МОЗ УКРАЇНИ
К
МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ №8
ПО ТЕМІ:
«Спостереження та догляд за пацієнтами з порушенням травлення.
Г
Підготувала викладач
Совтус І.М.
Клізми – це введення в нижній відрізок товстої кишки різних рідин з лікувальною та діагностичною метою.
Розрізняють очисну, сифонну, послаблюючу, медикаментозну ( лікувальну мікроклізму та крапельну) і харчувальну клізми.
Очисну клізму застосовують при
запорах,
підготовці хворих до операцій,
родів,
рентгенологічного дослідження шлунка, товстої та тонкої кишок, жовчного міхура, нирок,
рентгенографії хребетного стовпа і кісток тазу,
при підготовці до ендоскопічного дослідження кишок,
перед проведенням лікувальної та харчувальної клізм.
Протипоказання:
гострий апендицит,
гострі запальні захворювання товстої кишок з нахилом до кровотечі,
тріщини заднього проходу,
випадання прямої кишки,
кровотечі травного каналу,
розпад пухлини прямої кишки.
Можливі ускладнення: кишкові кровотечі, поранення і розрив товстої кишки.
Для постановки очисної клізми користуються кухлем Есмарха об'ємом 1,5- 2л. На сосок кухля, розміщений біля його дна, надягають гумову трубку довжиною 1,5 м і діаметром 10 мм з краником. У вільний кінець трубки вставляють наконечник, що повинен мати рівні, гладкі краї, щоб не поранити слизову оболонку товстої кишки. Крім цього, готують клейонку, судно, вазелін, 1,5-2 л води температури 25-35ºС, штатив. При атонічних закрепах ставлять прохолодні клізми ( температура води нижче від 20ºС), при спастичних закрепах – гарячі клізми (понад 40ºС).
Хворого вкладають на край тапчана на лівий бік, ноги загнуті в колінах та підтягнуті до живота. Якщо хворому не можна рухатися, його вкладають на спину. Під сідниці підкладають клейонку так, щоб вона звисала в таз, який ставлять біля тапчана ( на випадок, якщо хворий не зможе втримати воду в кишці). В кухоль Есмарха наливають воду температури 25-35ºС. потім відкривають кран, щоб наповнити рідиною гумову трубку, зігріти її і видалити з системи залиши повітря, і закривають. Підвішують кухоль на штативі на висоті до 1,5 см. Наконечник змащують вазеліном. Великим і вказівним пальцями лівої руки розводять сідниці, обережно вводять наконечник у задній прохід і долають легкими круговими рухами зовнішнього сфінктера. При наявності виступаючих складок слизової оболонки або гемороїдальних вузлів наконечник проводять між ними. Спочатку наконечник вводять у напрямку до пупка на глибину 3-4 см, а потім паралельно до куприка на глибину 10-12 см. Якщо на шляху зустрічаються перешкоди, він впирається в стінку кишки або в щільний канал, наконечник відтягують на 1-2 см і відкривають кран. Поступаючи рідина розмиває кишечний вміст і дещо розтягує нижній відділ прямої кишки, що дозволяє ввести наконечник далі. Якщо наконечник закупорюється каловими масами, його виймають, прочищають і вводять повторно. Іноді калові маси настільки щільні що поставити клізму практично не можливо. В цих випадках кал з прямої кишки виймають пальцем у гумових рукавичках, змащених вазеліном.
Після введення наконечника у пряму кишку на глибину 10-12 см відкривають кран або затискач і повільно вливають у просвіт кишки не більше ніж 1-1,5л води. При зупинці рідини треба злегка змінити положення трубки або трохи підтягти її, після чого рідина звичайно починає знову поступати в кишку. Велика кількість рідини може розтягнути пряму кишку, спричинити спастичний біль і позиви на випорожнення. Якщо зазначені явища виражені надто сильно, треба тимчасово зменшити тиск рідини, опустивши нижче кухоль Есмарха, або зовсім припинити вливання рідини. На дні кухля залишають трохи води, щоб в кишку не попало повітря. Бажано, щоб хворий затримав воду протягом 5-10 хв. Цього легше досягти , якщо лежати на спині і глибоко дихати. Після закінчення вливання рідини в пряму кишку обережно виймають наконечник і після 5-10 хв. затримки рідини хворому пропонують випорожнити кишки.
