
- •1. Місце історичної географії в системі географічних наук
- •2. Історико-географічні передумови великих географічних відкриттів
- •3. Охарактеризувати в історико географічному розрізі проблему війни і миру як глобальну проблему сучасності.
- •4. Предмет і об*єкт вивчення Історичної географії. Становлення і методи дослідження .
- •Зміни на політичній та економічній карті світу в кінці хх – початку ххі ст.
- •Характеристика глобальних проблем природно економічного характеру
- •Історична географія її роль у розумінні законів розвитку Землі і людського суспільства.
- •Причини уповільнення росту населення в епоху Середньовіччя.
- •Еволюція у поглядах провідних вчених-географів на предмет і завдання історичної географії.
- •Дати визначення поняттю «мезолітична криза ресурсів».
- •Історико-географічна характеристика арабо-мусульманської цивілізації.
- •Взаємодія географічного простору і розвитку суспільства на оточуюче середовище.
- •Дати визначення поняттю «доктрина меркантилізму».
- •Географічний фактор в розвитку і розселенні найдавнішого людства. Процес сапієнтації.
- •Географія сільськогосподарського виробництва Давнього Риму, Греції,Єгипту, Фінікії.
- •Пояснити моноцентричний характер світової економіки в XIX ст.
- •19. Географія розселення первісних людей по земній кулі. Теорії полі-, моноцентризму.
- •20. Практика перегляду кордонів і принцип самовизначення у пер.Пол.ХХст.
- •21. Причини і наслідки екологічних криз минулого. Коеволюція людини і навколишнього середовища.
- •22. . Географічне поширення давніх цивілізацій. Пояс рабовласницьких держав
- •23. Географія окремих галузей мануфактурного виробництва епохи Середньовіччя.
- •24. Розвиток країнознавчого та землезнавчого напрямів в античній географії. Зародження географічного модернізму.
- •25. Географія і економічний розвиток річкових і не річкових цивілізацій.
- •26. Зміни в економічній карті світу в другій половині хіХст. Втрата прешості Англією.
- •27. Історико-географічні наслідки обєднання Італії і Німеччини в 19 ст.
- •37. Географічне поширення середньовічних цивілізацій. Розвиток продуктивних сил
- •38. Географія господарства Київської Русі. Внутрішні та зовнішні економічні зв’язки .Шлях із варяг у греки
- •39. Роль іспанських конкістадорів увідкритті та дослідженні земель Нового Світу
- •40. Розширення географії торгових зв’язків середньовічної Європи. Виникнення міст-республік
- •41.Характеристика фізичної історичної географії як одного із напрямів
- •42.Характеристика глобальних проблем наукового характеру
- •43. Географічні відомості про давньоукраїнські землі 6-10 ст. Міграційні процеси
- •44. Характеристика історичної географії населення як одного із напрямів
- •45.Проблема Квебеку
- •55. Відкриття Нової доби
- •57.Курдистан
- •58. Характеристика основних рис географії населення Давніх цивілізацій.
- •59.Характеристика історичної соціальної географії, як одного з напрямів історичної географії.
- •60. Географія формувань колоніальних імперій Нової Доби.
- •61. Географічний поділ праці і торгові зв'язки нової доби. Формування національних ринків.
- •62. Предки людини розумної. Пр-с сапієнтації. Утворення рас і мовних сімей.
- •63. Причини і наслідки вгв
- •64. Новий етап розвитку географії – морські та сухопутні експедиції з науково-дослідною метою кінця нової доби
- •65. Чому римська цивілізація мала планетарний характер і була достатньо універсальною?
- •66. Наслідки географічних відкриттів російськими землепрохідцями.
- •68. Роль Пн. Причорноморя у мгпп епохи давніх цивілізацій
- •69. Проблема Кашміру
- •70. Формування політичної карти світу між Першою та Другою світовими війнами. Єкономічна криза 30 х рр. 20 ст.
- •72. Дати характеристику транспортної системи Римської Імперії.
- •74. Ойкумена в епоху завоювань о. Македонського
- •75. Причини і наслідки англ. І франц. Досліджень в Пн. Ам. В 16-17 ст.
- •85. Географія торг зв'язків Європи у Середньовіччі. Міста-республіки.
- •35. Історико-географічне розуміння формування території України в різні епохи.
