Тема №7. Методи дослідження інф в журналістиці (за Тертичним і Здоровегою)

На думку Здоровеги, до вивчення інф в журн-ці слід застосовувати традиційні методи і способи збору інф:

1. метод спостереження

2. метод вивчення документів

3. метд інтерв*ю

4. соціологічні методи

28.03.13.

Спостереження – це один з найуніверсал методів журн, пізнання дійсності на практиці. Може використ у всіх сферах життєдіяльності людини, обов*язковово має мету, на відміну від споглядання.

Спостереження – це цілеспрямоване бачення або вивчення об*єкта дослідження. Загалом людині характерна спостережливість, тобто вона є вродженою в більшій чи меншій мірі.

Завдяки спостережливості ожна кожен об*єкт дійсності наділити певнимим рисами, отримати інф про особливість, неповторність якогось явища дійсності або людини.

Уміння спостерігати або бачити, слухати, споглядати – це осмислений процес, який дає можливість на основі окремих частин робитии висновки, узагальнювати інф про об*єкт або явище дійсності.

Спостереження буває відкритим і прихованим.

Під час відкритого спостереження людина або співрозмовник знає що стане об*єктом вивчення. В україні цей метод найпоширеніший і регламентований законом Укр «Про інф», «Про друк ЗМІ» та інш док-ми, також Конст Укр. Однак, цей метод не зовсім ефективний, коли слід вивчити приховану інф.

Приховане спостереження ефективне тоді, коли існують певні конфл ситуації, з правопорушеннями, і тоді журн-т не повідомляє про свою присутність. В такому випадку таке спостреження може бути ризикованим для самого журн, він має бути обережним, сам уникати конфл, оскільки в такому випадку самому жур-ту буде пред*явлено обвинувачення в порушенні закону – ст 31 ЗУ «Про інф», яка гласить: громадяни мають право знати у період збирання інф які відомості про них і з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються.

Кримінальний кодекс Укр не усуває суперечнісь між приховуванням інф дослідж об*єкта та намаганням журн-та встановити істину, тобто поглиблює суперечність між правом громадянина на недоторканість особистого життя і правом журн-та збирати необхідно інф. Гркбо кажучи, у цій ст закладена спроба прихованої ценцури.

Метод роботи з доокументами

Документ – матеріально закріплена інф на б-я носії.

У широкому значенні під документом (з лат documentum – повчальний приклад, спосіб доказу) прийнято розуміти зафіксований відповідним чином на певному матеріалі факт, подію або інф.

Документ – це первинна інф, а не інтерпретована, а іноді і не первинаа інф кимось відображена і зафіксована у певний спосіб. Тобто між об*єктивною подією, первинною інф і документом стоїть певна особа, як мінімум тй, хто її записав.

Слово «документ» багатозначне. Це може бути не тільки письмове джерело, це можу бути якийсь акт, юр документ, оф свідчення особи або інші матеріальні носії. Процесом вивчення і класифікації документів займаються вчені, юристи, письменники, історики, журналісти і т.д.

Мета звернення журн-в до документу – це звернення до документу як джерела інф (б-я факт, оцінка, ідея тощо). Журна-т повинен бути обізнаним з принцом роботи над документами, як технічними, так і законодавчими. Зокрема, журн-т повинен знани що є насправді документом і яка його цінність, повинен знати юр статус цього док-у. наприкл, аудіо, фото, відео запис або запис у блокноті судом до уваги, як аргумент звинувачення чи виправдання, не беруться.

Є різні класифікації документів: за способом їх фіксації, способом одержання документа чи за ступенем близькості.

Соціологи пропонують таку класифікацію:

1. за спосбом фіксації: рукописні друковані кіно і фото документи (б-я стрічки, магнітні плівки)

2. За типом фіксації особисті громадські

3. За статусом: офіційні не офіційні

4. За способом одержання: у вільному доступі ті, що замовлені (спеціальні)

5. За ступенем близькості до об*єкта відображення: первинні, ті, які відобр конкретну реальнвсть вторинні, які відобр спогади і т.д.

