- •1. Сутність багатопланового поняття «освітня політика», основні характеристики освітньої політики.
- •2. Цілі освіти як головне питання освітньої політики.
- •4. Роль держави у формуванні освітньої політики країни.
- •5. Основні пріоритети сучасної світової освітньої політики.
- •6. Основні документи, що визначають напрямки розвитку освіти в Український державі та їх характеристика.
- •7. Основні нормативні документи Української держави, що регулюють правові відносини в галузі освіти.
- •8. Характеристика основних нормативних документів в сфері педагогічної освіти України.
- •9. Відмінності між політикою, управлінням та адмініструванням.
- •10. Суб’єкти та об’єкти освітньої політики
- •11. Основні суб’єкти освітньої політики на міжнародному рівні та напрямки їх діяльності
- •12. Особливості державної ліберальної політики в освіті.
- •13. Основні засади консервативної освітньої політики
- •14. Характерні особливості марксистської ідеології в реалізації освітньої політики
- •15. Визначення соціалістичної освітньої системи
- •16. Особливості системи освіти соціал-демократичного спрямування
- •17. Сутність та мета планування освітньої політики
- •4 Етап. Адаптація рішень політики
- •5 Етап. Планування і впровадження політики
- •6 Етап. Оцінка впливу політики
- •19. Сутність понять «освітні зміни», «освітні реформи», «освітні інновації».
- •20. Основні характеристики інноваційної освіти.
- •21. Характеристика основних моделей реформування освіти.
- •22. Сучасні стратегії освітніх реформ.
- •23. Стратегії, що застосовуються для усунення конфліктних ситуацій при введенні реформ в освіті.
- •24. Основні тенденції розвитку освіти в ххі столітті.
- •25. Основні освітні реформи хх- ххі сторіччя та їх зміст.
- •26. Причини основних освітніх реформ незалежної Української держави.
- •29. Проблеми та завдання , що стоять перед освітою України на сучасному етапі.
- •30. Соціальний та економічний контекст створення загальноєвропейського освітнього простору.
- •31. Роль Болонського процесу у формуванні загальноєвропейського освітнього простору.
- •32. Цілі та принципи Болонського процесу.
- •33. Реалізація принципів та ідей Болонської декларації в українській освіті.
- •34. Міжнародні економічні індикатори аналізу освітньої політики держави та їх коротка характеристика.
- •35. Міжнародні соціальні індикатори аналізу освітньої політики держави та їх коротка характеристика.
- •36. Міжнародні освітні індикатори аналізу освітньої політики держави.
- •37. Зміст і призначення документа «Міжнародна стандартна класифікація освіти».
- •38. Якість освіти та чинники, що впливають на її забезпечення.
- •43. Міжнародна практика оцінювання освітніх систем.
- •44. Європейські індикатори визначення якості освіти.
- •45. Глобалізація та її вплив на освітню політику держав.
- •46. Формування глобального освітнього простору у ххі сторіччі та глобалізація освіти.
- •47. Сутність освітніх реформ, зумовлених процесами глобалізації.
- •48. Сутність сучасних освітніх реформ в Центральній та Східній Європі.
- •49. Цілі тисячоліття оон в контексті розвитку освітньої політики держав.
- •50. Новітні моделі надання зовнішньої допомоги країнам в питаннях розвитку освіти
- •51. Характеристика міжнародних програм, які сприяють розвитку освіти та мобільності студентів. Програма pisa
- •Програма timss
- •Програма pirls
- •52. Сутність поняття «децентралізація освіти»
- •53. Інклюзивна освіта та її визначальні характеристики
- •54. Гуманізація та гуманітаризація освіти їх визначальні характеристики.
- •55. Гендерна політика в освіті та її визначальні характеристики
- •56. Характеристика стосунків «викладач-студент» в інноваційній моделі освіти.
- •57. Сутність та змістові характеристики концепції безперервної освіти та «навчання протягом життя».
32. Цілі та принципи Болонського процесу.
