59.Характеристика історичної соціальної географії, як одного з напрямів історичної географії.

Історична соціальна географія – вивчає соціальний склад суспільства, взаємовідносини різних верств суспільства і класів, зміну суспільних формацій протягом історичного минулого.

Соціальна географія - напрям соціально-економічної географії, що вивчає просторові процеси і форми організації життя людей і суспільного виробництва насамперед з точки зору людини - умов його праці, побуту, відпочинку, розвитку особистості і відтворення життя. У силу цього категорії можливості, необхідності, раціональності розвитку і т. п. в соціально-географічних дослідженнях розкриваються передусім через оцінку умов життя окремої людини (як біологічного виду і як особистості), різних спільнот людей, суспільства в цілому, а вже потім - для пояснення причин явища, обгрунтування того чи іншого рішення проблеми - отримують свою економічну, політичну, технологічну та іншу інтерпретацію. Просторові аспекти поведінки людей (в першу чергу процес розселення), пояснення і прогнозування цієї поведінки складають основний предмет дослідження соціальної географії. В якості об'єктів дослідження виступають різні територіальні спільності людей, їх історичні особливості розвитку, внутрішня структура, зв'язки з виробництвом і навколишнім середовищем, взаємозв'язки між різними територіальними спільнотами, різні групи населення всередині цих спільнот (об'єднуються за ознаками класової, національної, професійної приналежності і т. п.) - в частині, що стосується просторового поведінки цих груп. Соціальна географія досліджує також регіональні відмінності в умовах життя людей (природні, економічні, соціальні) і шляхи вирівнювання рівнів життя між різними районами і типами поселень; регіональні відмінності відтворення населення і трудових ресурсів, просторові переміщення людей - в останньому випадку соціальна географія безпосередньо замикається з регіональної демографією та екологією людини. Конкретними об'єктами спостереження соціальної географії є ​​поселення (їх типи, форми, мережі та системи), райони, країни. Основною одиницею спостереження служить людина (у разі необхідності характеризується за своєю класовою, національної, сімейної, виробничої приналежності, статі, віку, освіти, професії, стану здоров'я і т. п.). Слід зазначити, що об'єкти, відносини і процеси, що вивчаються соціальною географією, вимагають інтегрального підходу, що включає економічні та екологічні оцінки, і чіткої межі між нею і економічною географією при дослідженні конкретних явищ часто провести не вдається.

60. Географія формувань колоніальних імперій Нової Доби.

Історична географія Нової доби сформувалась під впливом ряду факторів, найважливішим з яких були світові війни та розпад соціал. системи наприкінці ХХ. Після І світ війни в результ розпаду Австро-Угорської ат Російської імперій утвор 9 нових незалежниї держав: Фінляндія, Польща, Естонія, Литва, Латвія, Чехословаччина, Австрія, Угорщина та Югославія.

Особливості цього етапу - початок застосув принципу націон самовизначення.

Після 2 світ війни в сонову терит врегулюв поклали статус Кво. Однак зазначене врегулювання було ускладнене протистоянням двох супердержав — США І СРСР. Навколо цих держав в кін 40 — в пер пол 50 рр формуються 2 військово-пролітичні блоки — НАТО (1949) та організація Варшавсього договору (1955), а Німеччина розколюється на ФРН І НДР У 1949 р. Індія — 1947 незалежна. 1948 створення Ізраїлю. ДО кін 40-х рр незалежність отримали всі держави Арабського світу. ДО 1957 р країни ПД-СХ Азії+Туніс, Судан і Марокко. Між 1960-1964 рр звільнився майже весь континент — Африка. В результ Португальської революції 1974 зникла остання колоніальна імерія — Португалія.

Якщо проаналізувати географію колоніальних імперій, то це були переважно такі материки, як Африка, Південна та Північна Америка частково, Пд-Зх Азія, Австралія та низка островів. Найчисленнішими та наймогучішими були Британська колоніальна імперія, Іспанська та Французька.

Французька колоніальна імперія (фр. L’Empire colonial français) — сукупність колоніальних володінь Франції в період між 1546 — 1962 роками, що перетворили Францію в третю за величиною державу, що будь-коли існувала на планеті (після Британської і Російської імперій). Як і Британська імперія, Франція мала колоніальні території у всіх регіонах світу, але її колоніальна політика значно відрізнялася від британської. На піку свого процвітання, вона займала площу 13 мільйонів км² і населення в них (крім метрополії) 110 млн осіб (1914). - володіла пн-зх Африкою, сх частиною нинішньої територі США, та изкою країн в Азії та острови.

Британська імперія — найбільша в історії людства колоніальна імперія, що підпорядковувалася британській короні. На час найбільшого розквіту (1921 рік) населення Британської імперії становило 458 млн осіб або чверть світового.

Після Другої світової війни більшість колоній Британії стали незалежними. Спадкоємицею Британської імперії вважається Британська Співдружність. - Канада, Пд та Сх Африка, Австралія, Пд Азіята острови.