підлягають погашенню в майбутньому, оскільки угода між боржником та кредитором залишається незавершеною. Ми вважаємо, що більш зрозумілим було б наступне визначення дебіторської заборгованості: дебіторська заборгованість – це зобов’язання боржника по передачі майна, виконанню робіт, наданню послуг, сплаті грошових коштів на визначену дату. Наведене визначення відображає реальний стан дебіторської заборгованості, враховує основний критерій класифікації – строк погашення.

Дебіторська заборгованість - важливий компонент оборотного капіталу. Коли одне підприємство продає товари іншому підприємству, зовсім не означає, що вартість проданого товару буде оплачена негайно. Дебіторська заборгованість є активом підприємства, який пов'язаний з юридичними правами, включаючи право на володіння. У цілому під активом розуміється майно, майнові блага і права суб'єкта, що мають вартісну оцінку. Майбутня економічна вигода, втілена в активі в активі - це потенційний, прямий або непрямий внесок у приплив коштів суб'єкта. Отже, дебіторська заборгованість - це майбутня економічна вигода, втілена в активі, і пов'язана з юридичними правами, включаючи право на володіння.

Актив дебіторської заборгованості має три суттєві характеристики:

• Він втілює майбутню вигоду, що забезпечує здатність прямо чи опосередковано створювати приріст грошових коштів.

• Активи являють собою ресурси, якими управляє господарюючий суб'єкт. Причому права на вигоду чи потенційні послуги повинні бути законні або мати юридичний доказ можливості їх отримання. Наприклад, при відображенні факту продажу активу в продавця утвориться дебіторська заборгованість. Договір купівлі-продажу дозволяє визначити ймовірну майбутню вигоду. Але, якщо покупець не внесе певну суму погашення дебіторської заборгованості, то продавець фактично не втрачає контроль над ресурсами, тобто потенційним надходженням, і отже, актив перестає бути активом.

• До активів не відносяться вигода, яка буде отримана в майбутньому, але в даний час не знаходиться під контролем підприємства. При цьому ключовим моментом є рішення бухгалтера про те, що та чи інша господарська операція відбудеться.

Фактом підписання договору фірмою встановлюється майбутня ймовірність вигоди, яка і знаходиться під контролем у бухгалтера. Саме бухгалтер визначає подія достатньо чи не достатньо значним при відображенні як активу фірми. У більшості випадків значущість увазі завершеність операції. У поточні активи дебіторська заборгованість може бути включена повністю, якщо сума, яка не буде отримана протягом одного року, розкрито. Поряд з цим, дебіторська заборгованість, що значиться більше року, у складі довгострокових активів може бути включена в статтю «дебіторська заборгованість». Активи - це певною мірою витрати які повинні стати доходами в майбутньому. Звідси і виникає необхідність розглянути, як списуються витрати, спрямовані на активи, в тому числі дебіторську заборгованість. У зв'язку з цим у бухгалтерському обліку визнається не виплата грошей, а виникнення або відсутність прав на ці виплати. Відповідно і доходом вважається не отримання платежів, а виникнення права на них. При чому доходи даного звітного періоду завжди повинні бути співвіднесені з витратами, завдяки яким ці доходи були отримані.

Мета дослідження - вивчити організацію і методики обліку розрахункових операцій та аналізу дебіторської заборгованостей, узагальнити передовий досвід ведення обліку розрахункових операцій та аналізу дебіторської заборгованостей і внести пропозиції щодо їх вдосконалення в ринкових умовах господарювання на підставі принципів НСФО; аналіз дебіторської заборгованості виявити суми виправданою і невиправданою заборгованості; зміни за аналізований період, реальність сум дебіторської заборгованості, причини і давність утворення дебіторської заборгованості.

До безпосередніх завдань аналізу дебіторської заборгованості належать такі:

• Точний, повний і своєчасний облік руху грошових коштів і операцій з їх руху;

• Контроль за дотриманням касової і платіжно-розрахункової дисципліни;

• Визначення структури кредиторської та дебіторської заборгованості за термінами погашення, по виду заборгованості, за ступенем обґрунтованості заборгованості;

• Визначення складу і структури простроченої дебіторської та кредиторської заборгованості, її частки в загальному обсязі дебіторської та кредиторської заборгованості;

• Виявлення структури даних по постачальниках по неоплачених розрахунковими документами, постачальникам за простроченими векселями, постачальникам за отриманим комерційному кредиту, встановлення їх доцільності і законності;

• Виявлення обсягів і структури заборгованості за векселями, за претензіями, за виданими і отриманими авансами, по страхуванню майна і персоналу, заборгованості, що виникає внаслідок розрахунків з іншими дебіторами і кредиторами, заборгованості по банківських кредитах і ін, визначення причин їх виникнення та можливих шляхів усунення;

• Визначення правильності використання банківських позик;

• Виявлення неправильного перерахування або отримання авансів і платежів за безтоварними рахунками і т.п. операціями;

• Визначення правильності розрахунків з працівниками з оплати праці, з постачальниками та підрядниками, з іншими дебіторами і кредиторами і виявлення резервів погашення наявної заборгованості за зобов'язаннями перед кредиторами, а також можливостей стягнення боргів (за допомогою грошових чи не грошових розрахунків або звернення до суду) з дебіторів.[3]

Отже, аналіз дебіторської заборгованості дозволяє зробити висновок про ефективність кредитної політики, що проводиться підприємством, виявити її недоліки і врахувати їх при розробці нової кредитної політики. Аналіз дебіторської заборгованості проводиться з метою виявлення розмірів і динаміки невиправданої заборгованості, причин її виникнення або росту. У ході нашого дослідження було встановлено, що значних змін у трактуванні поняття «дебіторська заборгованість» протягом тривалого часу не відбувалось. Сучасне трактування з’явилося ще у 8 ст. н.е. З роками у зміст даного поняття вчені почали вкладати різний зміст, однак усі вони сходились на думці, що дебітор – це особа, яка позичає комусь кошти. Але з розвитком бухгалтерського обліку і фінансів поняття «дебітор» і «дебіторська заборгованість» удосконалювалися.

Проведений нами аналіз дав змогу сучасні трактування даних понять згрупувати у шість груп. Перша група дає досить вузьке визначення, адже заборгованість може приймати не лише грошову форму. Визначення четвертої групи, адже вони пишуть, що про наявність зобов’язання, але не вказують, яку форму воно може приймати. П’ята група авторів допускає значний недолік – відносить дебіторську заборгованість лише до поточних активів. Враховуючи недоліки даних груп авторів та влучні визначення другої, шостої груп, ми надали власне визначення поняття «дебіторська заборгованість» - це зобов’язання боржника за передане майно, виконані роботи, надані послуги, сплачені грошові кошти, що має довгостроковий або короткостроковий характер.