1. Визначте центральну проблему філософського знання. Наведіть приклади аналізу цієї проблеми в історії філософії.

Поняття «філософія» виникло десь 3 тис років тому. Філо – любов, Софія – мудрість; філософія – потяг до мудрості. У Давній Греції та Римі вперше з’явилися мудреці-філософи: Сократ («Пізнай самого себе»), Арістотель, Демокріт, Геракліт («У одну й ту саму річку не можна ввійти двічі»). Філософія існує на буденному рівні, а також узагальнює знання з різних наук, знаходить спільне.

Три основні філософські (світоглядні) проблеми:

1. Який світ.

2. Яка людина.

3. Яке місце людини у світі.

У XVIII ст. німецький філософ Кант сформував такі основні проблеми філософії як світоглядної науки:

1. Що я можу знати?

2. Що я повинен робити?

3. На що я можу сподіватися?

На початку XIX ст. німецький філософ Гедель визначив філософію як вчення про належне. Центральна проблема філософії – проблема людини.

Предмет філософії – це фундаментальні (граничні) основи та начала буття (начала начал, причини буття), найзагальніші зв'язки, властивості і відношення дійсності, принципи і закони буття і свідомості. Або: світ у його цілісності і загальності.

В античності проблемою філософії були проблеми добра і зла, потворного і прекрасного (Арістотель «Трактат про душу» (проти рабства, «людина – тварина соціальна»). В середньовіччі - віра (в Бога), надія (на Бога), любов (до Бога). Культ Бога. Віра перемагає над розумом. Відродження – проблема гуманізму, відновлення культу людини (повернення до античності).

2. Назвіть основні специфічні риси філософського знання.

До особливостей філософського знання належать:

• Гранична ступінь узагальнення, що виходить на межу бутя і небуття.

• Категоріальний характер. Категорії – це найбільш широкі за обсягом поняття, які відображають найбільш загальні риси предметів і явищ (дуб – дерево – рослина – організм; організм – це вже категорія). Основні філософські категорії: буття, простір, час. Парні категорії: необхідність і випадковість, можливість і дійсність, причина і наслідок, зміст і форма, кількість і якість.

• Рефлексивність (від лат. reflectio). Філософія вивчає саму свідомість, самі думки, самосвідомість. Об’єктом філософії є не самі предмети і явища, а знання, думки про них.

• Поліваріантність.

3. Що таке світогляд? Назвіть основні типи світогляду і дайте їх порівняльну характеристику

Світогляд – це сукупність поглядів, оцінок, уявлень людини про світ, багатоманітність і взаємодію явищ цього світу, про місце самої людини, її призначення, норми поведінки і відношення з іншими людьми і суспільством у цілому. Філософія – теоретична серцевина світогляду.

Міф, релігія, філософія – етапи розвитку світогляду, як способу існування, самосвідомості. Міфологічний світогляд уособлює світ, поєднує людину з ним, не розділяє людину і природу. Світобудова за міфом одночасно є тілобудовою людини. Тому світ природи живий, духовний, а світ людини визначається дією природних стихій, що прийняли вигляд багатьох богів, що відповідають властивостям людської тілесності.

Релігійний світогляд відсторонює природу та зосереджує увагу на духовності як найістотнішій його особливості. В основі світобудови – дух, розум, а людина уособлює їх словами, але не формою свого природного тіла. Завдання людини – пізнати Бога як Духа, вищу свідомість, як абсолюту; фактично – пізнати божественність розуму в його душевних моральних якостях. Релігія оголошує сутністю людини моральні пошуки і для неї світ є світ людських взаємовідносин.

Філософський світогляд відображає опосередкований спосіб буття людини. Він дає їй можливість розвивати та здійснювати розумне життя, тобто виділяти себе засобами з природних соціальних світів та ставить питання про принципи їх існування, а також принципи власного буття в них.