Д/З письмовий модуль за 6 темами (крім методів)

Здоровега, Тертичний, Чекмишев

01.04.13.

Метод інтерв*ю

Це найбільш поширений метод збору інф і найбільш ефективний. Цей метод дозволяє отримати блтзько 80 % інф. Крім того, цей метод оперативний і тому він є найактуальнішим.

Метод інтерв*ю передбачає розмову 2-х чи кілька осіб, у процесі якої і суб*єкт (інтерв*юер) і об*єкт (інтерв*юйований) можуть взаємно обмінюватися думками, за умови домінування активності інтерв*юера. В науці інтерв*ю обезособлене, позбавлене індивідуального. В соціології, психології воно характеризується розподілом ролей, у журналістиці має значення не тільки зміст розмови, а й особистість співрозмовника, особливо під час написання матеріалів у публіцистичних жанрах, як наприклад, нарис (портретний, політичний) або есе. Процес розмови триває порівняно не довго і його умовно можна поділити на певні елементи:

• підготовки до розмови

• саму розмову

• розшифрування і осмислення інф

Інтерв*ю має декілька видів підготовки:

• Загальну

• Конкретну

• Психологічну

Загальна – передбачає ерудицію інтерв*юера. В першу чергу, це обізнаність з сучасними проблемами реальної дійсності.

Конкретна передбачає підготовку, яка має свою специфіку: вивчити особистість співрозмовника. Спец підготовка передбачає знання не тільки особи. А й теми, про яку буде йти мова.

Психологічна передбачає, що журналіст сам повинен дотримуватись певного етикету, бути особистістю, журналіст повинен знати про співрозмовника особливості його поведінки, вдачі (характер), життєві засади (принципи), а також ставлення співрозмовника до ЗМІ.

При підготовці до аналітичного інтерв*ю, входження в образ майбутнього співрозмовника може тривати певний період.

Питання для інтерв*ю повинні бути підготовлені заздалегідь, послідовність їх теж продумана, що допомагає не пропустити суттєвого.

Вирішальним у процесі ведення інтерв*ю є мистецтво розмови. Воно залежить: 1 – від мети журн-та, 2 – від поведінки, винахідливості та проф старанності інтерв*юера і 3 – від характеру запитань, їх формулювання, здатності розговорити співрозмовника.

Для початкуючого журналіста є ряд порад, які можуть бути корисними в процесі підготовки. Зокрема, Ерік Фіхтеліус дає ці поради у книзі «10 заповедей журналистики»:

1. запитання не повинні допускати односкладних відповідей (так/ні)

2. не можна подавати стверджувальне речення замість питального

3. не можна подавати 2 запитання в 1

4. запитання не повинні бути перевантажені

5. не можна задавати запитання, які наводять на відповідь

6. у запитаннях не повинно бути власних коментарів чи оцінок

7. у запитання не повинно бути припущень і домислів

8. не повинно бути навішування ярликів

9. не повинно бути перебільшень

10. питання не повинні бути складні для розуміння

Поради Здоровеги:

1. Слід чітко усвідомлювати мету діалогу (що хочеш отримати: факти, думки і т.д.)

2. Враховувати психологічну закономірність, згідно з якою знаюча людина менше соромиться незнання, ніж не знаюча. Молоді журналісти не повинні соромитись незнання

3. Інтерв*юер повинен постійно дошукуватись істини, допитуватись, не спішити робити висновки або записувати загальні фрази не отримавши у підтвердження факти.

4. Слід учвідомлювати, що ти єпредставником громадськості і береш інтерв*. Для читачів/слухачів. Слід виявляти тактовність у поведінці і розумфти, що поведінка є певною частиною інф, культури сус-ва.

5. Слід враховувати техніку запису, тобто використання технічних засобів та монтування самої розмови

Правило 6С і 1Г: Скандали, сенсації, страх, смерть, сміх, секс та гроші

Соціологічні методи збору інф

До соц методів відносять більш системніші й масштабніші методи, які грунтуються на більшому обсязі, відповідним чином упорядкованої, емпіричної інф.

