89. Характеристика іст. Економ. Географії

Історична економічна географія – вивчає послідовний хід розвитку виробництва в цілому та окремих його галузей, зміни в їх просторовій структурі.

Історична географія І-ї половини І тис. до н.е.

Що характерно для економічної географії:

1.В І тис. до н.е. підвищується роль Середземномор’я (географічно на перетиеі трьох частин світу, має природно-господарську різноманітність, м’який субтропічний клімат, зручне для мореплавання – вирізаність берегової лінії, велика кількість островів).

2.Зникає поділ на землеробські і скотарські держави (в окремих державах на першому місці землеробство: Атика, Єгипет, у інших – скотарство – Фесалія, Фрігія; зберігається лише у племен: скіфи-орачі, скіфи-скотарі )

3.Зміни у сільському господарстві – кількісного порядку – збільшення посівних площ, підвищення врожайності культур. В різних країнах – різні способи землеробства: Лідія, Палестина, Греція – незрошуване; Етрурія – дренажне, за рахунок осушення грунтів; Карфаген – плантаційне; Індія – полікультурне (складність обробітку землі – використання тих культур, які легше вирощувати – ячмінь, пшениця та ін.)

4.Нове: розвиток садівництва і оливководства, особливо в місцях, що не підходять для землеробства (Палестина, Греція – Атика, Фінікія). На прикладі Ассірії – набір фруктових культур – виноград, гранати, яблука, персики, можливо лимони.

Ремесло

1.Розширюється асортимент продукції, використовується новий метал – Fe, використовується не тільки своя, а й завізна сировина.

2.З‘являється продукція держав, яка стає основою їх експорту. Єгипет – скло, фаянс, глазур, Китай – шовк, Фінікія – барвник (пурпур).

3.Розпочинається спеціалізація в межах одного історико-географічного регіону – Китай – держави-монополісти – Янь і Ци – шовк; Чу – Fe вироби; Хань – зброя; Греція – Атика - гончарні вироби; Коринф – кораблі; Мілет – килими; Аргос – зброя; Самос - Fe лиття.

Торгівля

1. В даний період – натуральне господарство всюди – практично немає торгівлі сільськогосподарською продукцією, посилюється торгівля ремісницькими виробами, особливо тканинами, головне - металами. Особлива важливість використання родовищ металів

Cu – Кіпр, Сардінія;

Fe – Мала Азія, Іспанія;

Ag – Мала Азія, Греція, Іспанія;

Sn - Іспанія.

2.Виникає цілий ряд держав, в основі розвитку яких лежала торгівля – Фінікія, Карфаген (центр посередницької торгівлі), держава Цинь (Китай), Ізраіль.

3.Виникають види торгівельної діяльності, що зв’язують історико-географічний регіон. Китай - створена система каналів для зв’язку між державами; Греція – формується міжполісна торгівля з проведенням ярмарків у святилищах.

4.Важливою статтею торгівлі стає торгівля рабами. Фінікія, Греція, в Афінах – кін. VIІІ ст. до н.е.- близько 100 тис. рабів. Джерела – Мала Азія, Фракія, Північне Причорномор’я, внутрішні райони Африки.

Шляхи сполучення:

1.Переважне значення мала морська торгівля. Центри кораблебудування – Фінікія, Коринф. З’являється піратство – Етрурія.

2.Швидкими темпами ростуть об’єми сухопутної торгівлі (особливо характерно для Передньої Азії). Прорив – одомашнення верблюда.

3.Починається будівництво доріг: військове і торгівельне значення. Перша мережа доріг - Ассірія, згодом на їх базі - в Персії – „царська дорога” Сузи-Сардос, розбита на ділянки по 5 км.

Історична географія з ІІ половини І тис. до н.е. - до падіння Західної Римської імперії

Даний період — посилення розробки природних копалин. ІV-ІІІ ст. до н.е. - в Китаї відомо 467 гір — мідної руди, 3609 гір — залізної руди. І ст. до н.е. - активні розробки покладів солі (шляхом випарювання). Розробка родовищ коштовних каменів — на Цейлоні і в Бірмі.

В Передній Азії - найзначніші родовища. V ст. до н.е. - золото — Лідія, Македонія, Бактрія; срібло — Єгипет, Греція; мідь — Кіпр.

1. В державах починають виділятися спеціалізовані райони:

Держава Ахеменідів — район Гірканії (південний схід від Каспійського моря), Парфія (південь Туркменії), Маргіана (центр Туркменії ) - центри землеробства; Східний Іран, Середня Азія (крім Туркменії) — центри скотарства.

