З м і с т

1. Види інструктажів з охорони праці за характером і часом їх проведення.

2. Терморегуляція організму.

3. Принцип дії припливної системи вентиляції . Випадки її застосування.

4. Метод розрахунку штучного освітлення методом питомої потужності .

5. Вплив ультразвуку на організм людини та його гранично допустимий рівень.

6. Організаційно-технічні заходи при забезпечені електробезпеки.

В 18

1. Інструктажі з питань охорони праці проводяться на всіх підприємствах, установах і організаціях незалежно від характеру їх трудової діяльності, підлеглості і форми власності. 

Мета інструктажу -навчити працівника правильно і безпечно для себе і навколишнього середовища виконувати свої трудові обов'язки.

Інструктажі за часом і характером проведення :

Вступний первинний повторний позаплановий цільовий

Вступний інструктаж проводиться з усіма працівниками, які щойно прийняті на роботу (постійну або тимчасову), незалежно від їх освіти, стажу роботи за цією професією або посади; працівниками, які знаходяться у відрядженні на підприємстві й беруть безпосередню участь у виробничому процесі; з водіями транспортних засобів, які вперше в'їжджають на територію підприємства; учнями, вихованцями та студентами навчально-виховних закладів перед початком трудового й професійного навчання в лабораторіях, на полігонах .

• Вступний інструктаж проводить спеціаліст відділу охорони праці або особа, що призначена наказом для проведення цієї роботи. Місце проведення вступного інструктажу - кабінет охорони праці або інше приміщення, обладнане наочними матеріалами.

• Програма вступного інструктажу розробляється відділом охорони праці згідно з переліком питань, наведеним у додатку до Типового положення про навчання з питань охорони праці. Програму та тривалість інструктажу затверджує роботодавець.

Первинний інструктаж проводиться на робочому місці до початку роботи з новоприйнятим працівником або працівником, який буде виконувати нову для нього роботу, студентом, учнем та вихованцем перед роботою в майстернях, лабораторіях, дільницях тощо.

• Первинний інструктаж проводиться індивідуально або для групи осіб спільного фаху за програмою, складеною з урахуванням вимог відповідних інструкцій з охорони праці та інших нормативних актів про охорону праці, технічної документації і орієнтованого переліку питань первинного інструктажу, викладених в додатку до Типового положення про навчання, інструктаж та перевірку знань з питань охорони праці.

• Програма первинного інструктажу розробляється керівником цеху чи дільниці, узгоджується зі службою охорони праці і затверджується роботодавцем, керівником навчального закладу або відповідного структурного підрозділу.

Повторний інструктаж проводиться на робочому місці з усіма працівниками: на роботах із підвищеною небезпекою - один раз на квартал; на інших роботах - один раз у півріччя.

Мета інструктажу - поновити знання та уміння виконувати працівником роботу правильно і безпечно.

• Проводиться інструктаж індивідуально або для групи працівників, що виконують однотипні роботи, за програмою первинного інструктажу в повному обсязі.

Позаплановий інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці або в кабінеті охорони праці у таких випадках:

- при введенні в дію нових або змінених нормативних актів про охорону праці; - при зміні технологічного процесу, заміні або модернізації устаткування, приладів та інструментів, вихідної сировини, матеріалів та інших факторів, що впливають на охорону праці;

- при порушенні працівником нормативних актів, що може призвести до травми, отруєння або аварії;

- на вимогу працівника органу державного нагляду або вищої за ієрархією державної чи господарської організації при виявленні недостатнього знання працівником безпечних прийомів праці і нормативних актів про охорону праці;

- при перерві в роботі виконавця робіт більше, ніж ЗО календарних днів (для робіт із підвищеною небезпекою), а для решти робіт - більше 60 днів.

• Позаплановий інструктаж проводиться індивідуально або для групи працівників спільного фаху. Обсяг і зміст інструктажу визначається для кожного окремого випадку залежно від причин і обставин, що викликали необхідність його проведення.

Цільовий інструктаж проводиться у таких випадках:

- при виконанні разових робіт, що не пов'язані безпосередньо з основними роботами працівника;

- при ліквідації наслідків аварії і стихійного лиха;

- при виконанні робіт, що оформляються нарядом-допуском, письмовим дозволом та іншими документами;

- в разі проведення екскурсій або організації масових заходів з учнями та вихованцями (екскурсії, походи, спортивні заходи тощо).

Цільовий інструктаж фіксується нарядом-допуском або іншим документом, що дозволяє проведення робіт.

