
- •1. Сутність багатопланового поняття «освітня політика», основні характеристики освітньої політики.
- •2. Цілі освіти як головне питання освітньої політики.
- •4. Роль держави у формуванні освітньої політики країни.
- •5. Основні пріоритети сучасної світової освітньої політики.
- •6. Основні документи, що визначають напрямки розвитку освіти в Український державі та їх характеристика.
- •7. Основні нормативні документи Української держави, що регулюють правові відносини в галузі освіти.
- •8. Характеристика основних нормативних документів в сфері педагогічної освіти України.
- •9. Відмінності між політикою, управлінням та адмініструванням.
- •10. Суб’єкти та об’єкти освітньої політики
- •11. Основні суб’єкти освітньої політики на міжнародному рівні та напрямки їх діяльності
- •12. Особливості державної ліберальної політики в освіті.
- •13. Основні засади консервативної освітньої політики
- •14. Характерні особливості марксистської ідеології в реалізації освітньої політики
- •15. Визначення соціалістичної освітньої системи
- •16. Особливості системи освіти соціал-демократичного спрямування
- •17. Сутність та мета планування освітньої політики
- •4 Етап. Адаптація рішень політики
- •5 Етап. Планування і впровадження політики
- •6 Етап. Оцінка впливу політики
- •19. Сутність понять «освітні зміни», «освітні реформи», «освітні інновації».
- •20. Основні характеристики інноваційної освіти.
- •21. Характеристика основних моделей реформування освіти.
- •22. Сучасні стратегії освітніх реформ.
- •23. Стратегії, що застосовуються для усунення конфліктних ситуацій при введенні реформ в освіті.
- •24. Основні тенденції розвитку освіти в ххі столітті.
- •25. Основні освітні реформи хх- ххі сторіччя та їх зміст.
- •26. Причини основних освітніх реформ незалежної Української держави.
- •29. Проблеми та завдання , що стоять перед освітою України на сучасному етапі.
- •30. Соціальний та економічний контекст створення загальноєвропейського освітнього простору.
- •31. Роль Болонського процесу у формуванні загальноєвропейського освітнього простору.
- •32. Цілі та принципи Болонського процесу.
- •33. Реалізація принципів та ідей Болонської декларації в українській освіті.
- •34. Міжнародні економічні індикатори аналізу освітньої політики держави та їх коротка характеристика.
- •35. Міжнародні соціальні індикатори аналізу освітньої політики держави та їх коротка характеристика.
- •36. Міжнародні освітні індикатори аналізу освітньої політики держави.
- •37. Зміст і призначення документа «Міжнародна стандартна класифікація освіти».
- •38. Якість освіти та чинники, що впливають на її забезпечення.
- •43. Міжнародна практика оцінювання освітніх систем.
- •44. Європейські індикатори визначення якості освіти.
- •45. Глобалізація та її вплив на освітню політику держав.
- •46. Формування глобального освітнього простору у ххі сторіччі та глобалізація освіти.
- •47. Сутність освітніх реформ, зумовлених процесами глобалізації.
- •48. Сутність сучасних освітніх реформ в Центральній та Східній Європі.
- •49. Цілі тисячоліття оон в контексті розвитку освітньої політики держав.
- •50. Новітні моделі надання зовнішньої допомоги країнам в питаннях розвитку освіти
- •51. Характеристика міжнародних програм, які сприяють розвитку освіти та мобільності студентів. Програма pisa
- •Програма timss
- •Програма pirls
- •52. Сутність поняття «децентралізація освіти»
- •53. Інклюзивна освіта та її визначальні характеристики
- •54. Гуманізація та гуманітаризація освіти їх визначальні характеристики.
- •55. Гендерна політика в освіті та її визначальні характеристики
- •56. Характеристика стосунків «викладач-студент» в інноваційній моделі освіти.
- •57. Сутність та змістові характеристики концепції безперервної освіти та «навчання протягом життя».
44. Європейські індикатори визначення якості освіти.
Індикатори освіти Організації економічного співробітництва і розвитку (OECD).
Отже якість освіти може при певних обмеженнях бути виміряна та оцінена, а також здійснено порівняння при умові чітко вибраної системи індикаторів. Значну роль у цьому відіграють показники діяльності системи освіти, підготовлені, зокрема, Центром наукових досліджень і нововведень в галузі освіти (CERI) є Організації економічного співробітництва і розвитку (OECD).