Після використання наконечник промивають теплою водою з милом, дезінфікують 30 хв. в 1% розчині хлораміну і кип'ятять 30 хв. Для підсилення дії клізми до води можна додати 1 чайну ложку розтертого дитячого мила, 2 ложки гліцерину, 1-2 ложки натрію хлориду, 1 склянку настою чи відвару ромашки. Якщо клізма не подіяла, її можна повторити через декілька годин.
Сифонну клізму застосовують
при відсутності ефекту від очисної,
а також при кишковій непрохідності,
отруєнні,
підготовці хворого до операцій на товстій кишці.
Сифонний метод промивання кишок ( багаторазове промивання) ґрунтується на використанні принципу сполучених судин. Одна з них – пряма кишка, а друга – лійка на зовнішньому кінці введеної в пряму кишку гумової трубки.
Система для сифонної клізми складається з лійки об'ємом 1-1,5 л, на яку надягають гумову трубку довжиною 75-80 см і діаметром 1 см. Трубка через скляний перехідний сполучається з товстим гумовий зондом. Для виконання маніпуляції необхідні також глечик, відро або таз для зливу води, 10-15 л перевареної води кімнатної температури або підігрітої до 37-38ºС ( при вищій температурі вода у кишках буде всмоктуватись), вазелін, клейонка. Промивання кишок можна також проводити слабким розчином перманганату калію або розчином натрію гідрокарбонату. Сифонна клізма – важка маніпуляція для хворого, тому потрібно уважно стежити за станом хворого під час процедури.
Хворого вкладають на лівий бік або на спину. Під таз підкладають клейонку або судно. Ноги в колінних суглобах зігнуті та приведені до живота. Біля ліжка ставлять таз або відро для зливання промивних вод, відро з водою та глечик. Гумовий зонд, змащений вазеліном, вводять через задній прохід у пряму кишку на глибину 20-30 см. Лійку тримають на рівні тіла хворого в нахиленому положенні і поступово наповнюють рідиною. Піднімають її над хворим на висоту 1-2 м, вода при цьому переходить з системи в кишку. При наближенні рівня води до вічка лійки останню, не перевертаючи, опускають над тазом та утримують на цьому рівні доти, доки вода з кишок разом з пухирцями газу та шматочками калу не заповнить її. Вміст виливають у відро і повторно наповнюють лійку водою. Процедуру повторяють доти, доки з кишки не припиниться відходження газів та калу. Після закінчення промивання кишок лійку від'єднують, миють і кип'ятять, а гумову трубку на 10-15 хв. опускають у3 відро, щоб стекли залишки рідини.
Послаблюючі клізми( олійна, гіпертонічна, емульсійна) застосовують при стійких закрепах і неефективності очисної клізми, у перші дні після операції на органах черевної порожнини і після родів.
Олійні клізми призначають при стійких закрепах і при запальних процесах прямої кишки. Для олійних клізм вживають рослинні олії (соняшникову, конопляну або вазелінову). Підігріту до 37-38ºС олію в кількості 50-150 мл повільно вводять у пряму кишку за допомогою гумового балона або шприца Жане через газовивідну трубку, вставлену в кишку на глибину 10-15 см. Після введення олії, щоб вона не втікала, хворий має деякий час полежати. Тому такі клізми краще роботи ввечері. Звільняються кишки переважно через 10-12 год.
Гіпертонічні клізми застосовують для посилення перестальтики кишок при динамічній (післяопераційній) непрохідності. Протипоказана гіпертонічна клізма при гострих запальних і виразкових процесах у нижніх відділах товстої кишки, тріщинах у ділянці анального отвору. Для гіпертонічної клізми використовують 10% розчин натрію хлориду, 20-30% розчин магнію або натрію сульфату. Гіпертонічні розчини вводять у пряму кишку підігрітими до 37-38ºС в кількості 100-200 мл за допомогою гумового балона або шприца Ждане через газовивідну трубку. Бажано, щоб хворий затримав дефекацію після клізми протягом 20-30 хв.