- •29. Картографування Землі. Видання карт і атласів. Створення географічних товариств. Диференціація географічних досліджень у хх ст.
- •88. Значення і наслідки вгв
- •89. Характеристика іст. Економ. Географії
38. Географія господарства Київської Русі. Внутрішні та зовнішні економічні зв’язки .Шлях із варяг у греки
Шлях із варя́гів у гре́ки («Грецький шлях») — назва основного водного торгового шляху Київської Русі, що зв'язував північні райони країни з південними руськими землями і скандинавські країни з Візантійською імперією.Опис шляху є в «Повісті временних літ» і у творі візантійського імператора Константина VII Багрянородного «Deadministrandoimperio» («Про управління імперією»; складений у 943–953 роках). Виник у кінці 9-го на початку 10 століття, занепав в 1204 році, після руйнування Константинополя хрестоносцями, в наслідок чого центр світової торгівлі переміщується до Венеціанської республіки, що призводить до її розквіту та втрати Києвом свого стратегічного значення. Переважна більшість товарів зі Скандинавії та півночі Русі стали переправляти навколо європейсьго континенту, що змусило перенести столицю Русі з Києва до Володимира (Володимир-Волинський)[1].Починався в околицях сучасного Стокгольма, проходив Балтійським морем, Фінською затокою, по Неві, озерах Ладозькому та Ільмень, далі — по Ловаті і Західній Двіні та їхніх притоках до Дніпра, потім по Дніпру в Чорне море, далі повз острів святого Євферія (Березань), вздовж західного чорноморського узбережжя до Константинополя. На цьому шляху стояли міста Новгород, Смоленськ, Любич, Родня, Кічкас, Олешшя.
Розвиток господарства. Наприкінці X — у першій половині XI ст. провідною галуззю господарства Київської Русі залишалося, як і раніше, сільське господарство. Особливо великого розвитку досягло землеробство. Селяни вирощували жито, пшеницю, просо, ячмінь, овес, горох. Для обробітку землі, залежно від ґрунтів, використовували плуг, рало або соху. Землю обробляли за допомогою тяглової сили — коней та волів. У лісових районах Русі залишалася підсічна система землеробства, а в лісостепових — парова система з двопільною і трипільною сівозмінами. У першій половині XI ст. з’явилися перші млини.З овочів садили капусту, огірки, ріпу, часник, цибулю. У садах вирощували вишні, сливи, яблука та груші. Успішно розвивалося присадибне тваринництво: на Правобережжі розводили переважно велику рогату худобу, на Лівобережжі — свиней.Серед промислів найпоширенішими були мисливство, рибальство і бджільництво. Продукти мисливства, особливо хутро, вивозилися руськими купцями до інших країн. Русичі здавна вживали в їжу мед і виготовляли з нього напої. Із воску робили свічки. Мед і віск також вивозилися для торгівлі за кордон.Ремесло розвивалося як у сільській місцевості, так і в містах. У Київській Русі існувало понад 60 видів ремесел. Найбільших успіхів руські майстри досягли в металургії та обробці заліза. За даними археологічних досліджень, із заліза в цей період виготовляли близько 150 видів різноманітних виробів. Далеко за межами Київської Русі цінувалися виготовлені руськими ковалями мечі. Хорезмський учений Аль-Біруні писав, що вони є «дивними і винятковими».Велику роль у господарському розвитку Київської Русі відігравала торгівля. Цьому сприяло те, що через її територію проходило декілька важливих міжнародних торговельних шляхів. «Грецький» шлях («із варягів у греки») поєднував Русь із балтійськими та чорноморськими ринками. «Соляним» шляхом підтримувалися зв’язки з країнами Центральної та Західної Європи. «Залозним» — із країнами Кавказу та Арабського Сходу.Основними товарами, які руські купці вивозили за кордон, були хутро, мед, віск, шкури, ювелірні прикраси, ремісничі вироби (мечі, кольчуги, замки тощо), льон, сільськогосподарська продукція. Із Візантії на Русь привозили золото, посуд, шовкові тканини, прикраси, вина, ікони, хрести. Із країн Сходу — прянощі, зброю, тканини, прикраси. Із країн Північної та Західної Європи — оселедці, напої, предмети озброєння, дорогий посуд, срібло, вовняні тканини, тонке полотно.Розвиток торгівлі зумовив пожвавлення грошового обігу. Використовували арабські, візантійські та західноєвропейські монети.