
- •1. Місце історичної географії в системі географічних наук
- •2. Історико-географічні передумови великих географічних відкриттів
- •3. Охарактеризувати в історико географічному розрізі проблему війни і миру як глобальну проблему сучасності.
- •4. Предмет і об*єкт вивчення Історичної географії. Становлення і методи дослідження .
- •Зміни на політичній та економічній карті світу в кінці хх – початку ххі ст.
- •Характеристика глобальних проблем природно економічного характеру
- •Історична географія її роль у розумінні законів розвитку Землі і людського суспільства.
- •Причини уповільнення росту населення в епоху Середньовіччя.
- •Еволюція у поглядах провідних вчених-географів на предмет і завдання історичної географії.
- •Дати визначення поняттю «мезолітична криза ресурсів».
- •Історико-географічна характеристика арабо-мусульманської цивілізації.
- •Взаємодія географічного простору і розвитку суспільства на оточуюче середовище.
- •Дати визначення поняттю «доктрина меркантилізму».
- •Географічний фактор в розвитку і розселенні найдавнішого людства. Процес сапієнтації.
- •Географія сільськогосподарського виробництва Давнього Риму, Греції,Єгипту, Фінікії.
- •Пояснити моноцентричний характер світової економіки в XIX ст.
- •19. Географія розселення первісних людей по земній кулі. Теорії полі-, моноцентризму.
- •20. Практика перегляду кордонів і принцип самовизначення у пер.Пол.ХХст.
- •21. Причини і наслідки екологічних криз минулого. Коеволюція людини і навколишнього середовища.
- •22. . Географічне поширення давніх цивілізацій. Пояс рабовласницьких держав
- •23. Географія окремих галузей мануфактурного виробництва епохи Середньовіччя.
- •24. Розвиток країнознавчого та землезнавчого напрямів в античній географії. Зародження географічного модернізму.
- •25. Географія і економічний розвиток річкових і не річкових цивілізацій.
- •26. Зміни в економічній карті світу в другій половині хіХст. Втрата прешості Англією.
- •27. Історико-географічні наслідки обєднання Італії і Німеччини в 19 ст.
- •37. Географічне поширення середньовічних цивілізацій. Розвиток продуктивних сил
- •38. Географія господарства Київської Русі. Внутрішні та зовнішні економічні зв’язки .Шлях із варяг у греки
- •39. Роль іспанських конкістадорів увідкритті та дослідженні земель Нового Світу
- •40. Розширення географії торгових зв’язків середньовічної Європи. Виникнення міст-республік
- •41.Характеристика фізичної історичної географії як одного із напрямів
- •42.Характеристика глобальних проблем наукового характеру
- •43. Географічні відомості про давньоукраїнські землі 6-10 ст. Міграційні процеси
- •44. Характеристика історичної географії населення як одного із напрямів
- •45.Проблема Квебеку
- •55. Відкриття Нової доби
- •57.Курдистан
- •58. Характеристика основних рис географії населення Давніх цивілізацій.
- •59.Характеристика історичної соціальної географії, як одного з напрямів історичної географії.
- •60. Географія формувань колоніальних імперій Нової Доби.
- •61. Географічний поділ праці і торгові зв'язки нової доби. Формування національних ринків.
- •62. Предки людини розумної. Пр-с сапієнтації. Утворення рас і мовних сімей.
- •63. Причини і наслідки вгв
- •64. Новий етап розвитку географії – морські та сухопутні експедиції з науково-дослідною метою кінця нової доби
- •65. Чому римська цивілізація мала планетарний характер і була достатньо універсальною?
- •66. Наслідки географічних відкриттів російськими землепрохідцями.
- •68. Роль Пн. Причорноморя у мгпп епохи давніх цивілізацій
- •69. Проблема Кашміру
- •70. Формування політичної карти світу між Першою та Другою світовими війнами. Єкономічна криза 30 х рр. 20 ст.
- •72. Дати характеристику транспортної системи Римської Імперії.
- •74. Ойкумена в епоху завоювань о. Македонського
- •75. Причини і наслідки англ. І франц. Досліджень в Пн. Ам. В 16-17 ст.
- •85. Географія торг зв'язків Європи у Середньовіччі. Міста-республіки.
- •35. Історико-географічне розуміння формування території України в різні епохи.
- •29. Картографування Землі. Видання карт і атласів. Створення географічних товариств. Диференціація географічних досліджень у хх ст.
- •88. Значення і наслідки вгв
- •89. Характеристика іст. Економ. Географії
70. Формування політичної карти світу між Першою та Другою світовими війнами. Єкономічна криза 30 х рр. 20 ст.