Емульсійні клізми теж мають послаблюючу дію. Таку емульсію готують з 2 склянок настою ромашки, жовтка 1 яйця, 1 чайної ложки натрію гідрокарбонату, 2 ложок вазелінової олії або гліцерину. Можна розчинити 2 столові ложки риб'ячого жиру в 100 -150 мл води. В кількості 50-100-150 мл при температурі 37-38ºС емульсію вводять у пряму кишку за допомогою грушовидного балона.
Медикаментозні клізми служать для введення в пряму кишку деяких лікарських препаратів. Розрізняють клізми місцевої та загальної дії. Клізми місцевої дії ( лікувальні мікроклізми) мають протизапальну та обволікаючу дію. Їх застосовують при запальних процесах у прямій кишці. До клізм місцевої дії належать олійні ( 30-50 мл теплої оливкової олії), крохмальні ( 5 г крохмалю розводять у 100 мл холодної води і, помішуючи, додають 100 мл окропу). Як лікарські препарати використовують настій ромашки ( 5 столових ложок висушених квіток ромашки заливають 1 л окропу, настоюють 2 год. і проціджують через марлю).
За 30-40 хв. до введення лікарських препаратів роблять очисну клізму. Для проведення лікувальної мікроклізми необхідно підготувати: гумовий грушовидний балон або шприц Жане, газовивідну трубку, вазелін, 50-150 мл (максимальна кількість – 200 мл) лікувального розчину, підігрітого до температури 37-38ºС.
Хворий лягає на край тапчана, накритого клейонкою, на лівий бік із зігнутими та підтягнутими до живота ногами. Газовивідну трубку змащують вазеліном. Розсунувши сідниці, повільно вводять газовивідну трубку на глибину 10-15 см. Під'єднують до трубки грушовидний балон або шприц Жане з теплим лікувальним розчином і повільно, малими порціями, під невеликим тиском вводять розчин у пряму кишку. Потім, підтримуючи і стискаючи зовнішній кінець трубки, щоб запобігти витіканню з неї рідини, знімають шприц, насмоктують у нього повітря, знову з'єднують з газовивідною трубкою і, щоб проштовхнути рідину, яка в ній залишилася, натискують на поршень шприца. Газовивідну трубку виймають. Після клізми хворий повинен лежати не менше як 1 год. Газовивідну трубку після використання дезинфікують, а балон промивають гарячою водою з натрію гідрокарбонатом і кип'ятять.
Медикаментозні клізми загальної дії використовують у тих випадках, коли не можна вести ліки через рот або парантерально. При цьому способі введення ліки швидко всмоктуються в кров через гемороїдальні вени, обминаючи печінку. Для загальної дії на організм невеликі об'єми ліків ( до 200 мл) можна вводити в лікувальних мікроклізмах. Наприклад, препарати хлоралгідрату ( 1 г препарату розводять у 25 мл дистильованої води чи молока і додають 25 г крохмалю) застосовують при судомах чи різкому збудженні хворого.
Лікувальні розчини об'ємом 1-2л водять крапельним способом. При цьому слід пам'ятати, що в нижньому відділі товстої кишки всмоктується вода, ізотонічний розчин натрію хлориду, розчин глюкози та розчинені в них ліки, а також спирт і частково білки та амінокислоти.
За 30-40 хв. до проведення крапельної клізми роблять очисну клізму. Система для крапельної клізми складається з кухля Есмарха, двох гумових трубок, з'єднаних крапельницею, скляного перехідника і товстого гумового зонда. На гумовій трубці вище від крапельниці укріплюють гумовий затискач, за допомогою якого регулюють швидкість надходження розчину в кишку. Для виконання маніпуляції необхідний також лікувальний розчин ( до 3 л на добу), підігрітий до температури 38-40ºС, вазелін, штатив, грілка.
У кухоль Есмарха наливають теплий лікувальний розчин. Кухоль підвішують на штативі на висоті 1 м над рівнем ліжка. Щоб розчин залишався теплим, кухоль Есмарха обгортають ватним чохлом або прикріплюють до його задньої стінки грілку.
Хворого вкладають у зручне положення ( на лівому боці або на спині). Відкривши гвинтовий затискач, заповнюють систему розчином, затискач закривають. Розвівши сідниці хворого, обережно вводять у пряму кишку змащений вазеліном зонд на глибину 20-25 см. Затискачем регулюють частоту надходження крапель розчину ( 60-100 за хв.).