Первинний, повторний, позаплановий та цільовий інструктажі проводить безпосередньо керівник робіт (начальник виробництва, цеху, дільниці, майстер, інструктор виробничого навчання, викладач тощо). Перевірка знань здійснюється усним опитуванням або за допомогою технічних засобів навчання, а також перевіркою навичок виконання робіт відповідно до вимог безпеки. Первинний, повторний та позаплановий інструктажі, стажування та допуск до роботи реєструються в спеціальних журналах. При цьому обов'язкові підписи як інструктованого, так і інструктуючого. Журнали інструктажів повинні бути пронумеровані, прошнуровані і скріплені печаткою.

! Роботодавець або керівник структурного підрозділу зобов'язаний видати працівнику примірник інструкції з охорони праці за його професією або вивісити її на робочому місці.

2. Термін терморегуляція походить від поєднання двох слів: від грец. Τέρμη «жар, тепло» і лат. Regulo «впорядковую».

Терморегуляція — сукупність фізіологічних процесів, що підтримують температуру тіла організму відмінною від температури навколишнього середовища.

Найкраще та найстабільшіше терморегуляція працює у людини та деяких інших теплокровних тварин (переважно ссавців і птахів), у яких температура підримується на майже сталому рівні, незалежно від змін температури зовнішнього середовища, у цих організмів терморегуляція є одним із аспектів гомеостазу.

Крім них, багато організмів, від хребетних тварин до рослин, включаючи багатьох «холоднокровних», мають різноманітні рівні та методи терморегуляції, що дозволяють в певних межах регулювати температуру тіла.

Терморегуляція організму людини – це процеси регулювання виділень тепла, сприяючі підтримці постійної температури тіла, яка близька до 36,5 градусам.

Умови, які порушують нормальний тепловий режим людини, називаються дискомфортними. Умови, за яких обмін речовин в організмі нормальний, не виникає напруженої обстановки з теплообміном, називаються комфортними. Вони, також, є оптимальними. Зона, повністю відводить тепло, що виділяється організмом, в якій не відбувається напруга системи терморегуляції, є зоною комфорту.

Існує три способи, за допомогою яких здійснюється терморегуляція організму:

 Біохімічний спосіб.

 Зміна інтенсивності кровообігу.

 Інтенсивність потовиділення.

• При першому способі, біохімічному, змінюється інтенсивність відбуваються в організмі процесів.

Наприклад, ри зниженні температури навколишнього середовища виникає м’язова тремтіння, яка підвищує виділення теплоти. Подібна терморегуляція організму людини називається хімічною.

• При другому способі, організм самостійно регулює подачу крові, яка, в даному випадку, розглядається як носій тепла. Вона транспортує тепло від внутрішніх органів до поверхні організму.

При цьому відбувається необхідне звуження, або розширення судин. При високій температурі навколо – судини розширюються, приплив крові від внутрішніх органів посилюється, при низькій температурі відбувається зворотний процес.

При зменшенні температури повітря відбувається зниження тепловіддачі, потовиділення, вологості поверхні шкіри, отже, за рахунок зменшення випаровування знижується тепловіддача організму. Великі втрати вологи можуть бути небезпечні для людини.

• У другому і третьому випадку відбувається фізична терморегуляція організму людини.

Мікроклімат суттєво впливає на стан людини, його працездатність. На комфортність умов життя і діяльності впливає газовий склад повітря, оптимальні метеоумови. Параметри мікроклімату забезпечують теплообмін організму з навколишнім середовищем. Це і є терморегуляція людини.

В умовах природних ці параметри коливаються в значних межах. При їх зміні стає не таким, як раніше і самопочуття людини. Приміром, переносимість навколишнього повітря залежить не тільки від температури, але і від вологості, швидкості повітря. Доведено, що при температурі навколишнього середовища, що перевищує 25 градусів, працездатність знижується.

А чим більше вологість повітря, тим швидше настає перегрів організму, тому що менше поту випаровується. Виділення його виснажує організм. При цьому він втрачає багато вітамінів, мікроелементів, мінералів.

При тривалому впливі на організм високої температури у поєднанні з підвищеною вологістю температура тіла може підніматися до 39 градусів. Цей стан називається гіпертермією. Воно може бути небезпечним для життя.

Знижені температури повітря є також бути небезпечними. Вони не менш небезпечні, ніж високі. Виникає охолодження та переохолодження, зване гіпотермією. І, як результат – холодові травми.

Терморегуляція організму людини відбувається всіма способами відразу. Але періодично якийсь з них буває задіяний менше, а якийсь набагато більше.