Зв'язок новітнього періоду з двома світовими війнами ХХ ст. Перша світовавійна — війна за переділсвіту. Зміни на політичнійкартісвітупісляПершоїсвітовоївійни. Версальська система мирнихдоговорів. Світоваекономічна криза 1929-1933 рр. — причина новихвійськовихконфліктів. ЗахопленняЯпонією у 1931-32 рр. Маньчжурії і ВнутрішньоїМонголії. Початок у 1937 р. Японієювійни за захоплення Китаю. Запровадженнянацистськоїдиктатури у Німеччині. Початок Другоїсвітовоївійни. ОкупаціяНімеччиноюєвропейських держав. Японська 23окупація у Південно-СхіднійАзії. ЗакінченняДругоїсвітовоївійни. КапітуляціяНімеччини і Японії. Зміни на політичнійкартісвітупісляДругоїсвітовоївійни. Конференції в Теґерані, Ялті і Потсдамі про територіальнізміни на політичнійкартісвіту. Створенняміжнародноїорганізації для пітримки миру і безпеки. Зона американськоїокупації у СхіднійАзії і Тихому океані. Передача у 1947 р. підопіку США Каролінських, Маршальських і Маріанськихостровів. УтворенняДемократичноїРеспублікиВ'єтнам (1945), КНДР (1947), КНР (1949). Договірбезпекиміж США та Японією. Антиколоніальнаборотьба в Азії. НезалежністьЛівану і Сирії (1943). Проголошення у 1945 р. незалежностіІндонезії на територіїНідерландськоїОст-Індії. Возз'єднання в 1963 р. Іріану з Індонезією. ПроголошеннянезалежностіФіліппін та Йорданії (1946). Поділ у 1947 р. територіїІндії за релігійноюознакою на два домініони: Індію і Пакистан. ПроголошенняІндії(1950) і Пакистану (1956) республіками. Рішення у 1947 р. ГенеральноїАсамблеї ООН про утворення на територіїПалестинидвохнезалежних держав: Арабської і Єврейської. ПроголошеннянезалежностіБірми і Цейлону (1948), Лаосу і Камбоджі(1953). Утворення у 1957 р. Малайськоїфедерації. Вихід у 1965 р. Сінгапуру з Малайськоїфедерації. ДеколонізаціяанглійськихволодіньКіпру, Кувейту і Мальдівськихостровів у першійполовині 60-х роківХХ ст. Ліквідаціяанглійськогоколоніального режиму на півдніАравійськогопівострова. УтворенняНародноїРеспублікиПівденногоЄмену(1967), Бахрейну, Катару і ОАЕ (1971). Об'єднання в 1976 р. Північного і ПівденногоВ'єтнаму в єдинунаціональну державу. Ліквідація о 1945 р. в Лаосімонархії і проголошенняЛаоськоїНародно-ДемократичноїРеспубліки. ДеколонізаціяЛатинської Америки всередині ХХ ст. Реакційнийпереворот на Кубі (1952). Диктаторський режим Ф.Батисти. Революційнийпереворот (1959). ЗапровадженнякомуністичноїдиктатуриФ.Кастро.
71. Географія релігій та етнодемографічні процеси Середньовічної Європи.На світанкусередньовіччявжеіснувалацерковнаієрархія — поділ духовенства на ранги. На територіїЗахідноїРимськоїімперії главою церкви був Папа, а на територіїСхідної — патріарх. Обидві посади буливиборними. Інші посади поділялися на вищий і нижчий ранги. До вищого рангу належали кардинали, єпископи та іншікнязі, якіодержувалидуховнувладувідПапи. Нижчий ранг — ті, кому духовнувладу надавав єпископ. Християнізація — наверненняРимськоїімперії в християнство. Цейпроцесрозпочали в ІV ст. імператориКостянтин І іФеодосій І. Поступовохристиянами ставали варварські племена на територіїімперії. У V ст. прийнявхрещення король франківХлодвиг, а потімхристиянами стали вестготи, племена Піренейськогопівострова, лангобарди, окремі племена англів і саксів, народи ПівнічноїЄвропи, полабськіслов’яни, пруси, литовці.Скориставшисьвідсутністю в Італіїсильноїдержавноївлади у V–VІ ст. посилилося папство: папи стали не лишедуховними, але й світськимиволодарямиРимськоїєпархії. Папськамогутність особливо зросла за Каролінгів: наданняімператорського титулу Карлу Великому довело християнськомусвітові, щовлада монарха стає законною лишепісляпапськогоблагословення. У 756 р. в ІталіїутвориласяПапська держава, яка проіснувала до 1870 р.У 1054 р. християнськацеркварозкололася на двічастини. Цейрозколназивається схизмою. До розколупризвелопротистоянняміж Папою Римським та Константинопольськимпатріархомщодовпливунавіруючихтарозподілудоходів, панування над християнськоюцерквою.Західнехристиянство з центром у Ватиканівважало, що Дух Святий походить від Бога-Отця і Бога-Сина, мало певніособливості у церковнійобрядовості. Главою церкви був Папа Римський, якийобирався кардиналами довічно. Східнехристиянство з центром у Константинополівважало, що Дух Святий походить від Бога-Отця, мало певніособливості в церковнійобрядовості. Управлінняцерквоюзосереджувалося в руках чотирьохпатріархів: ВселенськогоКонстантинопольського (Візантія, Туреччина), Олександрійського (Єгипет), Антіохійського (Сирія) та Єрусалимського (Палестина). Західнуцерквувідтоді стали називатикатолицькою, а східну — православною.