Македонія — Нижня Македонія - землеробство, Верхня Македонія — скотарство.

Італія (V ст. до н.е.) - північ і центр — землеробство, південь — скотарство.

Римська імперія — окремі області спеціалізувалися на зерновому господарстві (Сирія, Єгипет), винограді (Греція, Італія), оливках (Греція, Італія), льоні (Італія), овочах (Галлія, Придунайські провінції), лікарських рослинах (Італія), скотарстві (Африка, Галлія, Дунай).

Імперія Хань — землеробство (південний схід р. Янцзи).

2. Відбувається якісне покращення обробітку землі:

Єгипет — ІІІ ст. до н.е. (Птолемеї) — поява сакіє (механічний пристрій для зрошення), нагляд за іррігацією, селекція насіння, двох- і трьохпілля, сівозміна з бобовими — два врожаї на рік.

Китай — ІІ-ІІІ ст. до н.е. - застосування плуга з залізним лемехом, залізні знаряддя праці, створення системи каналів для зрошення (наприклад 267 р. до н.е. - Чжин Го — 120 км, площа зрошення — 200 тис. га), система грядкових культур і перемінних полів.

Індія — ІІ ст. - застосування штучного зрошення через системи каналів, колодязів, ставків — два рази на рік.

Римська імперія - ІІ ст. - багаторазова пахота полів, внесення добрив, розвиток агрономічних знань, збільшення товарності — особливо Африка і Галлія — врожай 15 центнер за гектара.

3. Виникнення моновиробництв (> 35%): Греція — оливководство, виноградарство; Єгипет — 80% зернових — пшениця, Сирія — пшениця, Месопотамія — ячмінь.

Ремесло

1. Розвиток центрів ремесла навколо джерел сировини і спеціалізація в рамках одного регіону.

Китай (V-III ст.) — Чу, Хань — зброя, Чжао (північ) — сільськогосподарські знаряддя, Цинь (захід) — знаряддя із заліза, Ци (схід) — льняні тканини, Чу - шовк.

Греція (V ст. до н.е.) - Афіни — кераміка, Мілет — шерстяні вироби, Корінф — кораблі, кераміка.

Єгипет (ІІІ ст. до н.е.) - ткацтво (Мемфіс, Фіви), скляний посуд (Александрія).

Держава Селевкідів (ІІІ ст. до н.е.) - Вавілонія — льняні тканини, Середня Азія — обробка металів, Мала Азія (внутрішні райони) — кераміка.

2. Виробництво товарів на експорт у великій кількості.

Кінець V ст. до н.е. - Єгипет — льняні тканини, паруси; Етрурія — взуття, вироби з бронзи; Північне Причорномор'я — вироби з шкіри; Китай — шовк; Карфаген — килими, Кіпр — мідні вироби; Фінікія — барвники.

3. Торгівля стає значно інтенсивнішою, збільшуються обсяги, з'являються торгівельні центри.

До ІІІ ст. до н.е. головний район — Східне Середземномор'я — важливі торгівельні центри — Карфаген, Афіни, Корінф, Родос, Александрія.

Від ІІІ ст. до н.е. - зростання впливу Риму — центр торгівлі переміщуюється у Західне Середземномор'я, важливі торгівельні центри — Рим і міста Італії. Рим ІІ ст. «величезний склад товарів» - бджоли з Аттіки, насіння шампіньонів — із Індії.

На початок нашої ери торгівля зв'язує весь цивілізований світ від Іспанії до Китаю.

Види торгівлі — морська - плавання по Середземному морю — звичайна річ, Середземне, Чорне, Червоне, але в Індійському океані, Тихому океані — прибережне плавання; - річкова — виключно для внутрішньої торгівлі.

VI ст. до н.е. - морська торгівля утруднювалася появою піратства — спочатку етруски, а потім інтернаціональний характер. Піратство — особливо з ІІ ст. - у зв'язку з римською торгівлею — спочатку на кораблі, а потім на міста. Центри піратства — Адріатичне, Тірренське, Іонійське моря.

- сухопутна торгівля — її доля значно зростає — будівництво доріг, посилення охорони караванних шляхів. Вона виконувала роль як внутрішньої (міжполісна торгівля в Греції), так і зовнішньої.

Найважливіші дороги — в V ст. до н.е. - «царська дорога» Ефес — Сузи (> 400 км), згодом в Індії — дорога Чандргупти — від Макадхи до північно-західних гір через всю Північну Індію, 312 р. до н.е. - вимощена Аппієва дорога (Рим — Капуя, 150 км), система доріг в Римській імперії, державі Селевкидів.

