10. Взаємодія географічного простору і розвитку суспільства на оточуюче середовище.

Вплив – безпосередній вплив господарської діяльності людини на навколишнє природне середовище. Всі види впливу можна об’єднати в 4 тип: навмисне, ненавмисне, пряме й непряме (опосередковане). Навмисний вплив відбувається в процесі матеріального виробництва з метою задоволення певних потреб суспільства. До них ставляться: видобуток корисних копалин, будівництво гідротехнічних споруджень (водоймищ, зрошувальних каналів, ГЕС), вирубка лісів для розширення землеробських площ і для одержання деревини й др. Ненавмисний вплив виникає побічно з першим типом впливу, зокрема, видобуток корисних копалин відкритим способом приводить до зниження рівня ґрунтових вод, до забруднення повітряного басейну, до утворення техногенних форм рельєфу (кар’єри, терикони, хвостохранилища ). Будівництво ГЕС сполучене з утворенням штучних водоймищ, які впливають на середовище: викликають підвищення рівня ґрунтових вод, міняють гідрологічний режим рік і т.д. При одержанні енергії із традиційних джерел (вугілля, нафта, газ) відбувається забруднення атмосфери, поверхневих водотоків, підземних вод та ін. Як навмисні, так і ненавмисні впливи можуть бути прямими й непрямими Прямі впливи мають місце у випадку безпосереднього впливу господарської діяльності людини на середовище, зокрема іригація (зрошення) безпосередньо впливає на ґрунт і змінює всі процеси, зв’язані сней. Непрямі впливи відбуваються опосередковано – через ланцюжки взаємозалежних впливів. Так, навмисні непрямі впливи – це застосування добрив і безпосередній вплив на врожайність культур, а ненавмисні – влиян ие ае розолей на кількість сонячної радіації (особливо в містах) і т.д.

10. Дати визначення поняттю «доктрина меркантилізму».

В провідних країнах Західної Європи у кінці XІV ст. утверджуються товарно-грошові відносини, і саме товарний обмін стає головною умовою господарського життя. Національне багатство стало виражатися грошима – загальним еквівалентом товарної економіки. Дана епоха характеризується швидким збільшенням капіталу, джерелом якого є сфера обігу.

Великі географічні відкриття XV – XVII ст. поклали початок формуванню світового ринку і помітно змінили економічне життя європейських країн:

- збільшились обсяги зовнішньої торгівлі, яка стала міжконтинентальною;

- розширились ринки збуту європейської продукції;

- завдяки створенню промислових і сільськогосподарських мануфактур у колоніях, європейські ринки заполонила дешева продукція та сировина;

- надбанням європейських держав стали великі поклади дорогоцінних металів американського континенту.

Першу спробу осмислити ці економічні процеси у країнах Європи зробили меркантилісти. Поняття “меркантилізм” – походить від латинського слова “merkari” – торгувати.

Меркантилізм емпірично встановив ряд закономірностей епохи первісного нагромадження капіталу, визначив сферу обігу як вирішальну для нагромадження багатства. Меркантилізм – перша в історії економічної думки спроба теоретично обґрунтувати необхідний напрям національної економічної політики. Для теорії меркантилізму характерні такі риси:

- об'єктами дослідження є торгівля і грошовий обіг як джерела і сфера багатства;

- гроші (золоті, срібні) розглядаються як найвища й абсолютна форма багатства;

- безпосереднім джерелом багатства вважається прибуток від зовнішньої торгівлі;

- вороже ставлення до конкуренції як на внутрішньому, так і на зовнішніх ринках;

- ідеологія активного державного втручання в економічне життя, особливо контроль зовнішньої торгівлі.

Меркантилісти вважали доцільним:

- підтримку владою імпорту дешевої сировини, встановлення високого ввізного мита на промислові товари, заохочення експорту готової продукції;

- надання привілеїв і монопольних прав у виробничій і торговельній діяльності, регламентація чисельності та кваліфікації робітників, а також цін, стандартів якості та умов виробництва продукту;

- ріст населення для підтримки низького рівня заробітної плати, розширення бази оподаткування і нагромадження капіталу;

- недостатню увагу до розвитку сільськогосподарських галузей;

- виправдання колоніальної експансії;

- абсолютну монополізацію сфери зовнішньої торгівлі.

У своєму еволюційному розвитку меркантилізм пройшов два етапи:

I – ранній меркантилізм або монетаризм (XV ст.).

II – зрілий або пізній меркантилізм (XVІ – XVIIІ ст.).

Головною доктриною раннього меркантилізму був активний грошовий баланс, спрямований на обґрунтування політики накопичення золота та срібла у національних масштабах шляхом жорсткої регламентації грошового обігу та зовнішньої торгівлі.

Для зрілого (пізнього) меркантилізму характерна теорія активного торгового балансу, яка ґрунтується на таких основних положеннях:

   - джерелом національного багатства є прибуток від зовнішньої торгівлі;

   - держава збагачується тим більше, чим більший експорт над імпортом;

   - головними засобами збільшення активного торговельного балансу країни вважається: посередницька торгівля, експортні галузі промисловості, які працюють на вітчизняній і дешевій імпортній сировині;

   - недоцільними визнаються заборони вивезення грошей за кордон і обмеження імпорту іноземних товарів