49. В чому полягає протилежність ідеалістичного і матеріалістичного розуміння історії?

Існують два - матеріалістичний та ідеалістичний - підходи до розуміння суспільства та його історії. Матеріалістичний підхід - це визнавати, що суспільство розвивається в першу чергу на базі матеріальних чинників, зокрема виробництва. К.Маркс розглядає наявність у суспільстві двох факторів - матеріального та ідеального. Матеріальні фактори займають провідне місце, вони виражаються в наявності виробничих відносин, які в своїй сукупності складають економічний базис суспільства. Ідеальні фактори є відбитком матеріальних факторів і складають в своїй сукупності надбудову. Таким чином, К.Маркс ввів в історіографію принцип матеріалістичного розуміння історії (на відміну від ідеалістичного принципу), суть якого зводиться до того, що не суспільна свідомість визначає суспільне буття, а, навпаки, суспільне буття визначає суспільну свідомість. Звичайно, суспільство є продукт історичної життєдіяльності людей, пов'язаної з людською свідомістю. Проте все більше і більше переконуємося в правильності основного матеріалістичного положення про те, що в кінцевому рахунку "не свідомість людей визначає їх буття, а навпаки, їх суспільне буття визначає їх свідомість". Громадське ж буття, це насамперед виробництво матеріальних умов життя людини і ті відносини, які складаються між людьми. Людська історія - це не тільки історія виникнення і зміни філософських теорій і політичних вчень, моральних норм і естетичних уявлень, це не тільки виникнення, розквіт і падіння держав, життя і діяльність видатних особистостей. За всім цим лежить певна основа, що надає зв'язок і безперервність людської історії. Такою основою служить матеріальне виробництво - необхідна умова суспільного життя. Неминуща матеріалістична цінність марксизму полягає в тому, що він не зупинився на констатації емпіричної очевидності, а пішов далі, побачивши за повторенням подій і процесів справжні закони розвитку людської історії. У марксизмі містяться справді наукові твердження, що пройшли перевірку суспільної практики, які як наукові, повинні використовуватися в поясненні суспільних явищ та суспільній практиці. Матеріалістичні положення, що пояснюють практику не з ідей, а ідейні утворення з практики, є основою наукового підходу до розуміння історичних процесів, пізнання об'єктивних законів розвитку суспільства. Ось чому аналізу матеріального виробництва, його джерел і рушійним силам, одним словом - проблем праці в матеріалістичному розумінні історії приділяється виняткова увага. Пізнання діалектики продуктивних сил і виробничих відносин дозволяє проникнути в суть матеріального виробництва, зрозуміти закони його саморуху і саморозвитку, побачити, що розвиток суспільства є природно-історичний процес, для якого відбувається за своїми особливим об'єктивними законами. Не повинно бути місця ні суб'єктивізму, ні волюнтаризму, ні фаталізму.(основне положення матеріалістичного розуміння історії) Ідеалістичне розуміння історії — філософсько-історичне тлумачення сукупного розвитку як заснованого визначальною мірою на ідеях, волі, вірі, прагненнях, теоріях, вченнях, свідомості людей. І.р.і. є поширенням принципів ідеалізму на осмислення історичних подій, процесів, явищ. Якщо матеріалістичне розуміння історичного процесу в його радикальному варіанті перебільшує значення матеріальних начал життєдіяльності суспільства, то І.р.і. гіпертрофує роль духовних чинників (релігійних, моральних, філософських, наукових, правових тощо). Залежно від того, що закладається в основу історичного процесу — об'єктивний дух, надіндивідуальне духовне начало, абсолютна ідея, надприродні сили, чи ідеї, бажання програми та концепції окремих історичних, політичних або ж культурних діячів, розрізняють об'єктивне та суб'єктивне І.р.і. На відміну від матеріалістичного, І.р.і. характеризується значно тривалішою історією існування. Започатковане ще з виникненням філософії у стародавньому світі, воно, трансформуючись і адаптуючись, дійшло до нашого часу й відіграє роль світоглядно-методологічної основи низки сучасних гуманітарних, соціальних, історичних, соціологічних, релігійних і філософських напрямків, шкіл, вчень, теорій і концепцій. Передуючи у загальноісторичному вимірі матеріалістичному розумінню, І.рл. з плюралістичних позицій є іманентним породженням тих чи тих історичних культур, що представляють людство, постає як феномен пізньої, цивілізаційної стадії розвитку відповідних культур. Адже лише з переходом до досить високого рівня зрілості відповідного суспільства місце натурфілософії як провідної серед галузей філософського знання посідають поступово філософії суспільства, людини й історії. В ході такої трансформації філософського знання, яка, наприклад, в період еллінізму і Римської імперії спричинила поступове виокремлення у відносно самостійні галузі загальноісторичних (Полібій, Сима Цянь), філософсько-історичних (Платон, Арістотель, Плутарх) творів, відбувалося піднесення ролі філософи історії та розробка на її теренах І.р.і.