Караванні шляхи — пронизували всю цивілізацію, з'єднуючи її між собою. Найважливіші — Великий шовковий шлях (Китай — Римська імперія), Китай — Сирія, Ефіопія — Аравія, Месопотамія — Мала Азія, Китай — В'єтнам, Сарди — Єфрат.

Нове — поява транзитної торгівлі. Центри — Ольвія, Візантій, Родос, Пірей, Антіохія, Брог (Індія, захід), Паталіпутра. Особливо — міста на Великому шовковому шляху.

Збільшення торгівлі рабами (о.Родос - V ст. до н.е. 100 тис. рабів щорічно).

ІСТОРИЧНА ГЕОГРАФІЯ НОВОГО ЧАСУ

Економічна географія другої половини XVII - XVIII ст.

Це перехідний період до нового ладу від Англійської до Французської революцій.

Раніше всього капіталізм – Голландія, XVI ст. Перехід неоднаковий: Центральна і Східна Європа – посилення феодального ладу. Голландія і Англія – буржуазія, що перемогла, ділить владу із старою земельною аристократією.В Росії в XVIII ст. утверджується абсолютизм.

Важливий момент: первинне накопичення.

Класика – Англія – насильницьке відділення працівника від засобів виробництва і утворення крупних капіталів – у виробництво.

Особливості – Центральна і Східна Європа – розширення барської запашки, посилення експлуатації – постійний попит на продовольство в Західній Європі.

В процесі економічного розвитку – активна роль держави – протекціонізма і меркантілізма. Особливо сильно: Північно-Східна Німеччина, частково Австрійська імперія, Прибалтика, Польща, Росія.

Для первинного накопичення – грабіж колоній (аграрні – сировинний придаток). Португалія – Бразилія, Індія. Іспанські колонії – мета – драгоцінні метали, золото, срібло – Мексика, Перу, Колумбія. Французські колонії – За хідний Гаїті – кава, какао, цукровий тростник, Канада – пушнина. Англійські колонії (у майбутньому США) – землеробство. Формування плантаційного типу господарства – раби (іспанські колонії). Трикутник Ліверпуль – Гвінсбері – Вест-Індія.

Країни Сходу - застою немає, але зберігаються феодальні відносини (Китай, Японія, Іран, Туреччина)

Даний період – швидкий розвиток економіки, значні якісні зрушення.

Сільське гоподарство

В Європі:

1.Посіви кормових культур (Нідерланди, Англія, Франція)

2.Ведення селекційної роботи в розведенні велкої рогатої худоби, свиней, вівчарстві – Англія, Росія, Німеччина, Австрія, Франція.

Скотарство не отримало інтенсивного розвитку в Америці – сільське господарство європейського типу – англійські середньоатлантичні колонії (Нью-Йорк).

Східна Європа і Росія – в чорноземних районах – розширення пашенних угідь (за рахунок розпашки цілинних земель – Південна Україна).

В нечорноземних районах – розширення сінокосів і пасовищних угідь.Приуральський і північний райони; Південний степовий, Південно-східний, Передкавказький райони.

70% пшениці вирощувалося. Інша територія – жито, овес, ячмінь.

Висновок: розміщення землеробських культур – грунтово-кліматичні умови – природно-географічний поділ праці.

Промисловість: головне – розвиток мануфактур. Вони або в місцях зосередження корисних копалин, або поблизу торгівельних шляхів. Активна експлуатація природи – спеціалізація виробництва в різних місцевостях або містах.

Головна галузь – текстильна

У металургії – виробництво чавуну - Швеція, Росія, Німеччина.

Особливість: з одного боку, металообробка – в усіх країнах; з іншого – центри європейського значення – Шеффілд, Бірмінгем (Англія), Золінген (Німеччина).

В Росії найбільш розвинута - цукрова промисловість.

Торгівля – головна відмінність – набуває трансконтинентального характеру – розвиток морського судноплавства, поява регулярних морських ліній (Амстердам – Лондон, раз на 8 днів); швидкий ріст приморських міст (Лісабон, Антверпен, Амстердам, Лондон, Архангельськ, Петербург) і занепад старих центрів (Венеція, Генуя, Любек).В світ міжнародних зв’язків включені: Європа, Південна Азія, приморські райони Америки і Африки. Сухопутні шляхи- поганий стан. Мережа доріг у Франції з кінця XVII ст., в Англії – вже в XVIIІ ст.

Історична географія кінця ХVІІІ — 80-х рр. ХІХ ст.