Видання 2001 року індикаторів програми "Погляд на освіту" OECD представляє повну сучасну систему індикаторів, що можуть порівнюватися. Індикатори э результатом консенсусу у професійному обговоренні щодо способів інтернаціонального вимірювання поточного стану освіти. Вони забезпечують інформацією щодо: людських і фінансових ресурсів вкладених в освіту, функціонування і розвитку систем освіти і навчання, повернення інвестицій в освіту.
Кількісний опис функціонування системи освіти може дати можливість країні побачити себе у світлі того, що відбувається в інших країнах. На основі показників OECD стає також ясно, що відхилення національних показників від освітнього досвіду або унікальні, або вони відбивають розходження, що спостерігаються в інших країнах регіону (OECD, 1997).
Зростаюча кількість країн OECD забезпечує зараз дані для багатьох з індикаторів. Крім того, через Світову програму Індикаторів Освіти (WEI), що координується OECD в співробітництві з ЮНЕСКО, 18 країн не члени OECD теж внесли внесок у цю програму, розширюючи охоплення деяких з індикаторів до більше ніж двох третини світового населення. Це країни: Аргентина, Бразилія, Чилі, Китай, Єгипет, Індія, Індонезія, Йорданія, Малайзія, Парагвай, Перу, Філіппіни, Російська Федерація, Шрі-Ланка, Таїланд, Туніс, Уругвай і Зімбабве. Дані для цих країн базуються визначеннях і методиках OECD щоб гарантувати порівнянність з індикаторами OECD. Дані по Україна будуть наведені нижче.
Індикатори згруповані в шістьох розділах.
Розділ A представляє індикатори, що характеризують оточення у якому функціонує система освіти. Вони зосереджуються на характеристиках демографічного базису освіти і на існуючому запасі людського ресурсів. Розділ A також прагне оцінити вплив на зміни у рості сукупного продукту на душу населення змінами у показниках рівня розвитку людських ресурсів.
Розділ B має справу з фінансовими і людськими ресурсами, які країни вкладають в освіту, порівнюючи витрати на освіту відносно кількості студентів, національного доходу, і розміру суспільного гаманця; шляхи , якими системи освіти фінансуються і джерела фінансування; та як фонди витрачені.
Розділ C представляє індикатори доступності освіти, участі, прогресу і завершення. Представлені тенденції в наборі і завершенні на різних рівнях освіти і у різних типах закладів освіти.
Розділ D має справу з оточуючим освітнім середовищем і різними шляхами, якими організовані шкільні системи. Він включає дані щодо компенсації викладачів; даних щодо демографії викладачів; вимог до рівня підготовки нових викладачів; кількості годин, протягом яких викладачі спілкуються зі студентами і повинні знаходитися в класній кімнаті; дисциплін у навчальному плані; прийняття рішень щодо навчального плану; доступності і використанню комп'ютерів у школах.
Розділ E представляє широку картину індивідуальних та соціальних результатів освіти і результатів щодо ринку праці. Він має справу з даними щодо використання робочої сили за рівнем освітніх досягнень; освіти і праці серед молоді; а також даними щодо заробітної плати і освітніх досягнень.
Розділ F представляє індикатори щодо тенденцій у рівні студентської успішності з математики і науці і, розподілі грамотності серед дорослих.
Ці індикатори охоплюють широкий діапазон освітніх галузей, а представлені дані супроводжуються детальними поясненнями, що можуть допомогти зробити вірні висновки і інтерпретувати розходження між країнами.
Індикатори рівня досягнень зосереджувалися на сферах (читання, природничі науки, ІКТ, іноземні мови, вміння навчатися самостійно, суспільствознавство), які, на думку експертів, будуть пріоритетними у майбутньому.
Група 1 |
Індикатори рівня досягнень (з математики, читання, природничих наук, інформаційних та комунікаційних технологій, іноземних мов, вміння вчитися самостійно, суспільствознавства). |
Група 2 |
Індикатори успіху та переходу (кількість учнів, котрі кинули школу, котрі здобули повну середню освіту, навчаються у закладах вищої освіти). |
Група 3 |
Індикатори моніторингу шкільної освіти (оцінювання та управління шкільною освітою, участь батьків в освітньому процесі). |
Група 4 |
Індикатори ресурсів та структури (освіта та підготовка вчителів, охоплення дошкільною освітою, кількість учнів, що припадає на один комп'ютер, освітні витрати на одного учня). |