22. . Географічне поширення давніх цивілізацій. Пояс рабовласницьких держав

Грецькі міста-колонії з’явилися у VII ст. до н. є. (Істрія в Подунав’ї, Борисфен на о. Березань), VI ст. до н. є. (Ольвія, на Бузь­кому лимані, Феодосія, Пантікапей, у Східному Криму), а та­кож у I ст. до н. є. (Херсонес, поблизу Севастополя, Тіра, непо­далік сучасного Белгород-Дністровського та багато інших). Вони існували майже впродовж тисячоліття, були рабовласницькими полісами і мало чим відрізнялися від метрополій. На першому етапі (VII-I ст. до н. є.) міста-держави, виконую­чи функцію грецької колонізації Північного Причорномор’я, фор­мально були незалежними утвореннями. На другому (I ст. до н. є. — III ст. н. є.) — підкорилися Риму. Занепад міст-держав відбувся на зламі III-IV ст. н. є. внаслідок кризи рабовласницької формації, загострення внутрішніх класових суперечностей і наступу кочо­вих племен. Розвинуте рабовласницьке суспільство, побудоване у країнах Європи (Греція та її колонії, Римська імперія та її провінції) було закономірним етапом у розвитку людської цивілізації. Суспільство це було антигуманним і відверто несправедливим. Найдавнішим осередком цивілізації в Європі був острів Крит. Час виникнення мінойськоі цивілізації - межа ІІІ-ІІ тис. до н.е. Головна резиденція правителів знаходилася в Кносі. Тут же жив легендарний владика Криту — цар Мінос. Цивілізація Стародавнього Єгипту; Месопотамія – одна з найдавніших у світі цивілізацій. Загадковий Стародавній Китай; цивілізація Стародавньої Індії, названої ще в давнину «країною мудреців»; давньогрецька цивілізація, чиї досягнення лягли в основу європейської культури; цивілізація Еллінізму, в якій як би зустрілися Захід і Схід, породивши найвищі прояви культури; Древній Рим з його особливою системою цінностей. Інші цивілізації тісно переплітаються з історією нашої країни. Це цивілізації Середньої Азії, які зберігали культурну своєрідність і в греко-македонський епоху; самобутні цивілізації Закавказзя, які відрізнялися надзвичайною стійкістю культурних традицій. Особливе місце займала цивілізація скіфів, які не мали власної писемності, а пам’ять про них збереглася в літературних пам’ятках інших народів, в археологічних знахідках. Світ давніх цивілізацій включає і маловідомі нам цивілізації Африки і Південної Аравії, традиції яких зберігалися багато століть і вплинули на розвиток Єгипту; цивілізації Стародавнього Ірану, Стародавнього Афганістану, Малої Азії, яка була природним мостом у передачі культурних досягнень між Європою та Азією; стародавні цивілізації Південно -Східної Азії – регіону неповторної культури, порівняно пізно відкритої європейськими вченими і відносно мало вивченої; древнеяпонська цивілізація, і зараз вражає своєю загадковістю, яка доводить, що її культурні цінності мають достатню стійкість у часі і просторі; цивілізації Нового Світу, де представлені майже всі стадії розвитку людства.

Рабовласницькі держави виникли у 4-3 тисячолітті до н. е. в країнах Близького Сходу (Єгипет, Лівія, Вавилон). У 8-7 тисячолітті до н. е. виникли рабовласницькі держави в Європі (Греція, Рим). Особливого розвитку система рабовласницьких держав досягла в Стародавній Греції, Римі.