23. Географія окремих галузей мануфактурного виробництва епохи Середньовіччя.

Мануфакту́ра(латин. manufactura, manus-рука і factura-обробіток, виготовлення) — форма промислового виробництва, що характеризується поділом праці між найманими працівниками та використанням ручної праці.

У XV ст. в Англії починають будуватися мануфактури для виробництва сукна з власної сировини, попит на яку з кожним роком зростав. У XVI ст. виготовленням вовняних тканин займалося близько половини робочого населення Англії, а на початок XVII ст. 90% англійського експорту складала продукція суконного виробництва.

В Голландії у 16ст. швидко розвивалися суднобудівельні, суконні, полотняні, шовкові та інші мануфактури, створювалися підприємства з переробки продукції сільського господарства, що допомогло перетворити країну в найбільшу торговельну та фінансову державу світу.

Вплив Великих географічних відкриттів прискорив процес первісного нагромадження капіталу в Англії, Голландії та інших країнах Західної Європи та руйнування натурального феодального господарства; ці відкриття втягували феодальне господарство в ринкові відносини, позитивно впливали на розширення мануфактурного виробництва, що створювало передумови для переходу до індустріального суспільства.

З середини XVII ст. мануфактура стає панівною формою виробництва, охоплюючи все більшу кількість випуску різних видів товарів та поглиблюючи міжнародний поділ праці. Галузевий склад мануфактур у значній мірі визначався природно-географічними умовами та історичним розвитком тієї чи іншої країни. Так, в Англії в основному переважали суконні, металургійні, металообробні та суднобудівельні мануфактури; у Німеччині — гірничі, металообробні та будівельні, у Голландії — текстильні та суднобудівельні.

Першою мануфактурою, заснованою в Україні царською владою була Путивльська суконна, у 1721 році. Взагалі в Україні більшість мануфактур, особливо казенних, були суконними.

24. Розвиток країнознавчого та землезнавчого напрямів в античній географії. Зародження географічного модернізму.

Накопичення історико-географічних знань розпочинається ще в греко-римську добу. В цей час в працях античних авторів спостерігалося поєднання історії з елементами географії. Вже давньогрецьку добу в історичній географії виділяються землезнавчий та країнознавчий напрямки. Так, в багатотомній “Історії” грецький вчений Геродот дав детальний опис розселення скіфських племен на території Північного Причорномор’я, інший грецький історик Полібій зробив реконструкцію переходу карфагенського полководця Ганнібала через Альпи, а визначний вчений Гіппократ дослідив і розробив “теорію клімату”. Елементи історичної географії зустрічалися в роботах Птолемея, Плінія Старшого, Тацита, Тіта Лівія та ін.

25. Географія і економічний розвиток річкових і не річкових цивілізацій.

У IV-III тис. до н.е. в заплавах річок - Нілу, Тигру і Євфрату, Інду і Гангу, Хуанхе і Янцзи виникають великі культури старовини - «річкові цивілізації». Це були аграрні цивілізації з елементами урбаністичної культури. Для створення складних іригаційних систем вимагалося вміння керувати масами людей, організовувати все населення долини, тримати в покорі непокірних, а також мати певні знання в галузі математики, будівельної та інших наук, вміти письмово фіксувати результати. Далі на схід одна з найдавніших цивілізацій виникла в долині Інду і поширилася на захід за іншою річці - Гангу. На території Китаю «артерією» цивілізації послужила річка Хуанхе, пізніше до неї додалася лежить південніше Янцзи. Долини не настільки великих річок Центральної Америки з часом також стали зоною складання цивілізаційРічкові цивілізації виникали на землях, які спочатку освоювалися людиною не без праці. Мисливцям і збирачам в цих краях розливів і боліт, навколо яких нерідко простягалася піщана пустеля (як у Єгипті та Месопотамії), робити було нічого. З іншого боку, грунту були вельми родючі і піддавалися обробці навіть за допомогою найпростіших дерев'яних знарядь. З появою землеробства люди все рішучіше освоюють долини великих річок. Проте вже перед першими землеробами постало завдання приборкання норовливої ​​природи. Століття металу дарував перемогу людині. З початком добування міді і виготовлення мідних знарядь стало можливим будівництво каналів для відведення вод і зрошення полів. У давніх переказах від Єгипту до Китаю підкорення річок і припинення руйнівних паводків малюються як початок історії цивілізації - і держави.