63. Причини і наслідки вгв

Причини. Економічна. Зростання потреб європейців у золоті та сріблі у зв’язку з розвитком товарно-грошових відносин, внутрішньої та міжнародної торгівлі. Релігійна. Підтримка пошуків нових земель католицькою церквою, яка розглядає це як хрестові походи проти язичників з метою їхнього повернення до християнської віри. Технічна. Створення нових навігаційних приладів і карт, нових типів морських суден, удосконалення компаса, використання астролябії, створення перших компасних карт, поява каравел. Політична. Виникнення в Європі великих централізованих держав, які мали можливість споряджувати і фінансувати далекі експедиції. Соціальна. Поява після завершення Реконкісти великої наявності іспанського та португальського дворянства, яке вміло лише воювати і залишилося без роботи і засобів до існування. Наукова. Наукові досягнення в галузі географії, астрономії, утвердження нових поглядів на Всесвіт (Земля – куля). З цим безпосередньо пов’язана ідея досягти Сходу, рухаючись на Захід. Історико – Географічна. Зміни у політичному та економічному становищі в передній Азії після падіння Константинополя і створення Османської Імперії . Встановлення контролю турків – османів над традиційними торгівельними шляхами до і з країн Сходу завдало величезних втрат для європейської торгівлі та спонукало до пошуків нових шляхів.

Налідки. 1. Колоніальне зафарблення іспанців та португальців. Створення колоніальних імперій і перший поділ світу. Поштовх до нових відкриттів. Включення до боротьби за колонії інших держав Європи. 2. Переміщення основних шляхів із Середземного моря до Антлантичного океану. Виникнення світової торгівлі та поява нових її центрів. 3. Наплив золота та срібла в Європу. «Революція цін» у Європі. 4. Зміна уявлень європейців про навколишній світ. Розвиток наукових знань та подальші наукові відкриття. 5. Створення сприятливих умов для розвитку ринкових відносин у Європі. 6. Початок формування новоєвропейської цивілізації.

64. Новий етап розвитку географії – морські та сухопутні експедиції з науково-дослідною метою кінця нової доби

Нова доба ( з 1640 р. – (Анг. Буржуазна революція 17 ст) - поч. 20 ст (Перша світова війна). Найважливіші відкриття початку та середини Нової доби – кругосвітні подорожі анг. мореплавців Байрона, Уолліса, Картерета; 3 кругосвітні подорожі Дж. Кука; кругосвітні плавання французів Бугенвіля, Лаперуза; дослідження Пн. Льод. Океану Ломоносовим.

У XIX ст. головні відкриття були зроблені на суші, в центральних частинах материків (в Європі - в гірських районах, дослідження Сибіру і Далекого Сходу, Центральної Азії; внутрішні області Африки; дослідження внутрішніх районів ПН. Ам, а також Кан.Арктич. арх., відкриття в Андах, Амазонії; внутрішні райони Австралії).

М орські експедиції (першість в їх організації переходить від Англії та Франції до Росії):- кругосвітня подорож І.Ф.Крузенштерна і Ю. Ф. Лисянського в 1803 - 1806 рр.. на кораблях «Надія» та «Нева» (мета - встановлення прямого морського шляху між Балтикою і Російською Америкою, значний внесок у океанографію); - два навколосвітні плавання В.М. Сажки,кругосвітнє плавання М.П.Лазарева, два навколосвітні плавання OE Коцебу, кругосвітні плавання Ф.П.Литке, М.І.Станюковича, Ф.П.Врангеля і ряд інших; - у другій половині XIX в. англійська навколосвітня експедиція на корветі «Челленджер» ( розвиток океанології).

Протягом XIX ст.. дослідження арктичних і антарктичних моря. Гідрографічна зйомка російських арктичних морів проводилася Ф.П.Врангелем, Ф.П.Литке, а в канадському секторі Арктики - англійські морські експедиції. В кінці 70-х років швед Ерік Норденшельд на "Везі" першим пройшов Північно-Східним проходом. На початку 80-х років була здійснена перша міжнародна полярна експедиція (Перший міжнародний полярний рік). А в Південному океані відкриття - Антарктиди (Ф.Ф. Беллінсхаузен і М.П.Лазарев під час їх плавання на шлюпах «Восток» і «Мирний» у 1819-1821 рр.)

У короткий період, перед ПСВ: в Арктиці норвежець Руал Амундсен вперше здійснив плавання Північно-Західним морським шляхом, а в 1909 р. американець Роберт Пірі досяг Північного полюса. В Антарктиді Руаль Амундсен в 1911 р. і англієць Роберт Скотт в 1912 р. побували на Південному полюсі.