Оскільки ця процедура триває кілька годин, хворого необхідно добре накрити ковдрою, і він може спати. Медична сестра повинна постійно стежити за швидкістю надходження розчину та його температурою.
Живильну ( харчувальну) клізму використовують у тих випадках, коли поживні речовини не можна ввести через рот або парантеральним шляхом. Проте застосування харчувальних клізм дуже обмежене, оскільки в нижньому відділі товстої кишки не всмоктуються білки, жири і полісахариди. Поживні клізми можуть служити лише допоміжним способом введення поживних речовин в організм.
За 30-40 хв. до харчувальної клізми ставлять очисну клізму. Поживні речовини об'ємом до 200 мл вводять за допомогою гумового балона або шприц Жане через газовивідну трубку.
Застосування газовивідної трубки
При накопиченні великої кількості газу в кишках у пряму кишку вводять газовивідну трубку довжиною 40-50 см і діаметром 8-10 мм із заокругленим кінцем і 1-2 боковими отворами.
Для проведення процедури необхідно підготувати: газовивідну трубку, судно, клейонку, вазелін, серветки. Перед введенням трубку кип'ятять. Маніпуляцію виконують в гумових рукавичках.
Хворого вкладають на лівий бік. Під таз хворого стелять клейонку, а на неї кладуть тепле судно. Заокруглений кінець трубки змащують вазеліном. Лівою рукою розводять сідниці хворого і круговими рухами правої руки обережно вводять трубку в анальний отвір. Якщо хворого не можна повертати на бік, маніпуляцію проводять у положенні хворого на спині при зігнутих колінах і дещо розведених ногах. Газовивідну трубку вводять у пряму кишку на 20-30 см, зовнішній кінець її опускають у судно, оскільки через неї разом з газами можуть виділятися рідкі калові маси. Трубка може знаходитися в кишці не більше ніж 2 год. Протягом доби процедуру можна повторити декілька разів. Після витягання трубки шкіру навколо ануса протирають або обмивають теплою вродою з милом, замочують в 1% розчині хлораміну на 30 хв. і кип'ятять. Зберігають у чистій сухій промаркірованій посудині "Чисті газовивідні трубки".
Очисна клізма
Загальна дія: розрідження та вилучення вмісту нижнього відділу товстої кишки.
Показання: закрепи, підготовка хворих до рентгенологічного дослідження кишок, нирок, ендоскопічного обстеження товстої кишки, операцій, родів, штучних абортів; перед постановкою лікувальною та харчової клізми; отруєння та інтоксикози.
Протипоказання: гострі запальні процеси в ділянці заднього проходу; кровоточивий геморой; пухлини прямої кишки в стадії розвитку; кровотечі з травного каналу.
Сифонна клізма
Загальна дія: багаторазове промивання кишок.
Показання: кишкова непрохідність; отруєння; підготовка хворого до операції на товстій кишці; наявність продуктів бродіння і газів у кишках.
Протипоказання: гострі запальні процеси в ділянці заднього проходу; кровоточивий геморой; пухлин прямої кишки в стадії розпаду; кровотечі з травного каналу.
Олійна клізма
Загальна дія: сприяє виділенню калу, обволікаючи його та розслабляючи м'язи кишок.
Показання: атонічні та спастичні закрепи.
Протипоказання: гострі запальні захворювання товстої кишки з нахилом до кровотечі; тріщини у ділянці анального отвору, гострий апендицит; випадання прямої кишки; кровотечі травного каналу; розпад пухлини прямої кишки.
Емульсійна клізма
Загальна дія: послаблююча, випорожнююча.
Показання: закрепи у важкохворих, які перебувають на постільному режимі.
Протипоказання: гострі запальні та виразкові хвороби нижнього відділу товстої кишки, тріщини у ділянці анального отвору, пухлини, які розкладаються.
Харчувальна клізма
Загальна дія: живильна.
Показання: різке зневоднення організму; тотальна непрохідність стравоходу; після операції на стравоході і кардіальному відділі шлунка.
Протипоказання: гострі запальні процеси в ділянці заднього проходу; злоякісні пухлини прямої кишки в стадії розпаду; шлунково-кишкові кровотечі; гострий живіт.