57.Курдистан

Конфлікт між урядом Туреччини і бойовиками Курдської робочої партії почався в 1984 г і триває досі. Основна причина конфлікту - боротьба курдів за створення суверенної курдської держави.

На сьогоднішній день курди залишаються самим численним народом, не мають своєї державності. У 1920 р. був підписаний Севрський мирний договір між Туреччиною і Антантою, згідно з яким мало з'явитися незалежна держава Курдистан, але цього так і не відбулося, оскільки згаданий договір був анульований після підписання в 1923 р. Лозаннського договору. З тих пір курди безуспішно повставали проти турецької влади.

У 1961 р. почалося курдське повстання в Іраку, яке з перервами тривало кілька десятиліть. А в 1984 р. курди почали партизанську війну в південно-східних провінціях Туреччини.

Основна військово-політична організація курдів - Курдська робоча партія - була утворена в 1978 р. Її лідером був АбдуллаОджалан, який був захоплений в 1999 р. турецькими спецслужбами. Дана подія призвело до спаду партизанської боротьби, яка, однак, відновилася в 2005-2006 рр.. і не припиняється й досі. За деякими даними кількість загиблих у цьому конфлікті вже перевалило за 40000 осіб.

Загальнаплоща Курдистану становить приблизно 450 тисячкв.км. Курдистан, розділенийміжчотирма державами - Туреччиною, Іраном, Іраком і Сирією, не маєпевнихприродних (природних) меж. На території Курдистану проживаютьпредставникинекурдскіхнародів: азербайджанці, араби, вірмени, ассірійці, перси, турки і туркмени; до серединиXXстоліття проживало такожчималоєвреїв, згодомемігрували до Ізраїлю. При цьомуассірійці і євреї (меншоюмірою, вірмени) дуже сильно асимілювалися з курдами. Курдськенаселення в Туреччині - понад 25 міл.человек, в Ірані - понад 14 міл., В Іраку - до 9 міл., В Сирії - до 5 міл. чоловік. Курдськедержавнеутворенняіснуєтільки на територіїІракського Курдистану. Крім того, в 1920-і на територіїТурецького Курдистану 3 роки існуваласамопроголошенаАраратськаяРеспубліка, а в 1946 р. на територіїІранського Курдистану на короткий час булапроголошенаМехабадськуреспубліка. Середкурдівдужепопулярнаідеястворення «Великого Курдистану», тобтонезалежноїдержави на всійтериторіїетнічного Курдистану, а в якостіпершогоетапу - доданняіншимчастинам Курдистану того ж статусу, якийнинімаєкористується широкою автономієюІракськийКурдистан.

58. Характеристика основних рис географії населення Давніх цивілізацій.

Перші цивілізації виникли переважно з 3 тис. р. до н.е. І були в основному річковими. Це було переважно землеробське населення. Густота населення була вище 50 чло/км2, доходячи до 100 і більше в Китаї. Густота населення є одним з міил цивілізаційного розвитку, а базовим рівнем при досягненні якого встановлюються контакти між общинами, окультурюється землекористування, виникає суспільство у власному значенні цього слова вважають показник населення в прибл 25-30 чол/км2. Незважаючи на значний демографічний потенціал, жодна з річкових цивілізацій не стала трансконтинетальною. Наступний етап розвитку людства становлять цивілізації Середземноморя, які поєднали досягнення Азійських цивілізацій у землеробстві та ремеслі та навики мореплавства, морської торгівлі та грошового господарства. Середземне море стало справжнім мостом між різними народами та культурами.

Крито-Мінойська (кін 3 — сер 2 тис. до н.е.). - вона мала досить обмежений вплив і припинила існування внаслідок природного катаклізму.

Фінікійська цивілізація виникла в 9 ст. до н.е.. Вона охопила практично все Середземноморя, спираючись на невелику материкову територію на узбережжі Середз моря (це сьогоднішній Сирія, Ізраїль, Іран) з портами Тір, Бібл і Сідон. Фінікійці вибудували свою мореплавсько-торгову систему за методом опорних точок — міст-портів у найбільш зручно розташованих галузях. - Сіракуза, Карфаген, Гадір. Однак слабкість демографічного потенціалу та військово-політ орг-ї стали на заваді подільшого розширення, тим більше що фінікійці постійно відчували конкуренцію з боку грецької цивілізації. Грецька цивілізація виникла практично одночасно з фінікійською на крайньому півдні Балканського півострова. Тут утвор кількі крупних центрів — Фессалія, Аттіка (Афіни), Беотія (м. Фіви). До грецької культурної спільноти нлежали і острівні дуги, прибережна смуга на Захіоді Анатолія. Географія Еллади містила ряд специфічних рис, які зумовили сам характер грецької колонізації. Такі з них, як бідність на природні ресурси і протяжність берегової лінії робили неминучим відтік населення у колонії, їх торгово-мореплавський профіль. Всього їх налічувалось бл 900. - Херсонес, Ольвія, Феодосія, Візантія. Втягуючи населення суміжних колоніальних територій у торговий та культурний обмін грецькі купці та ремісники стали піонерами цивілізацій у варварському світі.