Економічна географія — значні зміни:

1.аграрна зона із Західної Європи — у Східну Європу, США, Канаду, Австралію. В основі — товарне землеробство, навіть в Росії, особливо- Чорноземна область, Дон, Кубань. Застосування машин, добрив — збільшення посівних площ — США, Канада. Виделення нових тваринницьких районів — вовняна промисловість — Південна, Західна Австралія — тільки вівчарство.

Поява всесвітньої системи зв'язку 1850 — телеграфний зв'язок Англія — Європа, 1864 — Англія — Індія.

1. Поява спеціалізованих промислових регіонів у межах однієї країни. В Англї — Ланкашир — бавовняна промисловість, Чорний край (західніше Бірмінгема) - металопромисловість. Німеччина — Рейнсько-Вестфальський металургійний район. США — північно-східний промисловий район.

2. В країнах Європи і США — повне відділення промислових раонів від сільськогосподарських: Англія — сільськогосподарська лише південно-східна частина; США — сільськогосподарський — Середній Захід, Південь — плантаційне господарство; Німеччина - сільськогосподарська Пруссія — 1-е місце в світі — картопля і цукровий буряк; Росія - Поволжя, Дон, Кубань, Лівобережна і Південна Україна.

3. Колонії залишалися аграрно-сировинними додатками, вони все більше стають центрами монокультур. Відміність від попереднього — спеціалізація окремих районів. Індія — джут (гирло Ганга), бавовна, чай (Ассам), пшениця (Пенджаб), арахіс (Мадрас). Китай — чай — південний схід , шовк — центральні райони. Австралія - південний схід — м'ясо-молочна промисловість. Нова Зеландія — виробництво масла і сиру. Канада — район прерій — пшениця, південний схід — хутровина.

90. Значення Великого Шовкового шляху - Вели́кий шовковий шлях — це найвідоміший торговельний маршрут старожитності, що виникнув у перші сторіччя нашої ери. Ним товари з Китаю потрапляли до Східної та Західної Європи, Близького Сходу, Північної Африки. Сурож, перші відомості про який належать до 212 року, в період розквіту Великого шовкового шляху був його західною столицею. Тут закінчувалася караванна стежка з Китаю та Індії й починався морський шлях до Західної Європи. Внаслідок воєн і усобиць руйнувалися міста й країни, виникали нові держави, але Великий шовковий шлях незмінно відроджувався. Прагнення до спілкування, розумної вигоди, до зростання добробуту завжди брало гору над усіма протистояннями — і релігійними, і воєнними, і політичними. В давнину і Середні століття караванна дорога, що зв'язує Східну Азію із Середземномор'ям. В основному цим шляхом транспортувався шовк з Китаю, з чим і пов'язане його назву. Він був відкритий у II столітті до н.е.., вів з Сіаня через Ланьчжоу в Дуньхуан, де роздвоювався: північна дорога проходила через Турфан, далі перетинала Памір і йшла в Фергани іказахські степи, південна - мимо озера Лобнор по південній околиці пустелі Такла-Макан через Яркенд і Памір (у південній частині) вела в Бактрію, а звідти - в Парфію, Індію і на Близький Схід аж до Середземного моря.  Країни на великому шовковому шляху Китай, Киргизія, Казахстан, Таджикистан, Узбекистан, Туркменія, Іран, Азербайджан, Грузія Великі Міста Великого Шовкового шляху Стамбул, Анкара, Тебріз, Ашхабад, Бухара, Каттакурган, Самарканд, Ташкент, Фергана. Шовк був хоч і головним, але далеко не єдиним товаром, який перевозився по трансконтинентальному шляху. З Центральної Азії вивозилися коні, дуже цінуються в Китаї, військове спорядження, золото і срібло, напівкоштовні камені і вироби зі скла, шкіра і шерсть, килими і бавовняні тканини, екзотичні фрукти - кавуни і персики, курдючне вівці і мисливські собаки, леопарди і леви. З Китаю каравани везли фарфор і металевий посуд, лаковані вироби та косметику, чай і рис. У дорожніх мішках купців можна було знайти слонові бивні, носорожий роги, черепахові панцирі, прянощіі багато іншого . Використання шляху знизилося з падінням римського впливу на Близькому Сході і початком арабських завоювань.  Потім в XIII-XIV століттях при монголах почався період відродження, за яким в XV столітті пішов занепад, пов'язаний з розвитком морської торгівлі. Самою недавньою спробою активізації древнього торгового шляху, що з'єднує Схід і Захід, є програма міжнародного транспортного коридору Європа-Кавказ-Азія ("ТРАСЕКА"), який інколи називається "новим шовковим шляхом".