3.2. Епізоотологія хвороби.

Згідно данних літератури провідне місце у захворюваності на дерматомікози тварин та людей належать дерматофіту зоофільної групи Microsporum canis, який є збудником мікроспорії в 90 – 100% випадків у котів і в 50 – 92,6% собак. Інші випадки захворювання зумовлені Trichophyton mentagrophytes. Трихофітія та мікроспорія собак часто перебігає як асоційований мікоз, тобто водночас виявляють ріст грибів різних таксономічних груп, так званої опортуністичної мікрофлори, яка може виступати як збудниками, так і контамінантами-сапрофітами.

Здорові тварини заражаються при безпосередньому контакті з хворими тваринами під час парування, облизування уражених місць шкіри, взаємних дотиків у разі щільного утримання. Собаки і коти заражаються під час обнюхування, облизування, бійки. Факторами передавання й поширення хвороби можуть бути контаміновані грибком корми, пасовища, приміщення, речі догляду, одяг і руки обслуговуючого персоналу. Спори грибка можуть переноситись повітрям, а також з пилом і краплями води. Поширенню хвороби сприяють зоогігієнічні порушення в утриманні тварин, несвоєчасне лікування, відсутність необхідного догляду за шкірою. Захворювання хутрових звірів може з'явитися після згодовування боєнських відходів від хворих на трихофітію тварин. У собак трихофітія спостерігається зазвичай серед бездомних, бродячих тварин, які часто стають джерелом збудника для кімнатних тварин. Захворювання швидко поширюється, уражаючи значну кількість домашніх тварин, особливо в густонаселених міських районах, і становить велику загрозу для людей.

Деякі дослідникі вказують на вікові особливості перебігу. Так частіше хворіють собаки віком старше 12 місяців (55,8% від загальної кількості хворих), ніж тварини віком до 12 місяців (44,2%).

Трихофітія реєструється в різні пори року, однак частіше в зимово-весняний період, особливо в разі недостатньої чи неповноцінної їх годівлі. Несвоєчасне виявлення хвороби, запізніле й неправильне лікування, спільне утримання хворих тварин зі здоровими, неповне виконання заходів профілактики може призвести до створення тривалого і стійкого осередку хвороби. Трихофітія проходить спорадично або у вигляді ензоотії.

В середньому, за даними моніторингів захворюваності тварин міста Києву, дерматомікози тварин складали 30,5% від загальної кількості обстежених тварин.

3.3.Патогенез та клінічні ознаки захворювань.

Патогенез трихофітії: Після проникнення в шкіру спори проростають, гри­бок швидко розмножується в роговому шарі епідермісу й волосяних фолікулах, спричинюючи запальні реакції шкіри, порушення живлення волосся. У зв'язку з тим, що корені волосин при цьому здебільшого не руйнуються, на їх місці ростуть нові волосини. В тих випадках, коли грибки проникають в глибину шкіри і руйнують волосяні цибулини, на місцях ураження утворюються облисілі осередки. Запалення шкіри зазвичай супроводжується незначним випотом ексудату, утворенням невеликих вузликів і міхурців з наступним розвитком кірочок та їх лущенням. Іноді грибки проникають у глибину шкіри і зумовлюють утворення струпоподібних кірок, просочених клейким випотом, які щільно прилягають до шкіри. Можливі поширення збудника в організмі лімфогенним і гематогенним шляхами, утворення дисемінованих мікотичних процесів у легенях, печінці, селезінці та інших органах, порушення обмінних процесів, що призводить до виснаження і навіть загибелі тварини.

Патогенез мікроспорії: Внаслідок розвитку грибка в роговому шарі епідермісу виникає поверхневе запалення та злущення шкіри, порушення живлення волосся, яке стає сухим і легко ламається. Утворюються обмежені безволосі ділянки шкіри різних розмірів та форми.

Клінічні ознаки дерматомікозів: Інкубаційний період триває 6-30 діб. Перебіг хвороби завжди хронічний.

У собак найчастіше вражується шкіра голови, шиї, біля основи хвоста й на кінцівках. Плями спочатку невеликі, округлі, поступово збільшуються, охоплюючи значні ділянки шкіри, вкриваючи її товстими щільними кірками. Волосся стає ламким, легко висмикується й випадає, оголюючи щільні уражені осередки червоно-бурого або сіруватого кольору. Внаслідок розчухування шкіра оголюється, стає болісною, втрачає еластичність. Інколи захворювання собак на трихофітію супроводжується утворенням на щоках округлих болісних осередків, які виступають над облисілими ділянками шкіри.

При мікроспорії у собак часто реєструється прихована форма хвороби. При цьому уражене волосся можна дослідити лише за допомогою люмінесцентного та мікроскопічного дослідження. При поверхневій формі хвороби під час клінічного огляду на шкірі лап, морди, хвоста виявляють плями округлої форми, вкриті лусочками, іноді білувато-сірими кірочками з рідко розміщенними волосинками, що легко обламуються. На деяких ділянках спостерігається повне облисіння шкіри. У собак численні осередки ураження спостерігаються на морді, спині, тулобі, рідко – на лапах.