Платон та Аристотель
П
Платон
латон народився в Афінах у 428 р. до н.е. у заможній родині. При народженні його назвали Аристоклом, а своє прізвисько отримав вже у зрілому віці, що перекладається з давньогрецької мови як «широкий». За однією з версій, Платону дали таке ім'я як синонім широких поглядів на світ, що вирізняли великого афінянина. Хлопчиком Платон навчався у найкращих афінських вчителів: риторику він осягав з Діонісієм, музику — з Драконтом, гімнастикою займався з Аристоклом із Аргоса. Деякий час слухав софіста гераклітівської орієнтації Кратила. Крім того навчався у живописців і трагіків, оскільки останні вважались наставниками всієї Еллади. В юні роки і сам Платон складав дифірамби богові Діонісу, захоплювався комедіями Аристофана і Софрона, навіть складав на них епіграми.Платно зробив спробу дати відповідь на питання про походження та знаходження загальних понять. Він вважав, що ідеї (загальні поняття) – це ідеальні зразки або моделі існування всього реального світу, чуттєвого різноманіття речей. Всі конкретні речі і люди існують в силу причетності до ідей, які знаходяться в потойбічному світі. Реальний чуттєвий світ є блідою копією світу ідей.
Платон розробив філософську систему, в якій відобразилися типові уявлення епохи про взаємини людини і світу. Згідно з його твердженням, світ – це всезагальний космос, він – завершений, цілісний, гармонійний. У ньому є місце і суспільному життю людей, і кожній людині.
Платон розглядає людину як єдність душі і тіла. Людська душа безсмертна, причому до народження людини вона перебувала в потойбічному світі. Тому в земному житті душі людини виявляється можливим осягнення ідей як пригадування того, що бачилося раніше. Тілесне начало має специфічно людські ознаки : людина є «…істота безкрила, двонога, з плоскими нігтями, єдина з істот, що здатна до сприйняття знань, які ґрунтуються на «міркуваннях» [3].
Цікавими є думки Платона стосовно устрою держави. Він вважав, що може існувати три основних форми правління – монархія, аристократія і демократія. Монархія – влада одного, може бути законною (цар) або насильницькою (тиран). Аристократія – влада небагатьох, може бути владою кращих або гірших (олігархія). Демократія – влада всіх, може бути законною або беззаконною (насильницькою).
Найгіршими видатний мислитель вважає демократію, олігархію і тиранію. Платон побудував власний зразок державного устрою – «ідеальна держава Платона». Це рабовласницька аристократична республіка або монархія. Філософ робив спроби розробити засоби, за допомогою яких можна було б втілити ідеальну державу в життя: необхідно було встановити спільність дружин та дітей воїнів, позбавити їх власності, з дитинства виховувати з них військову доблесть; на чолі держави мають стояти філософи, які від природи здатні пізнавати буття та істину.
У
Аристотель
чень Платона та вчитель Олександра Македонського – Аристотель суттєво трансформував систему об'єктивного ідеалізму. На відміну від свого вчителя Аристотель вважав, що сутність речі невід'ємна від самої речі. Річ існує сама по собі, незалежно від ідеї.Історичною заслугою Аристотеля є створення логіки як методу пізнання дійсності. За Аристотелем логіка є органон, тобто власне людський винахід.
Великим відкриттям Аристотеля є усвідомлення якісної відмінності життя від природного буття і розуміння людини як істоти суспільної, існування якої можливе лише в суспільстві.
Але загальний світогляд рабовласницького суспільства вплинув навіть на видатний розум Аристотеля. Це проявилося у поясненні ним рабства. Рабів він позбавляє не лише умовного громадянства, але й людськості взагалі : «раб є знаряддям, що говорить». [1. 35 – 38]