Основні цілі створення зони Європейської вищої освіти (шість цілей Болонського процесу):
-введення двоциклового навчання;
-запровадження кредитної системи;
-формування системи контролю якості освіти;
-розширення мобільності студентів і викладачів;
-забезпечення працевлаштування випускників
-забезпечення привабливості європейської системи освіти
-забезпечення досконалого володіння іноземними мовами випускниками вищих навчальних закладів, використання нових навчальних та інформаційних технологій у навчальному процесі.
Основні принципи Болонського процесу зафіксовані у спільному документі Формуваня майбутнього, прийнятому 29-30 березня 2001 р. представниками більше 300 європейських вузів та їхніми організаціями у м.Саламанка (Іспанія):
◦ Автономія та відповідальність.Цей принцип означає право та можливість для університетів формувати стратегію, вибирати пріоритети у навчанні та проведенні наукових досліджень, витрачати ресурси, профілювати програми і встановлювати власні критерії прийому професорів та студентів.
◦ Освіта як відповідальність перед суспільством. Європейський простір вищої освіти повинен будуватися на європейських традиціях відповідальності освіти перед суспільством; на широкому і відкритому доступі як до доступеневого, так і післяступеневого навчання; на освіті для розвитку особистості і навчанні протягом усього життя та засадах громадянськості.
◦ Вища освіта, заснована на наукових дослідженнях. Наукові дослідження є рушійною силою вищої освіти, то і формування європейського простору вищої освіти повинно відбуватися одночасно і паралельно зі створенням європейського простору наукових досліджень.
◦ Організація диверсифікованості вищої освіти.Цей принцип означає підтримку та розвиток традиційної різноманітності європейської освіти з точки зору мов, національних систем, інститутів, орієнтації профілів підготовки і навчальних планів.
◦ Сумісність з європейським ринком праці повинна знаходити відображення у програмах, можливості працевлаштування з урахуванням перспектив навчання протягом усього життя.
◦ Розширення мобільності викладацького й іншого персоналу для взаємного збагачення європейським досвідом. Вільна мобільність учнів, персоналу і випускників є необхідною умовою існування європейського простору вищої освіти.
33. Реалізація принципів та ідей Болонської декларації в українській освіті.
Важливим заходом із реалізації Україною принципів, закладених у Болонській декларації, стала ратифікація Верховною Радою 3 грудня 1999 року Лісабонської конвенції «Про визнання кваліфікацій вищої освіти в Європейському регіоні». У прийнятому 17 січня 2002 року Законі України «Про вищу освіту» були закріплені освітньо-кваліфікаційні рівні «молодший спеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст», «магістр», змістовне наповнення яких більшою мірою відповідає цілям і принципам Болонського процесу.
Міністерством освіти, науки, молоді та спорту України ведеться активна робота щодо роз’яснення та впровадження положень Болонської декларації, про що свідчать документи, розміщені на сайті Міністерства. Не залишається осторонь і освітянська громада: проводяться численні інноваційні конференції, семінари, друкуються статті, матеріали, що розкривають сутність процесів у вищій школі, необхідних для приєднання до європейського освітнього простору.
Створення європейського освітнього простору — основний засіб мобільності громадян. Проте в Україні, де сьогодні мають місце безробіття, масова нестача робочих місць, низька заробітна плата та низький рівень соціального захисту, виникає ще більше посилення і так достатньої міграції. Ще одна проблема: «витік мізків» — міграція освічених або професійних кадрів з однієї країни, сектора економіки або галузі в іншу для одержання кращої оплати праці або умов життя. Недавно з'явилося нове поняття — «циркуляція мізків». Маються на увазі циклічні переміщення: за кордон для навчання і подальшої роботи, а потім — повернення на батьківщину і поліпшення професійної позиції за рахунок переваг, отриманих під час перебування за рубежем. Вважається, що ця форма міграції підсилиться в майбутньому, особливо якщо економічні розбіжності між країнами зменшуватимуться.