70. Формування політичної карти світу між Першою та Другою світовими війнами. Єкономічна криза 30 х рр. 20 ст.

Зв'язок новітнього періоду з двома світовими війнами ХХ ст. Перша світовавійна — війна за переділсвіту. Зміни на політичнійкартісвітупісляПершоїсвітовоївійни. Версальська система мирнихдоговорів. Світоваекономічна криза 1929-1933 рр. — причина новихвійськовихконфліктів. ЗахопленняЯпонією у 1931-32 рр. Маньчжурії і ВнутрішньоїМонголії. Початок у 1937 р. Японієювійни за захоплення Китаю. Запровадженнянацистськоїдиктатури у Німеччині. Початок Другоїсвітовоївійни. ОкупаціяНімеччиноюєвропейських держав. Японська 23окупація у Південно-СхіднійАзії. ЗакінченняДругоїсвітовоївійни. КапітуляціяНімеччини і Японії. Зміни на політичнійкартісвітупісляДругоїсвітовоївійни. Конференції в Теґерані, Ялті і Потсдамі про територіальнізміни на політичнійкартісвіту. Створенняміжнародноїорганізації для пітримки миру і безпеки. Зона американськоїокупації у СхіднійАзії і Тихому океані. Передача у 1947 р. підопіку США Каролінських, Маршальських і Маріанськихостровів. УтворенняДемократичноїРеспублікиВ'єтнам (1945), КНДР (1947), КНР (1949). Договірбезпекиміж США та Японією. Антиколоніальнаборотьба в Азії. НезалежністьЛівану і Сирії (1943). Проголошення у 1945 р. незалежностіІндонезії на територіїНідерландськоїОст-Індії. Возз'єднання в 1963 р. Іріану з Індонезією. ПроголошеннянезалежностіФіліппін та Йорданії (1946). Поділ у 1947 р. територіїІндії за релігійноюознакою на два домініони: Індію і Пакистан. ПроголошенняІндії(1950) і Пакистану (1956) республіками. Рішення у 1947 р. ГенеральноїАсамблеї ООН про утворення на територіїПалестинидвохнезалежних держав: Арабської і Єврейської. ПроголошеннянезалежностіБірми і Цейлону (1948), Лаосу і Камбоджі(1953). Утворення у 1957 р. Малайськоїфедерації. Вихід у 1965 р. Сінгапуру з Малайськоїфедерації. ДеколонізаціяанглійськихволодіньКіпру, Кувейту і Мальдівськихостровів у першійполовині 60-х роківХХ ст. Ліквідаціяанглійськогоколоніального режиму на півдніАравійськогопівострова. УтворенняНародноїРеспублікиПівденногоЄмену(1967), Бахрейну, Катару і ОАЕ (1971). Об'єднання в 1976 р. Північного і ПівденногоВ'єтнаму в єдинунаціональну державу. Ліквідація о 1945 р. в Лаосімонархії і проголошенняЛаоськоїНародно-ДемократичноїРеспубліки. ДеколонізаціяЛатинської Америки всередині ХХ ст. Реакційнийпереворот на Кубі (1952). Диктаторський режим Ф.Батисти. Революційнийпереворот (1959). ЗапровадженнякомуністичноїдиктатуриФ.Кастро.

71. Географія релігій та етнодемографічні процеси Середньовічної Європи.На світанкусередньовіччявжеіснувалацерковнаієрархія — поділ духовенства на ранги. На територіїЗахідноїРимськоїімперії главою церкви був Папа, а на територіїСхідної — патріарх. Обидві посади буливиборними. Інші посади поділялися на вищий і нижчий ранги. До вищого рангу належали кардинали, єпископи та іншікнязі, якіодержувалидуховнувладувідПапи. Нижчий ранг — ті, кому духовнувладу надавав єпископ. Християнізація — наверненняРимськоїімперії в християнство. Цейпроцесрозпочали в ІV ст. імператориКостянтин І іФеодосій І. Поступовохристиянами ставали варварські племена на територіїімперії. У V ст. прийнявхрещення король франківХлодвиг, а потімхристиянами стали вестготи, племена Піренейськогопівострова, лангобарди, окремі племена англів і саксів, народи ПівнічноїЄвропи, полабськіслов’яни, пруси, литовці.Скориставшисьвідсутністю в Італіїсильноїдержавноївлади у V–VІ ст. посилилося папство: папи стали не лишедуховними, але й світськимиволодарямиРимськоїєпархії. Папськамогутність особливо зросла за Каролінгів: наданняімператорського титулу Карлу Великому довело християнськомусвітові, щовлада монарха стає законною лишепісляпапськогоблагословення. У 756 р. в ІталіїутвориласяПапська держава, яка проіснувала до 1870 р.У 1054 р. християнськацеркварозкололася на двічастини. Цейрозколназивається схизмою. До розколупризвелопротистоянняміж Папою Римським та Константинопольськимпатріархомщодовпливунавіруючихтарозподілудоходів, панування над християнськоюцерквою.Західнехристиянство з центром у Ватиканівважало, що Дух Святий походить від Бога-Отця і Бога-Сина, мало певніособливості у церковнійобрядовості. Главою церкви був Папа Римський, якийобирався кардиналами довічно. Східнехристиянство з центром у Константинополівважало, що Дух Святий походить від Бога-Отця, мало певніособливості в церковнійобрядовості. Управлінняцерквоюзосереджувалося в руках чотирьохпатріархів: ВселенськогоКонстантинопольського (Візантія, Туреччина), Олександрійського (Єгипет), Антіохійського (Сирія) та Єрусалимського (Палестина). Західнуцерквувідтоді стали називатикатолицькою, а східну — православною.