До соц методів відносять: контент-аналіз, соціологічний експеримент, а також різні види опитувань.

Типологія методів за Тертичним (методи дослідження): всі методи поділяються на емпіричні та теоретичні.

До емпіричних відносить:

• Метод спостереження (відкрите/приховане, включене/не включене, прямі/опосередковані, короткі/тривалі)

• Метод дослідження документів (якісний і формальний метод. Якісні – ті, що стос змісту, формальні – кількості)

• Метод інтерв*ю, бесіда, опитування, анкетування.

• Метод експерименту (для екперим спец створюється якась ситуація)

Теоретичні методи:

• Формально-логічні методи (індукція, дедукція, традукція)

• Змістово-логічні (аналіз і синтез, гіпотетичний, історичний, окремі методи)

08.04.13.

Загальнонаукові теоретичні методи

• Формально-логічні методи (індукція, дедукція, традукція) – ті, які робляться на основі висновків

• Змістовно-логічні (аналіз і синтез, гіпотетичний, історичний, окремі методи) – ті, які робляться на основі діалектичних припущень (діалектика, на основі суперечки, протиріч)

Формально-логічні:

1. метод індукції. Індуктивний метод полягає в тому, що висновок становить собою знання про весь клас предметів, отриманих в результаті вивчення окремих представників цього класу. Тобто людина складає уявлення про ті чи інші загальні якості предметів/явищ шляхом індуктивного умовиводу. Тертиний виділяє повну і не повну або часткову індукцію. Повна – людина вивчає весь клас предметів на основі якого робиться висновок про всі предмети. Не повна – вивчення окремих, одиничних явищ/предметів на основі яких робиться висновок про весь клас.

2. Дедукція визначає хід думки від загальних знань до конкретних. Дедуктивний метод частіше за все використовується там, де окремий предмет/випадок/явище підводиться під загальну схему і робиться висновок про якості окремого предмета. Використ при вирішенні окремих завдань тощо.

3. Традукція – це такий метод, суть якого полягає у використані 2-х основних форм: порівняння та аналогії. Наприклад, на основі подібності 2-х або декількох ознак/властивостей робиться висновок про подібність інших/останніх ознак чи властивостей предмета. (по суті, це метод аналогії). Але аналогія обов*язково проводиться там, де ці ознаки/властивості якісно характеризують предмет, тобто ці властивості є головними, а не другорядними.

В журналістиці використовується як метод аналогії, так і порівняння. З допомогою порівняння встановлюється відмвнності чи подібності різних предметів, явищ, які потрапляють в поле зору автора. Порівняння проводиться так само як і аналлогії, тільки за найхарактернішими ознаками, однак їх перелік повинен бути повним, щоб вони вичерпно характеризували предмет.

Змістовно-логічні методи:

1. Метод аналізу і синтезу. Обидва методи використовуються тоді, коли при вивченні предмета слід розділити його на частини, а потім поєднати ці складники/частини. В основі лежить – членування. Аналіз – це лише початок виявлення елементів, що взаємодіють, взаємозв*язків причин і наслідків, а закінчення – це поєднання вивчення окремих елементів в єдине ціле. Тобто, закінчення – це і є синтез. Синтез, по суті, опирається на дані або відомості, отримані завдякі аналізу, синтез завершує доведення.

2. Гіпотетичний метод. Цей метод використоується тоді, коли досліджується розвиток певного явища або сучасний стан цього явища. З допомогою вже відомих науковцеві чи журналістові фактів, данних, він намагається спрогнозувати розвиток цього явища в майбутньому.

3. Метод історизму. Цей метод використовується тоді, коли вивчається окремий предмет або явище, де виявляються індивідуальні риси його розвитку. Історичний метод вимагає вивчення походження предмета, головні етапи в його розвитку та стан предмета на сучасному етапі. Цей метод дозволяє реконструювати конкретні, особливі риси, якості предмета, етапи його розвитку і показує зумовленість його сучасного розвитку завдяки історичному.

Окремі методи:

• Метод опису

• Причино-наслідковий аналіз

• Метод оцінки

• Прогноз